ПРО КУЛЬТУРНИХ ГЕРОЇВ-ПАРАЗИТІВ І ТРАНЗИТ ЗАПОЗИЧЕНИХ СМИСЛІВ


 

Більшість українських інтелектуалів (в лапках і без) зайнята споживанням, впровадженням і переробкою іноземного продукту. Все місцеве та самобутнє ставиться під сумнів, як щось пусте й роблене на кухні. Невблаганно зростає вага перекладачів, цитатознавців, стилістів та вроджених мавпувальників. Знання іноземної мови тепер вже не елемент освіти, а самодостатня перевага над оточуючим життям. Творча сфера перетворюється на транзит запозичених форм і сенсів. Спочатку цей транзит виглядає як свіжий вітер змін (так було у 90-их), але з часом нагадуватиме вічний протяг і набридатиме. Простуджена культурка гундосить і сякається чимось глобалістичним. Її майже не шкода. Її цінність визначається здатністю вродити чергове «чудо в пір’ях» для виступу у фіналі Євробачення.

 

Із запозиченнями також не все добре. У нас стало політкоректним не помічати, що світовий ринок свіжих ідей та концепцій фатально спорожнів. Просто суцільна дупа. Наші «претенденти в ідеологи» (не пророки й мудреці, а наразі все ті ж перекладачі з европейських говірок та коментатори общєпонятного) впевнені, що це аж ніяк не проблема. Адже виробленого  Європою, Америкою і Росією у ХХ столітті «мисленневого продукту» перекладачам, коментаторам, стилістам та іншим мавпам країни У. стане ще на три десятиліття успішного паразитування.

 

Зрештою, вторинність не заважає складеному з цитат українському Культурному героєві бути кумиром офісних працівників, викладачок-гуманітарок і журналістської братії. Там, де пролетарій минулого будував барикаду, а повстанець гострив багнета, гурт секретарок і референтів тепер споруджує пам’ятник черговим володарям українських думок, що вдало (або ж невдало, яка різниця) переклали з польскої або російської тамтешню версію французького мудролюбія першої половини вісімдесятих років минулого століття. Пам’ятник новітньому Культурному героєві, щоправда, споруджується з пластилину, тому досвідчених партизанів жаба не душить.

 

Звикання до імпорту ідей набуло сталого виміру і твердої, як дубові корені, векторності. Посиленої різноманітним інструментарієм для суперечок з невдоволеними й незалученими. Будь яка критика запозиченого інтелектуального продукту наштовхується на неминучу демонстрацію опонентами «регулярних овочів української духовності», вирощених колгоспними «мічуринцями слова» на жовтуватих сторінках  письменницької газети. Або на «культурній сторінці» якої-небудь львівської рептильки. Мовляв, оце ви хочете протиставити західним концепціям? Ми ховаємо очі й мимримо: «Ну зрозуміло, але ж...»

 

Нас не слухають (нащо слухати лузерів) й редагують чергову хрестоматію «від Вебера до Рорті». Для нового покоління аспірантів, що вже якось мусять на одній сторінці свого дисертабельного опусу розмістити дві цитати «з Франка» й одну «з Фуко» так, щоби не посварилися -- не дай Боже! -- Іван Якович з Поль-Мішелем Жановичем. Й так вправно мусять вони це зробити, аби квітнула й множилась довірлива єдність европейського мислення, розпростореного від берегів Біскайських до Лопані й Сіверського Донця.

 

На зміну вже дещо підтоптаної «генерації офісних працівників» неминуче приходить новітня генерація проектних поколінь, що тишком-нишком виросла у болотяних низинах епохи Віктора Першого. В цих вже менше захоплення від перекладацьких вправ (як, зрештою, менше захоплення будь чим) й прагматичний погляд на проблему крізь моніторчик смартфона. Вони не поважають – й, скажемо відверто, небезпідставно -- вітчизняних гуманітарієв. Вони чекають порад у бізнесі й пропозицій від туроператорів. Вони готові до найекзотичніших синтезів «свого» з «чужим» – по пріколу. Одночасно, вони – законослухняні. І, якщо їм накажуть вважати усе перекладене «своїм», вони будуть це робити «па умалчанію». Дітям хворої на тотальний імпорт економіки запозичені доктрини життя переважно здаватимуться органікою (й навіть без ГМО). Якщо, зрозуміло, перекладачі вчасно перекодують ці доктрини мовою коміксів та інструктивних листів, зрозумілих для місцевих жертв йододефіциту. Щодо коміксів, щоправда, маємо певні сумніви. Адже для створення коміксу треба принаймні вміти малювати...

 

 


Кількість переглядів - 740903.06.2011 15:49

Система Orphus Коментарі (5)
NYK | 09.06.2011 20:50ТРОЛЬ ДОБРЕ КАЖЕ. АЛЕ ПРО СЕ НЕ ПИШУТ. БО ЗМІ У РУКАХ ЛІБЕРАСТІВ. ТОМУ МАСА І В ХАОСІ.ТУТ КОМЕНТИ СТАРОЖИЛІВ ФІРТКИ, ЯКІ РАНШЕ ПРО ЁРНІЧАЛИ. АЛЕ І ВОНИ ТУТ НА ВИСОТІ ДУМОК МАЙСТРА ЄШКІЛЯ. І СВІЖІ ІДЕЇ У НАС Є. ЄШКІЛЬ КАЖЕ ЩО З ВИДУМОК ЛІБЕРІВ ВЖЕ ВМЕРЛО. А ОТ "БІЛІ ОРЛИ КАРПАТ" КАЖУТ, ШО БИ ВНИ ХТІЛИ АБИ ДАЛІ БУЛО - НАЦ.-СОЦ. ПО ХРЕСТУ! А У МАСОНІВ ВИРИНАЄ ЗНОВ ІДЕЯ З "ПРОТОКОЛІВ.." ПРО СІОНО-СОЦ-М. І НІБИ НА СЕЙ РАЗ ТРОЦКИЙ ПЕРЕМОЖЕ БУРЖУАЗІЮ. Кук | 05.06.2011 11:48Усе правильно. От тільки "хто говорить"? :) Але, зрештою, не будемо на особистості переходити.
І можна, і треба сьогодні просто вчитися мислити, вчитися відчувати і бачити. Виробляти і формувати іронічну дистанцію і адекватну мову, для артикуляції помисленого. От Єшкілєв подорослішав, і вже почав потроху. То не все так безнадійно, як може здатися :)
Ivan | 04.06.2011 17:24Ну нехай лібералісти - тупі, а нормальні люди не читають
Забужко.. Виникають наступні питання: Хто є ці нормальні люди?
Де ви їх бачите? Скільки їх? Що вони читають? Чим забита
їх голова? Проаналізуйте це, і зрозумієте, що проблема
дещо масштабніша.
Троль | 04.06.2011 15:10Все назване актуальне лише у середовищі ліберастів. нормальні люди нічого з того не знають і не читають. Хто тепер читає Забужку? Ніхто. Воно пройшло як шумовиння, не зачепивши глибин. А чим там страждають тупі ліберасти, кого вони там перекладають чи там коментують - кому до того всього є діло? Нехай собі, поки є вуйки за бугром, що дають тим пацанам бабло. Скоро все накриється сраною мискою. пеха | 03.06.2011 16:34Автор каже каже, але не виговорює ключового слова для зачепленої теми - слова ПОШЛІСТЬ. На нас падає водоспад пошлості, яку виробили за кордоном та експортували в Україну разом з пластмасовими помідорами, отруйною картоплею та ватяними бананами. Вчора дивився шоу "Холостяк", змантачене за американським сценарієм. Це просто жах! Переможниця шоу - відверта б..., хизується тим, що вона з "вищого світу" і дає зрозуміти решті учасниць, що вони домозрощене бидло без знання іноземних мов і без глобалістичного шарму. Так нас опускають щоденно і дають нам зрозуміти де наше місце - на смітнику, куди скидують секонд-генд, у тому числі і духовного плану. Все ЗАПОШЛЕНЕ!

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах