1. Дух Ашшуран
Боги час від часу повертаються. Їм нудно на вигнанні, вони прагнуть влади. В Горге Луїса Боргеса є маленьке оповідання «Раґнарьок». Про повернення та загибель поганських богів. Коли боги Давнього Світу повертаються з вигнання, у людей, що спершу раділи їхній появі, виникає підозра, що за століття дикого кочового життя давні боги виродилися, здичавіли, перетворилися на жорстоких кровожерливих звірів, що прагнуть знищення людського роду. В такій притчевій формі Боргес зачепив одну з найглибших таємниць влади. Одну з найприхованіших таємниць політики.
З давніх давен приналежність до влади була обумовлена традиційними містеріями служіння. У давніх імперіях владодержець кожного рівня мав не тільки певні знаки і атрибути, що відрізняли його від простих смертних. Він через певні ритуали ставав смертним (тимчасовим, замінним) втіленням безсмертних Правлячих Сил – правічних демонів примусу і поневолення. Так, давньоєгипетський фараон був земним втіленням Амона-Ра, його старша дружина – втіленням богині Нефт, владодержці нижчих ранґів – втіленнями владних духів з демонічних родин Бат і Хеджер тощо. Ще відвертіше таємниця влади розгорнута в ассірійських містеріях посвячення у чиновники.
«Держслужбовець» в Давній Ассірії міг зайняти владну посаду (навіть найнижчу, писарчукову) лише після містичного ритуалу «шеш-м’у». В спеціальному святилищі кандидата в чиновники змушували пити наркотичну рідину (хаому), а потім довго (за допомогою спеціальних молитов-закликань) благати визначеного демона із сойму духів Ашшуранів увійти в його тіло, як рука входить у рукавицю. Жерці визначали, чи згодився демон увійти в запропоноване йому тіло. Якщо демон не бридився і входив, його носія проголошували державною людиною, чиновником. Можливо, Давня Ассірія була своєрідною «ідеальною державою» – демонократією (духовладдям). Можливо саме тому ця держава панувала в Азії дванадцять століть, а її владна еліта демонструвала безпрецедентну злютованість і консолідацію в тяжких війнах із сусідніми народами, які продовжувалися більш ніж одне тисячоліття.
Демонократичною сутністю Ассірії можна, зокрема, пояснити нелюдську жорстокість влади у цій державі. У Старому Завіті ця держава згадується як лігво лютих левів, готових пожерти всі сущі народи світу. В «лігво» зтікалися багатства світу, награбовані ассірійцями і натовпи поневолених рабів. Царі Ассірії на бенкетах розважали своїх дружин і дітей вишуканими катуваннями полонених. Знищена була ця страхітлива держава-чудовисько лише завдяки героїчній і впертій боротьбі всіх її сусідів, які вперше в світовій історії спромоглися у сьомому столітті до нашої ери з’єднатися у континентальну військово-політичну коаліцію. Й тільки після тридцяти років запеклих війн «лігво лютих левів» було зрівняне з землею. У буквальному розумінні. Щоби демонократична імперія ніколи не відродилася, храми її столиці Ніневії були розібрані до фундаментів, а місця ритуалів розорані під фінікові гаї. Це сталося у червні 612 року до н.е.
В сучасному світі відвертих демонократій, на щастя, не існує. Останню з таких – Третій Рейх – знищили також зусиллями ледве не всього світу. Але в колективній (корпоративній) підсвідомості чиновницько-політичної касти зберігається спогад про давні часи «ідеальної влади», коли в ментальному єстві кожного політика і владодержця мешкав «живий архетип» влади – Ашшуран, Демон Примусу.
Відповідно, в політичному середовищі сберігаються напівмістичні «ритуали посвячення» в політиків і чиновників. В Росії, скажімо, це знамениті «посідєлкі в саунах», де гаряча пара, горілка і дівчата, можливо, в певний спосіб, заміщують хаому, мірру та жриць древніх ассірійських святилищ. Росіян ревно мавпують їхні сусіди з СНД. Щось подібне існує, як подейкують втаємничені сходознавці, в сучасній Японії, де традиції кастових «посвячень в політики» нараховують вже кілька тисячоліть й міцно вплетені у зовні демократичну і ліберальну політичну систему Країни Сонця що Сходить.
2. Приховані джерела політичної харизми
Деякі дослідники переконані в тому, що кожна так звана «політична харизма» має демонічну природу. Що без допомоги демонів політик майже не здатний «напряму», тобто неапаратними шляхами, оволодівати великими масами прихильників і виборців. Про окультні засади політичних харизм Робеспьєра, Сен-Жюста, Гітлера, Муссоліні, Леніна, Троцького, Пол Пота та інших диктаторів написані цілі бібліотеки. Єдине, про що мовчать автори «викривальних» книжок: є підозра, що тінь демонократії лягає на всіх політиків «харизматичного типу».
Саме тому старі демократії Заходу століттями виробляли конституційні технології захисту владних крісел від політиків-харизматів. Адже, як кажуть втаємничені коментатори, масони-засновники цих демократій ще у 17-18 століттях мали у своєму розпорядженні давні містичні тексти, що пояснювали справжню природу привабливості і владності яскравих лідерів-харизматів.
Чи можливе і як відбувається «вселення» у політика сучасного типу чогось подібного до «Ашшурана»? Чи є теперішні владодержці тими «тимчасовими оселями», в яких боги-демони давнього світу терпляче очікують настання «часу Х», Часу свого Повернення? Це питання, на які навряд чи можна дати впевнені і вичерпні відповіді. Сумнівно, що навіть на найглибших рівнях політичної конспірократії століттями існують потужні окультні згромадження, здатні пронести крізь тисячоліття традиції прадавніх демонократичних імперій. Але ніхто не стверджує й того, що залучення людини до демонократії відбувається виключно за допомогою якогось вузько спланованого магічного ритуалу.
Певний невеликий відсоток людей народжується з вродженими магічними здатностями. Ці здатності можуть не проявлятися до певного часу. Поштовхом для «містичного пробудження» потенційного носія «Ашшурану» може стати його задіяність до найпростішої з містерій влади – політичної боротьби. Людина під час такої боротьби випробовує себе як оратор, організатор, лідер. Людина намагається підпорядкувати собі інших людей. Для цього вона концентрує волю, виробляє в собі здатність до трансляції іншим специфічного «владного імпульсу». Таке виховання в собі лідера може відбуватися стихійно, а може ініціюватися через спеціальні «лідерські тренінги». Той, хто хоч раз відвідав подібні зібрання знає, що інтенсивний «лідерський тренінг», який проводять професіональні психологи, мало чим відрізняється від колективного навіювання з використанням шаманських технік.
Якщо, скажімо, в групу «тренованих на лідера» потрапляє потенційний носій «Ашшурана», то такий тренінг може стати для нього замінником магічного ритуалу. Він навіть не підозрює, що отримує не «пакет технологій лідерства», а незримого трансцендентного пасажира, який починає непомітно здійснювати через нього свою «історичну програму». Шляхи «підсадки» можуть бути й іншими. Гітлер вперше відчув свою «місію» при спілкуванні з містиками-аріософами ще перед Першою світовою війною. «Пробудженню» Леніна, скорше за все, сприяла жертовна місія його старшого брата-терориста. Як би там не було, важко пояснити в поняттях і термінах офіційної «позитивістської» політології ті процеси, які привели до влади в освіченій Німеччині ХХ століття арійських містиків, запалених ідеями тисячолітньої давнини, а у СРСР і Китаї - духовних нащадків павликіан і Шан Яна.
Харизмати й далі продовжують грати помітну роль в світовій політиці. Їхній вплив на маси посилюють піар-технології та небачені у попередні часи масові комунікативні технології. А те, що телебачення здатне бути засобом гіпнотичного навіювання, довели експерименти Кашпіровського і Чумака. Можливо саме тоді на «піддослідних кроликах» з гинучої Радянської імперії були відпрацьовані засоби демонократії ХХІ століття, хто зна? Залишається лише одне – бути пильними.
