Вчені з Лабораторії реактивного руху НАСА та Національної лабораторії Лос-Аламоса (США) склали список астрономічних явищ, що спостерігаються в Сонячній системі, які пояснити абсолютно неможливо. Ці факти багаторазово перевірені, і сумніватися в їх реальності не доводиться.
Та тільки в існуючу картину світу вони абсолютно не вписуються. А це означає, що або ми не зовсім правильно розуміємо закони природи, або … хтось ці самі закони постійно змінює.
1. Хто розганяє космічні зонди
У 1989 році дослідницький апарат «Галілео» вирушив у далеку подорож до Юпітера. Для того щоб надати йому потрібну швидкість, вчені використовували «гравітаційний маневр». Зонд двічі наближався до Землі так, щоб сила гравітації планети змогла його «підштовхнути», надаючи додаткове прискорення. Але після маневрів швидкість «Галілео» виявилася вищою розрахованої. Методика була відпрацьована, і раніше всі апарати розганялися нормально. Потім ученим довелося відправляти в дальній космос ще три дослідні станції. Зонд NEAR відправився до астероїда Ерос, «Розетта» полетіла вивчати комету Чурюмова-Герасименко, а «Кассіні» пішла до Сатурна. Всі вони здійснювали гравітаційний маневр однаково, і у всіх остаточна швидкість виявлялася більше розрахункової – за цим показником вчені стежили всерйоз після поміченою аномалії з «Галілео».
Пояснення того, що відбувається, не було. Зате всі апарати, відправлені до інших планет вже після «Кассіні», дивне додаткове прискорення при гравітаційному маневрі вже чомусь не отримували. Так що ж за «щось» в період з 1989 («Галілео») по 1997 рік («Кассіні») надавало всім зондам, уходившим в дальній космос, додатковий розгін? Учені до цих пір розводять руками: кому знадобилося «підштовхнути» чотири супутника? У уфологічних колах навіть виникала версія, що якийсь Вищий розум вирішив, що треба б допомогти землянам дослідити Сонячну систему.
2. Чому земля тікає від сонця?
Учені вже давно навчилися вимірювати відстань від нашої планети до світила. Зараз вона вважається рівним 149 597 870 кілометрам. Раніше вважали, ніби воно незмінне. Але в 2004 році російські астрономи виявили, що Земля віддаляється від Сонця приблизно на 15 сантиметрів на рік – це в 100 разів більше, ніж похибка вимірювань. Відбувається те, що раніше описували лише у фантастичних романах: планета вирушила у «вільне плавання»? Природа почався подорожі поки невідома. Звичайно, якщо швидкість видалення не зміниться, то пройдуть ще сотні мільйонів років, перш ніж ми відійдемо від Сонця настільки, що планта замерзне. Але раптом швидкість збільшиться. Або, навпаки, Земля почне наближатися до світила?
Поки ніхто не знає, що буде відбуватися далі.
3. Хто «піонерів» не пускає за кордон
Американські зонди «Піонер-10» і «Піонер-11» були запущені відповідно в 1972 і 1983 роках. До нинішнього моменту вони вже повинні були вилетіти за межі Сонячної системи. Однак у певний момент і один, і другий з незрозумілих причин почали змінювати траєкторію, немов невідома сила не хоче відпускати їх дуже далеко. «Піонер-10» відхилився вже на чотириста тисяч кілометрів від розрахованої траєкторії. «Піонер-11» в точності повторює шлях побратима. Є безліч версій: вплив сонячного вітру, витік палива, помилки програмування. Але всі вони не надто переконливі, оскільки обидва кораблі, запущені з інтервалом у 11 років, поводяться однаково.
Якщо не брати до уваги підступи інопланетян або божественний задум не випустити людей за межі Сонячної системи, то, можливо, тут як раз проявляється вплив загадкової темної матерії. Або ж діють якісь невідомі нам гравітаційні ефекти?
4. Що таїться на околиці нашої системи
Далеко-далеко за карликовою планетою Плутон є загадковий астероїд Седна – один з найбільших у нашій системі. До того ж Седна вважається найбільш корисним об'єктом у нашій системі – він навіть червоно Марса. Чому – невідомо. Але головна загадка в іншому. Повний оберт навколо Сонця він робить за 10 тисяч років. Причому звертається по дуже витягнутій орбіті. Чи то цей астероїд прилетів до нас з іншої зоряної системи, або, може бути, як вважають деякі астрономи, з кругової орбіти його збило гравітаційне тяжіння якогось великого об'єкта. Якого? Астрономи ніяк не можуть його знайти.
5. Чому сонячні затемнення такі ідеальні
У нашій системі розміри Сонця і Місяця, а також відстань від Землі до Місяця і до Сонця підібрані вельми оригінально. Якщо з нашої планети (до речі, єдиною, де є розумне життя. – О. Є.) спостерігати сонячне затемнення, то диск Селени ідеально рівно закриває диск світила – їх розміри співпадають в точності. Була б Місяць трохи менше або ж знаходилася далі від Землі, то повних сонячних затемнень у нас ніколи б не було. Випадковість? Щось не віриться …
6. Чому ми живемо так близько до нашого світила
У всіх вивчених астрономами зоряних системах планети розташовуються з одного й того ж ранжиру: чим більші планета, тим ближче вона до світила. У нашій же Сонячній системі гігантиСатурн і Юпітер – розташовуються в середині, пропустивши вперед «малят» – Меркурій, Венера, Земля і Марс. Чому так сталося – невідомо.
Якщо б у нас був такий же світопорядок, як в околицях всіх інших зірок, то Земля б перебувала десь у районі нинішнього Сатурна. А там панує пекельний холод і ніяких умов для розумного життя.
За матеріалами: KOSMOS.OF.BY
