Володимир Єшкілєв: Культурні хроніки Франківська: про матюки, вуха і танцюристів

 

/data/blog/127401/54fb9aacf273fb416a4b38a4af5d3ab7.jpg

 

Зустріч перша

Наступного дня після виступу в обласній філармонії Леся Подерв’янського зустрів місцевого інтелігента, який з печальним виглядом прогулювався Соткою. Побачивши мене, інтелігент кисло скривився, тицьнув для вітання суху долоньку й тихо так мовив:

 

- Дивився на «Фіртці» ваше інтерв’ю з тим… Лесем. І як ви всі можете слухати оте його матючиння, та ще й зі сцени? І хто, до речі, дозволив у філармонії такі виступи?

 

- А має хтось дозволяти? – поцікавився я.

 

- Отож бо, – інтелігент напустив на обличчя ще кваснішого виразу, - нема нині кому регулювати моральні питання. Влада лише краде. Була в Києві комісія з моралі та й ту розігнали.

 

На тому спілкування й закінчилося. Адже, якщо розмова двох мешканців Галичини впирається в тему «матюки», то її треба різко закінчувати. Посилати лісом і крапка. Інакше ця тема заведе в непрохідні хащі бла-бла дискурсу.

 

Це третя з бадильних «універсальних» тем для розмови. Першою є тема «рахуємо чужі гроші». Це коли компанія добродіїв починає довго і нудно рахувати можливі статки-прибутки неприсутніх осіб (від сусідів до олігархів), а потім фантазувати, куди б ці гроші можна було приткнути з огляду на традиції та духовність. Дивно, але такі балачки характерні не лише для спілкування бідноти. Іноді прикарпатські бізнесмени на довгі години загрузають у фінансові фантазії з приводу космічно далеких від їхніх наливайок та кіосків чужих «потоків» та «розпилів».

 

Другою з бадильних тем є тема «про євреїв». Вона іноді буває напруженішою за рахування чужого бабла. Євреї в цих теревенях виступають переважно у вигляді зовсім фантастичних істот, які з реальними представниками семітського етносу нічого спільного не мають. При цьому до числа євреїв записують не лише нащадків Авраама, але й усіх «підозрілих». Наприклад тих, хто носить окуляри, не вимовляє «р» та не їсть кров’янки. Дехто з психоаналітиків вважає, що така розмова є підсвідомим намаганням окреслити коло присутніх як «своє, рідне». Щось типу «аркана», лише не танцювального, а вербального. Хто знає, може вони й мають рацію.

 

А на третій позиції, яку ділить з темами «про секс» та «про владу» знаходиться обговорення різних мовних казусів, включно з матюками. Переважна більшість категорично проти матюків. Переважна більшість захищає чистоту мовлення, хоча за три хвилини до того вивергала з рота всі можливі варіанти арго і на «х» і на «б» плюс усі похідні від того слова, яке за язичницької давнини було одним з священних імен Великої Богині.

 

Це тотальне суспільне ханжество радше за все пов’язане з «школотними» і замішаними на старовинній побутовій містиці забобонами. Творчість Подерв’янського виходить за рамки не лише шкільної літературної нормативності. Воно підпадає під давнє язичницьке табу. Згідно якого «сильні слова» за певних умов можна вимовляти (як своєрідні бойові заклинання) та накреслювати знаками-петрогліфами. Проте, в жодному разі, не можна фіксувати книжним письмом.

 

Бо тисячу років тому (й до того часу, коли фольклор записали вчені народознавці) книжне письмо було чимось чужим для язичників, частиною єдинобожних релігійних традицій. І «сильні слова» тоді берегли від очей латинських, грецьких та хазарських «книжників».

 

Міні-п’єси Подерв’янського – також фольклор, але міський. Вірніше – транзитний, який сів в селі на приміську електричку, але до вокзалу ще не доїхав. Це «пісні спальних районів», пародії на діалоги, які щоденно чути за гаражами, в чергах та на жлобських тусовках. Табуйовані «сильні слова» в них є необхідним (а іноді і самодостатнім) маркером реальності. Без них не відбувається магія «літературного дзеркала», без них буття маргіналів не зустрічається саме з собою.

 

Колись ми слухали Подерв’янського, збираючись на кухнях біля касетних магнітофонів. Тоді це був андеґраунд, мистецьке підпілля. Тепер тексти Леся майже канонізовані. Їх друкують престижні видавництва. Мине ще десять-двадцять років і вони здаватимуться невинними, як і будь-які «тексти прориву», що провокують, зносять рутину, стверджують нову літературну і сценічну реальність й, врешті-решт, заспокоюються на сторінках хрестоматій та підручників. Вже тепер на них патина ностальгії за вісімдесятими. Але ще не музейний пил.

 

Що досі робить їх свіжими? Неподоланість провінційно-чиновницької культури, що прикриває кланово-коритний побут «боротьбою з матюками». Як тільки освічені панянки в дорогому партері припинять червоніти, слухаючи Подерв’янського, стане можливим наступний крок до справжності. Серед іншого, й до соціальної прози без народницького зніяковіння.

 

 

Зустріч друга

 

Пройшов тиждень і кислий інтелігент знову трапився на моєму шляху. Передчуваючи нову розмову про матюки, я спробував з ним розминутися, але той, наче літак-перехоплювач, круто змінив напрям руху і майже притиснув мене до вітрини Watsons.

 

- Ви чули, - суворо запитав він, - що Процюк вийшов з Спілки письменників?

 

- Так-так, звичайно, щось чув, - я спробував протиснутися вздовж вітрини.

 

- І як ви до цього відноситесь?

 

- Кожен має право, - я повторив спробу, проте марно.

 

- Але ж він отримав від Спілки купу премій, а тепер так вчинив. Де повага? Чи, може, тепер, коли Жадан роздає Шевченківські премії, вигідніше бути поза Спілкою? Воно так морально?

 

Я залишив марні спроби втекти від вуличного мораліста і спробував пояснити йому, що літературний процес не обмежується преміями та конвертацією умоглядної «поваги» в солдатську відданість певній літературній течії й, навіть, творчій спільноті. А ще додав, що він переоцінює адміністративний вплив Сергія Жадана та, певне, судить по собі, коли шукає у кожному вчинку вуйківську вигоду.

 

- Але ж ви не вийшли з Спілки, хоча вас там не люблять, - продемонстрував обізнаність у плітках мораліст. – Чому ви звідти не йдете?

 

- Танцору уши не мешают, - спробував я віджартуватися, але дядько не був налаштований на веселощі.

 

- Ви не викручуйтесь, - сказав він, зсунувши брови. – Я серйозне питання вам задаю. І не дарма його задаю. Я знаю, ви полюбляєте усілякі провокації, то чого ж Процюк виходить, а ви ні?

 

Тут я прозрів і зрозумів хід думок цього пасажира. Він напевне міркував про те, що існує якась хитра змова. Якийсь далекосяжний заколот. Мовляв, Процюк почав, а тепер Єшкілєв, конче має втнути щось таке, що бахне на все літературне село. Що «бімба» вже зачеплена під крило, а двигуни прогріваються.

 

Вуличні моралісти просто помішані на усіляких змовах та іншій конспірології. Вони направду думають, що лайно попадає на місцевий вентилятор виключно з волі рептилоїдів і закулісного світового уряду. Логіка тут залізна: закулісний світовий уряд лише й думає про те, щоби підпиляти банти під франківськими когутами. Про що ж йому, закулісному, ще думати?

 

Прийшлося набрати повітря до легень і прочитати дядькові маленьку лекцію про сучасний літературний процес. Й про те, що за його (процесу) межами розкинувся той безмежний спокій мистецтва, де не гудуть жодні вентилятори і куди не долітає жодне лайно. І що світ ніколи не зашпортувався за конфлікти поколінь, а йшов собі далі, граючись формами і сенсами. Йшов, залишаючи для майбутнього не носіїв орденів, а тих, кому вийшло чимось вразити сучасників або ж нащадків.

 

Мораліст, скоса поглядаючи на вуличний натовп, що байдуже обтікав нашу бесіду, вислухав мої міркування. Він ні про що не запитав і нічого не заперечив. В його стурбованому світовою змовою обличчі так і не просвітліло. Коли я замовк, він діловито кивнув і буркнув:

 

- Дивіться, шановний, щоби тим вухам танцюрист не став на заваді.

 

І не чекаючи на коментар до свого сюрреалістичного зауваження, рушив в бік вулиці Січових Стрільців, сильно кульгаючи на праву ногу.

 

Володимир Єшкілєв


12.03.2017 1893 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

638
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1863 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1119 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

543
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6894 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11375 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

323

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1059

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1102

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1099
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

267
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1070
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

837
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

731
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

654
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2939
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4427
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18429
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

298
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

343
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

654
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

758