«Залишились живими тільки тому, що в окупанта заклинив автомат», — історія сім'ї з Київщини, яка евакуювалася на Прикарпаття (ФОТО)

Цю історію нам розповів Богдан Гулак з села Макарів.

У перші дні війни в їхнє село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували їх як живий щит для захисту.

Життя Богдана в окупації нагадує сценарій фільму жахів: російські військові намагалися їх розстріляти, зруйнували ферму, бізнес, дім. 

Тікаючи з Макарова, чоловік потрапив під мінометний обстріл, в результаті якого отримав важке поранення — уламок снаряда відсік йому частину руки.

Як сім’ї вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.


Богдане, ви пригадуєте перші дні  війни? Як  тоді розвивалися події у вашому селі Макарів? Що ви відчували та що робили?


У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ми чули вибухи неподалік від Макарова. А 26 лютого колона російської техніки рухалася за 30 метрів від нашого будинку. Я разом з дружиною, батьками та молодшим братом переховувалися в  погребі.

Коли одного разу вийшов на подвір'я, то побачив снайпера на другому поверсі сусіднього дому.  Я підняв руки  вгору, він вказав повернутися всередину. Танки припаркувалися у нашому дворі. Вийти з приміщення було небезпечно: над будинком постійно літали вертольоти, навколо стояла різна військова техніка.

Ми жили на околиці села: 300 метрів від нашого дому російські війська створили штаб. З протилежної сторони (приблизно 500 метрів) базувалися українські солдати. Ми опинилися між двома вогнями. 

Складно було, бо кожного дня за чітким графіком велися обстріли. Бої розпочиналися о 5:00 годині ранку і тривали до 7:00 години, пізніше з 13:00 до 16:00 години. Увечері обстріли відновлювалися з 19:00 по 21:00 годину. Можна було годинник звіряти.

Ми розуміли, якщо в дім потрапить снаряд, — всі опинимося під завалами. Я з батьком по черзі  стерегли вхідні двері, щоб росіяни навмисно не кинули гранату в погріб. Адже такі випадки часто траплялися в Макарові.

Таке пекло робилося:  горіли майже всі приватні будинки, магазини, АЗС, будівлі, автомобілі. Навколо все вибухало і стояв запах смерті.

Ми розуміли, що росія може напасти на Україну, але такої жорстокості не очікували. У наш дім часто заходили російські солдати. 

Мій батько учасник АТО, ми мали зброю, але вдвох чинити опір такій великій кількості російських солдатів ми не могли.


Як поводили себе російські солдати, коли перебували у вашому домі? Що вони говорили? Як коментували свою агресію і причини вторгнення?


У наш дім  за їжею  забігали 20-літні військові, бо бачили що в нас є  ферма.  Було помітно, що вони бояться. Пізніше  заходили старші, 45-річні, професійні військові, які проводили детальні обшуки та допити.

Останні були дуже агресивні й здійснювали психологічний тиск — демонстративно перезаряджали зброю, стріляли у повітря, виводили людей.  

Казали,  що влада втекла з України  й ми  тут самі залишилися: 

«Тепер вы никому не нужни, но ми прийшли вас защищать, все  будет харашо».

Окупанти намагалися здаватися добрими, бо це ніби вони жертви обставин. Всі російські солдати однаковими словами розповідали одну версію про те, що вони були на навчаннях — і не знали куди їдуть.


Ви намагалися переконати або принаймні поговорити, що це не так? Що ви бачили в їхніх очах?


Молодшим солдатам, ще можна було щось довести. Хлопці нічого не розуміли та постійно повторювали, що вони «на учениях».  Серед них  були випадки самогубств, а один взагалі зі страху застрелив свого командира.

Чимало було російських солдатів, в яких родичі з України. Один розповів, що воював в Афганістані, Лівії, але те, що відбувається в Україні — це не війна. Це геноцид. Це був тільки один такий адекватний російський солдат, який розумів, що насправді коїться.

Ще один військовий дізнався, що його рідну тітку застрелили в Ірпені. В нього була істерика.

Більшість російських солдатів раділи, коли вбивали людей.  Якщо  попали снарядом  в житлові будинки, то вони сміялися і дуже  пишалися цим вчинком.  З радістю розповідали, що в сусідньому будинку зґвалтували, а потім вбили молоду жінку.


Богдане, а які події для вас були психологічно найважчими?


Найважче було, коли одного разу нас з батьком вивели на двір, щоб розстріляти. В ті хвилини ми більше хвилювалися за рідних і що з ними  далі буде.

Нам пощастило залишитися живими тільки тому, що в російського солдата заклинив автомат.

Окупанти часто говорили:

«Ми вас убіваємо, потому что вы можете нас убіть».


Ви були в окупації майже три тижні. Чому швидше не виїхали з Макарова?


Для російських військових ми були як живий щит, тому нас спеціально не випускали. Я часто просив:

«Якщо ви прийшли нас рятувати, то випустіть нас. Ми поїдемо, а ви собі далі воюйте».

Чули тільки одну відповідь: 

«Нет. Рукаводство не дает разрешение на евакувацию».

Одного дня якийсь солдат прибіг в дім і каже: «Нужно срочно уежать». Пізніше з'ясувалося, що росіяни заходили в будинки та розстрілювали людей, які залишилися в Макарові.

Дорогою ми проходили  кілька блок-постів, нас постійно допитували, хто наші командири та перевіряли, чи ми не військові. Один командир питався за мою дружину. Бо говорив, що в нього давно не було жінки.

Ми збрехали, що вона вагітна, щоб його відвернути від цього жахливого вчинку. Люди між собою розповідали, що факти зґвалтування були досить частим явищем в тій місцевості.

Коли ми вирушили далі, то потрапили під мінометний обстріл.

За мною на авто їхав сусід зі своїм батьком, дружиною і дитиною. Під час обстрілу уламки від снаряда  попали батьку в голову: частина черепа впала прямо моєму сусіду на кермо. Осколок пробив легені дружині,  вона померла по дорозі до найближчого медичного пункту.

Шестирічний хлопчик залишився живим, бо сидів посередині між своєю мамою і дідусем. Чомусь в тому, що сталося він звинувачував себе.


А з вами що сталося?


Коли почався обстріл ми зупинилися: навколо все вибухало, стріляло.  Все було в диму.  Зібравшись з думками, побачив, що поранений. У  мене потрапив осколок і  стесав  частину руки.  В  дружини теж була травмована рука.

Ми їхали 30 км до  найближчого медичного пункту. В голові паморочилося. Щоб не піддаватися паніці та не знепритомніти за кермом, ми з дружиною співали пісні.

Якось швидко зрозуміли, що треба робити. На війні, або швидко реагуєш, або помираєш. Вибір невеликий.

Мені надали медичну допомогу, зробили перев’язку руки. Наступного дня виїхали  далі, до  міста Рівне. Там теж було неспокійно. Російська ракета влучила у телевізійну вежу, яка була приблизно 14 км від нас.

Ми вирішили їхати ще далі від російської агресії. Опинилися в Івано-Франківській області. Ми  були здивовані, що вижили. Не вірили та думали, що це сон.

Часто, коли я засинав і закривав очі, то зразу в голові чув вибухи, постріли, знову бачив війну, загиблих. Одразу прокидався і підіймався на ноги.


Чи плануєте повертатися додому в Макарів?


Пряме попадання снаряда вщент зруйнувало наш будинок.  

Батьківський  дім, в якому ми  перебували всією родиною залишився не пошкоджений.  Але проблема в тому, що росіяни все вкрали. Вдома не залишилося жодних речей, техніки, меблів. Забрали ложки, вилки, тарілки та всі штори.

В нас був сімейний бізнес — невеличка ферма, де вирощували свиней та  різну птицю (перепілки, кури, гуси). Російські війська все зруйнували: свиней розстріляли заради розваги, птицю з'їли, вкрали 20 тонн зерна. 

Через постійні обстріли ми не могли вийти з дому, щоб погодувати решту тварин, тому вони загинули. Навколо стояв жахливий сморід. Від ферми нічого не залишилося.


Богдане, зізнайтеся, звідки ви черпаєте силу? З яким емоціями рухаєтеся вперед?


Потрібно шукати сили, щоб не розкисати. Ми пережили багато подій і залишилися живі. Тому,  сьогодні опустити руки — було б безглуздо з нашої сторони.  

Будемо все відновлювати. Найголовніше, щоб Україна перемогла


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Тікали пішки з Маріуполя. Історія від журналістки-переселенки

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що прикарпатцям варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


20.07.2022 Мар'яна Цимбалюк 5924 1
Коментарі (1)

Ната 2022.08.16, 09:22

Сили Вам і здоров"я! Господь поверне Вам і більше мати будете!

17.05.2024
Тетяна Дармограй

На Івано-Франківщині з вівторка, 14 травня 2024 року, довелось знову вдаватись до відключень світла. Причиною є наслідки системних російських обстрілів енергетичної інфраструктури України, а також холодна погода у травні.   

822
10.05.2024
Тетяна Дармограй

Хто з військовозобов'язаних може перетинати кордон під час воєнного стану, чи вплине новий закон про мобілізацію на правила перетину, як військовозобов'язані гинуть при спробі нелегально перетнути кордон та як карають порушників кордону, розповідає Фіртка.

11379 1
30.04.2024

Будівельна компанія «ND Group Development» запрошує вас стати майбутніми власниками унікального комплексу преміумкласу. Водночас власний будинок мрії стає ще доступнішим. Адже при покупці з 30 квітня 2024 року до 15 травня 2024 року можна отримати знижку 3%. 

1975
29.04.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з серцево-судинним лікарем-хірургом Андрієм Судусом про причини раптової серцевої смерті, операції на серці, як війна вплинула на кількість захворювань, чи "молодіють" хвороби серця та як запобігти їхньому розвитку загалом.

1866
22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

2862
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

4760

Війна росії проти України змінила наше життя до невпізнаваності, а звірства росіян над українцями змусила багатьох хлопців і дівчат, серед яких чимало християн, взяти до рук зброю і захищати свій народ.  

510

Доволі часто можна зустріти згадку про так званого «пасхального зайця» в сучасній масовій культурі (фільми серіали, листівки, гіфки). Отож, яке відношення має кролик/заєць до Пасхи?

1152

Спорт — це не просто змагання, це мова, яку розуміють усі. І Україна використовує її, щоб розповісти світові про свою силу та прагнення до перемоги.

1667

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

1414
12.05.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

1806
07.05.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

1631
19.05.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

8869
12.05.2024

Про значення неділі журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

709
08.05.2024

У цілому 63% українців вважають, що ця Церква має бути повністю забороненою в Україні (у грудні 2022 року — 54%, у травні 2023 року — 66%).  

788
04.05.2024

Великдень - свято, що є одним з найважливіших для віруючих християн.  

1973
15.05.2024

У селі Чортовець, що на Прикарпатті, чоловіки встановили рекорд України, виконуючи ритуально-обрядовий танець сербен.  

956
19.05.2024

В Україні громадяни переважно змінили свою думку у порівнянні із попередніми роками та вважають, що для країни важливіша демократична система, ніж сильний лідер.    

454
14.05.2024

Найбільш підготовлений рубіж — той, що розміщений на деякій відстані, що дозволяє використовувати й засоби інженерного озброєння, й залізобетонні споруди.

379 1
09.05.2024

Верховна Рада 9 травня 2024 року збільшила штрафи за військові правопорушення.  

793 1
05.05.2024

Президент Китаю Сі Цзіньпін у неділю вирушив до Парижа з рідкісним візитом, а його французький колега Еммануель Макрон має намір тиснути спробувати переконати його використати свій вплив на Росію щодо війни в Україні.    

836