Володимир Єшкілєв: Шекспір у підвалі та страчений пам’ятник: хроніки життя міського, місцями культурного

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

На вихідних Франківськ жив Шекспіром. Обласний театр відчинив свої підземелля задля постановки «Гамлета». Що й казати – ситуація назріла. Бо ж кажуть: якщо в театрі не ставили про принца Данського, то можна вважати, що театр й не відкривався.

 

Тепер, слава Богу, все стало на свої місця. Рука тягнеться написати банальщину. Тягнеться, дотягується до клавіатури і пише: краще пізно, аніж ніколи.

 

Але це все абстракції, головне ж сама постановка.

 

Щоб там не тринділи злобні прихильники архаїки, треба віддати належне директору театру режисеру-постановнику «Гамлета» Ростиславу Держипільському. Лідер місцевих служителів Мельпомени підійшов до справи концептуально. Задля належної презентації уперше в історії задіяли підвал. Великий, прикольний та – о радість! – теплий. Для піару підкреслили, що приміщення знаходиться не де небудь, а під колишнім цвинтарем.

 

Після цього вже нікого не здивувало, що у п’єсі не буде ані Гораціо, ані Гільденстерна з Розенкранцем. Щоправда, хтось дуже вумний згадав, що останніх двох Стен Мітчелл називав «яйцями шекспірівської драми». Але ж хіба то в яйцях справа? Питання риторичне.

 

Замість чуваків з довгими іменами до постановки ввели трьох чорних, наче ворони, богинь помсти (Галина Баранкевич, Надія Левченко та Олеся Пасічняк). Вони ж, сподіваюся за задумом режисера, узяли на себе левову долю драматичного секс-навантаження. В ролі родзинки виступила Ірма Вітовська. Себто в ролі міз Марпл – міз Марпл. Або ж Леся в ролі Лесі, а Рома… Нехай буде в еміграції. Якось так. Неважливо.

 

Один сивий дядько, що сидів на гальорці, сказав, буцім-то актор, що грав братовбивцю Клавдія (Юрій Хвостенко), підозріло подібний на мера міста (присутнього на виставі з квітами і дружиною). Дядькові привиділось. Он, мені Лаерт (Іван Бліндар) нагадав Джона Сноу з «Гри престолів». Й що з того? Скажімо, Даніель Ходовецький уявляв данського короля бородатим піратом. А у Держипільського він без бороди і живчик. В кожного, перепрошую, свої мухи.

 

Як зазвичай пишуть в рецензіях, «щиро порадували» київські актори – Дмитро Рибалевський (Полоній) та Анастасія Блажчук (Офелія). Перш за все, порадували своєю динамікою. Своїми самовідданими переміщеннями вони переконали всіх, що простір підвалу сценічно освоєно на сто двадцять вісім відсотків. До кінця дійства усі актори були перемазані підвальним брудом, але на Рибалевському і Блажчук (а ще на Хвостенко) його було чи не найбільше. І лежав він на їхньому одязі якось театральніше (а, може, відповідальніше і чесніше), аніж на лахах решти виконавців.

 

А простір підвалу дякував їхнім скаженим пересуванням, відзиваючись на приколи освітлення такими інфернальними тінями, що й лондонський «Глобус» б позаздрив, якби свого часу не згорів. Тіні рухалися підлогою і стелею, повзали обличчями глядачів, жили своїм цікавим і моторошним життям. В них було до фіга метафізики. Просто до фіга.

 

Метафізичного не бракувало. Зовсім. Колишній цвинтар пробився до підвальної постановки загоном студентів четвертого курсу у чорних рясах з каптурами – «хором зомбі». Вони не давали публіці забувати про концепцію і зі своєю функцією вправлялися на всі дванадцять балів – тупотіли, підстрибували та ходили вервечкою туди-сюди. Вищий клас.

 

Взагалі, концептуалізм – річ серйозна та чревата сюрпризами. Про що й нагадала музика Романа Григоріва та Іллі Разумейка. Появу норвежців Фортінбраса вони супроводили мелодіями ромів. Оце вже фішка. Ще, напевне, ніхто не закінчував «Гамлета» вторгненням до Данії циганського табору. За це композиторам наша окрема і тепла вдячність.

 

Задля доречності (та сценічної правди-матки) варто було б модифікувати й останні слова Фортінбраса (Євгеній Холодняк) про чотирьох капітанів. Нехай би на поміст покійного месника піднімали чотири барони з цепурами на шиях. І «гей, зальотниє!»

 

Попри всі експерименти та помилки в артикуляції, постановка подарувала глядачам позитивний настрій. Це – головне. І най вибачають нас усіх цвинтарні мешканці, якщо вони ще там лишилися.

 

А в київській театральній тусовці, телефонують кияни, сьогодні дві головні теми - Авдіївка та франківський Гамлет... Причому Гамлет не на другому місці...

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

Світлина від Миколи Ковальчука.

 

Ще однією фішкою культурницького життя міста (цього разу сумною) стали чутки про знесення (чи то перенесення) симпатичного пам’ятника на вулиці Страчених, одного з небагатьох направду стильних арт-об’єктів нашого знівеченого забудовами та саморобними монументами міста.

 

Цього разу плановане варварство аргументують тим, що якісь добродії та добродійки буцім-то категорично невдоволені відсутністю на монументі обличчя.

 

Дана обставина дозволяє віднести цю історію вже не до культурних хронік, а, можливо, до анналів українського ідолопоклонства. Дивно, що у християнському місті люди як хліба прагнуть пам’ятних знаків для шанування саме з обличчями.

 

Здавалося ті часи, коли обличчя (у поганстві – зрима ознака присутності душі) було потрібне для одухотворення або оживлення предмету, давно минули. Потреба, очевидячки, нікуди не зникла від тієї доби, коли племінні люди, перш аніж намастити священні дерева приношеннями, вирізали на стовбурах носи та очі. Зрештою, японці й досі малюють на кораблях і човнах очі, без яких, за повір’ями тамтешніх язичників, судну не можна давати ім’я.

 

Але ж ми не вважаємо себе нащадками грізної богині Аматерасу.

 

Релігійна аргументація в тому плані не дає переваги тим, хто намагається поєднати «зовнішнє християнство» з «внутрішнім язичництвом». Відомо, що християнська ікона або мозаїка з ликами несе зовсім іншу функцію, аніж різьблені або литі зображення обличчя. Вона не притягує до себе погляду, як ідол, а випромінює світло (в тому рахунку й духовне) у «зворотній перспективі» (як відомо освіченим людям, зокрема з праць мистецтвознавців Вульфа, Грюнзенна, Лазарева, Аверінцева, філософа отця Флоренського). Зрештою, всі ці проблеми були вирішені за сивої давнини, ще на початку дев’ятого століття, коли соборна Церква тріумфувала над іконоборцями.

 

Цікаво, між іншим, а хто з теперішніх «активістів» перечитував праці святих Феодора Студита та Іоанна Дамаскіна про шанування зображень? Або ж, страшно сказати, цілий Догмат про шанування святих ікон, прийнятий Трьомастами шістдесятьма сімома отцями Сьомого Вселенського собору 787 року? У Догматі, до речі, йдеться про вичерпний перелік «чотирьох основ зображення» - посуд, одежу, стіни та дошки. Варто ознайомитися, навіть для збільшення загальної ерудиції. В інтернеті є повні переклади з грецької.

 

Ще одним міркуванням окремих малоосвічених любителів «конкретної образності» (та, паралельно, вуличного пліткарства) є віднесення нефігуративного мистецтва до «єврейських художніх практик». Цим людям, перш за все, варто прослухати кілька лекцій з мистецтвознавства та продивитися довжелезні переліки єврейських митців, які і в живописі і в скульптурі і в ювелірній справі зовсім не відрікалися від зображення людського тіла. А ще можна почитати трохи мудрих книжок. Проте це лише для тих, хто знає всі літери.

 

Втім, коли говориш з людьми, виникає враження, що освічена спільнота Франківська опинилася в меншості. Протести фахових скульпторів і архітекторів тонуть у хорі «простих людей», які прагнуть щоби пам’ятники були їм «зрозумілими». Думаю, що не варто опиратися суспільній стихії. Зрештою, саме громаді вирішувати, що має стояти на вулицях міста. Нехай щойно поставленому на Січових Стрільців Гомеру Сімпсону побудують подібного ж «братика» на вулиці Страчених.

 

Адже дика демократія полягає саме в тому, щоби некваліфікована більшість (вулиця) перемагала кваліфіковану меншість (експертний салон). А до цивілізованої демократії нам, судячи зі всього, ще сім Майданів і сімнадцять майданчиків.

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

 

Володимир ЄШКІЛЄВ, для Фіртки


05.02.2017 1790 3
Коментарі (3)

Wasyl Ryba 2017.02.06, 01:57
ТУТ ВИДНО РУКУ Буковельскої тусовки, бо тепер голреж все буде казати, шо я би вам Гамлета показав, але він такий лише в Франковім у підвалі й під цвинтаром католицким. І всі (!) тусовщики мусіт будут їхали до нас!
Володимир Гарматюк 2017.02.06, 14:38
Та най би їхали до нас, адже на це останнім часом працює вся міська кабінетна тусовка? Навіть некабінетна на чолі з Сімпосном.
Wasyl Ryba 2017.02.07, 01:59
МР з сего буде мало мати. се буде тур вих-дня з 2 ночами на Буковелю і автобусом на "Гамлета
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

610
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1795 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1104 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

531
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6878 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11334 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

309

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1046

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1092

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1087
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

254
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1058
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

824
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

711
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

648
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2920
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4417
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18415
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

285
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

332
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

641
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

743