Володимир Ковалюк: Як тренер я максималіст

 

Результат пошуку зображень за запитом "володимир ковалюк тепловик"

 

Якщо аналізувати, то найважливішою спортивною подією 2016 року в області, мабуть, стало відродження футбольної команди майстрів в Івано-Франківську. Після довгих дискусій, пошуків і поневірянь у другій лізі почав грати «Тепловик». Про його становлення і про те, як пройшло перше коло чемпіонату, — наша розмова з головним тренером команди Володимиром Ковалюком.

 
— Пане Володимире, перш ніж розпочати розмову про «Тепловик», будь ласка, розкажіть трохи про себе. Як-не-як, у вас цікава футбольна біографія, і читачі, дещо взнавши, можливо, краще сприйматимуть те, що твориться сьогодні.
— Це довга історія. Мені довелося поміняти багато команд. Так склалося, що кар’єру футболіста розпочав ще за часів Радянського Союзу. Тоді вчився у Львівському спортінтернаті й нас, кількох здібних до футболу, запросили місцеві «Карпати». Після оглядин залишили в команді, яка виступала в буферній зоні, між першою і другою лігами чемпіонату СРСР. Таким чином, у 17 років розпочав футбольне життя на високому рівні. Невдовзі опинився в «Карпатах» з Кам’янки-Бузької. Згодом цю команду було перейменовано на «Скалу» і вона переїхала до Стрия.
У 1992-му, уже в незалежному чемпіонаті України, знову повернувся до львівських «Карпат». Перший чемпіонат у вищій лізі проходив у двох зонах, і «Карпати» в одній із них не дуже добре себе виявили, просто боролися за виживання. і в тих умовах вижили. Зі Львова повернувся у стрийську «Скалу». Якщо пригадуєте, цей клуб на одному з етапів Кубка України зіграв з київським «Динамо», і після нічиєї флагман радянського футболу лишень у другому протистоянні у додатковий час з рахунком 2:1 заледве здолав стриян. Згодом молоду амбіційну команду «розібрали» — хтось потрапив до львівських «Карпат», хтось в інші клуби вищої ліги, а мене запросили до івано-Франківська в «Прикарпаття». Перед тодішнім тренером ігорем Юрченком поставили завдання вийти  у вищу лігу. Перемігши у першій лізі, ми туди потрапили. Після сезону найвищого рівня мене запросили в дніпропетровський «Дніпро». Тут виходив на поле в першому колі, а на друге — передали в російський чемпіонат в команду «Уралан» Калмикії. Крім мене, колишній півзахисник київського «Динамо» Павло Яковенко запросив ще сімох футболістів з України. Завдання одне — вихід у вищу лігу чемпіонату Росії. Перший сезон виступили невдало (п’яте чи шосте місце), а наступного свого домоглися.
Між цими двома сезонами в «Уралані» надійшло запрошення з київського «Динамо», яке, повернувшись з-за кордону, очолив Валерій Лобановський. Порадившись з Яковенком, вирішив, що мені зарано грати в «Динамо», тому попросив киян, щоб дали ще рік на роздуми. Про це домовився з Григорієм Суркісом. і коли в 1997-му «Уралан» виграв першу лігу чемпіонату Росії, зателефонував Суркіс і запитав щодо моєї готовності. Я відразу погодився. і донині в пам’яті  1998 рік, коли під керівництвом Валерія Лобановського «Динамо» потрапило у півфінал Ліги чемпіонів, і вважаю, що тільки примхи фортуни завадили киянам завоювати найпрестижніший європейський кубок.
Мені дуже хотілося закріпитися в основному складі (кілька разів виходив на заміну), а більшість матчів грав за «Динамо-2». і щоб мати більшу ігрову практику, попросив Лобановського віддати мене кудись в оренду. Таким чином, півроку перебував в «Шахтарі». У першому колі донеччани йшли на першому місці, й лише в останній грі поразка від «Динамо» дозволила киянам очолити турнірну таблицю. Якраз тоді президент клубу Рінат Ахметов вирішив створити конкуренцію «динамівцям». І йому через кілька років це вдалося зробити.
Піврічна «шахтарська» оренда завершилася важкою травмою. У Києві зробили операцію, три місяці відновлювався, і від Анатолія Ревуцького надійшла пропозиція повернутися в «Прикарпаття», яке на той час виступало у вищій лізі. Розуміючи, що після травми і в «Шахтарі», і в «Динамо» грітиму лавку запасних, я швидко погодився. Провів один чи два сезони, а потім — виліт з вищої ліги. Погравши півроку в першій лізі, відбув до «Кубані», котра, маючи потужних спонсорів, ставила собі за мету потрапити до російської вищої ліги. У Краснодарі перебував тільки три місяці, бо не зійшовся характером з тренером Долматовим. Отож — назад до івано-Франківська, а звідти — в «Кривбас». Відпрацювавши контракт у Кривому Розі, перейшов у бориспільський «Борисфен», який, здобувши путівку у вищу лігу, шукав досвідчених футболістів. Виходив тут на поле два сезони, однак настала фінансова скрута, грошей не платили, і хлопці почали розбігатися хто куди.
І раптом мені зателефонував головний тренер вищолігової «Волині» Віталій Кварцяний з відповідною пропозицією. Зрештою, у Луцьку я провів найдовшу футбольну кар’єру; п’ять років грав за «Волинь». і коли сповнилося 39, нарешті усвідомив, що треба завершувати мандри. Повернувшись до «Прикарпаття», заодно вирішив вчитися на професійного тренера. Незабаром з першої ліги команда опустилася до другої без фінансування і надій. У другій лізі я допомагав Петрові Кушлику в ролі граючого тренера, а організаційна лихоманка завершилася тим, що в 2012 році «Прикарпаття» просто зняли з чемпіонату, не давши йому ліцензії на наступний сезон. і на цьому моя професійна футбольна кар’єра закінчилася.

— Пане Володимире, звідки ви родом і яка у вас освіта?
— Родом з Косова. Львівський спортінтернат закінчив із золотою медаллю. У Львові закінчив й інститут фізичного виховання, а у Києві — тренерську школу, що дає ліцензійне право тренувати професійні футбольні команди. Грав у півзахисті.


— Пройшло перше коло чемпіонату України серед команд другої ліги, в якому виступає івано-франківський «Тепловик». Протягом цього часу дії команди на полі, її результати немало залежали від вас як головного тренера. Чому саме ви очолили колектив, і як проходило його формування?
— Ми чотири роки чекали на відродження в області професійної команди. Отримавши тренерську ліцензію, мріяв стати тренером саме в івано-Франківську. Як би команда не називалася — «Тепловик», «Карпати» чи ще якось. Я підходив до керівників міста і твердив, що нам потрібна друга ліга, щоб діти бачили якесь своє майбутнє, мали де грати на високому рівні. Скажімо, школа закінчується і футболіст пропадає. Жодних перспектив. Талановитих дітей забирали «Карпати», «Динамо» і т. д. Минулої зими не знайшли спільної мови, бо в місті помінялася влада. А щоб утримувати професійний футбол, потрібні великі кошти. Я коли озвучив відповідні цифри — виник переляк у нашого керівництва. Згодом мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, керівники обласної ради й ОДА погодилися з моїми аргументами і дійшли нарешті висновку, що футбол в обласному центрі все-таки потрібен. Улітку нинішнього року мені запропонували очолити команду. Я до цього тренував «Ніку—Івано-Франківськ» — команду з місцевих молодих перспективних гравців 1995-1996 років народження. І ось я — головний тренер.
Коли організаційні питання було вирішено, залишилося всього 20 днів до старту другої ліги. Бракувало часу і на ефективне формування команди, і на її підготовку до ігор, не було ще й фінансування. Поспіхом зібрали тих хлопців, хто хотів грати у професійний футбол. А це всі представники з чемпіонату області. Причому добре розуміли, що футболісти щодня не тренувалися: хто — двічі на тиждень, хто — раз. і грали у вихідні. За таких умов формування команда була фізично не готова, розбалансована. Спробуйте за 20 днів все підтягнути і вивести гравців на відповідний рівень?! Дуже переживав. Можна було відразу потрапити в «яму». А тут ще зі старту — три матчі на виїзді. Якби відразу зазнали трьох поразок, то тепер були би в таблиці там, де Хмельницький і Запоріжжя. Старт вдався. Чотири очки у трьох іграх на виїзді.


— Крім посади головного тренера, ви ще є і директором центрального стадіону «Рух». Пане Володимире, таке поєднання посад допомагає тренерській роботі чи навпаки?
— Поєднання не заважає, а навпаки, допомагає. Я майже весь час проводжу на стадіоні. Як головний тренер і директор стадіону ще виконую обов’язки і адміністратора, і начальника команди. Підготовка поля, підготовка тренувань. У мене все під руками. Прийшов на роботу і сказав: нам треба води нагріти, поле підстригтиѕ і ми нікуди не ходимо і нікого не просимо. А така команда, як, наприклад, білоцерківський «Арсенал», стадіон орендує. Водночас не можуть знайти спільної мови з директором стадіону. Весь час ходять і просять. То дають стадіон, то не дають, то можна тренуватися, то не можна. Коли я ще був футболістом, таке саме було і на «Русі» — не дозволяли тренуватися. А тепер я вже вибираю. Гарна погода, загріло сонечко — тренуймося! Адже полю нічого не зашкодить.
У всьому цьому є великі плюси. Стадіон — немов база команди. Збираємося у конференц-залі, де проводимо аналіз ігор, збори. Є більярд у роздягальні. Багато вільного часу футболісти проводять саме на території стадіону, який, до певної міри, замінює їм домашню обстановку. Деякі скептики кажуть, що дві посади — це зле. Наразі я стверджую протилежне. У нас усе пов’язане.


— Хоч ви і задоволені стартом, та перше коло «Тепловика», на мою думку, проходило стрибкоподібно, тобто нестабільно, — перемоги, нічиї, поразки. Ваша версія такої картини подій?  
— Ми всі хотіли бачити команду і всі хотіли бачити хороший результат. Як тренер я максималіст. Але при цьому усвідомлював, за яких обставин і яких футболістів ми набрали. Не передбачав, що буде так багато травм. Гравці з чемпіонату області не витримали великих навантажень — кожен день тренування, поїздки туди й назад на матчі за тисячі кілометрів. Крім травм, пішли картки порушень. Тому кілька ігор «провалили», в яких мали б обігрувати своїх суперників. Все відгукнулося. Хоча я був готовий до цього, а в міжколовий період матимемо час згаяне виправити.

— Кого ви могли б відзначити в команді, а від кого чекали більшого?
— Ігор Худоб’як — один із лідерів другої ліги, другий її бомбардир за результативністю. Проте вважаю, що себе він реалізував лишень наполовину: забив 12 м’ячів, а міг — ще стільки ж. Досвідчений футболіст високого рівня, але розчаровує реалізація. Можна відзначити і досвідченого капітана Володимира Боришкевича — одного з найкращих організаторів голів ліги. Зіграв стабільно Ярослав Приймак, котрий шість разів потрапляв у збірну туру другої ліги. Відкриття сезону — це Артур Комар. Непогано себе зарекомендував і воротар Остап Вульчин. Є ще й інші футболісти, про яких можна говорити позитивно, однак над майстерністю їм треба ще багато працювати. А від кого чекав більшого? Зважаючи на обставини формування клубу, я б не хотів називати прізвищ.


— Щоб далі грав «Тепловик», потрібні гроші. Ви мали би знати, чи обласна і міська ради виділили на утримання команди, як планувалося, по мільйону гривень. Наших читачів цікавить, яка місячна зарплатня у футболістів. Є інформація, що вони хочуть підвищення, бо, мовляв, в деяких клубах чемпіонату області більше заробляють. Що можете з цього приводу сказати?
— І область, і місто свої зобов’язання виконують. Звісно, на бюджетних коштах далеко не заїдеш. Так ось, щоб команда мала добре майбутнє, їй потрібні спонсори. Що стосується матеріального життя футболістів, то їхні зарплати невеликі: отримують від 3 до 6 тис. гривень. Власне, ми взяли такий напрям, щоб тут не гроші заробляли, а любили і хотіли грати у футбол. Сьогодні — 3-4 тисячі, а завтра завдяки старанням,  приміром, у першій лізі — 10-15 тисяч. Варто любити футбол, а не себе у футболі. Таке і в моїй кар’єрі було, не відразу були великі гроші. Насамперед хотів грати у футбол, чогось домогтися і потрапити у вищу лігу — київське «Динамо».
Є, звичайно, проблеми з деякими командами чемпіонату області, де гравці отримують більше, зокрема, ще раз так — у підгірському «Оскарі», котрий виступає в аматорському чемпіонаті України. Я, звичайно, прагну мати в команді найсильніших футболістів, але важко з ними домовлятися про умови. Зрозуміло, в людей — сім’ї, їх треба годувати, але поки що нині ми не спроможні платити більше. Якщо прийдуть спонсори, захочуть, щоб ми платили більше, — будь ласка. Гроші — грошима, а футбол має бути в серці. Я  завжди кажу: коли в серці б’ється м’ячик, гравець не звертатиме уваги на одну чи дві тисячі гривень. Він захоче грати у футбол. Щоправда, тепер, на жаль, дуже мало футболістів-патріотів не лише на Прикарпатті, а й у всій Україні. Звикли підписувати контракти: чим вони більші, то думають, що грають краще. Спочатку гроші, а потім — грати у футбол. Та це нам не по дорозі.

— 3-6 тис. гривень зарплатні, а преміальні за перемогу?
— 1 тисяча — вдома і 2 тисячі — на виїзді...

— 11-те турнірне місце, хоч і для новачка, є не дуже добрим результатом. Тим паче, що може статися так, що в другій лізі, за підсумками сезону, дві останні команди «вилетять» і їх можуть позбавити професіонального статусу. Яким чином будете підсилювати «Тепловик» у зимовий період?
— Скажу одне: за грою 11-те місце — це не місце «Тепловика». Ніде ми не зазнали жодної поразки стовідсотково. Один матч принаймні «провалили» у Херсоні з командою «Кристал». За нашими умовами, за підбором гравців «Тепловик» повинен би перебувати на шостому-восьмому місці. Кілька очок загубили вдома — десь не так зірки зійшлися. Безумовно, 11-та турнірна позиція нас не влаштовує.
А щодо підсилення, то вже зробили висновки, кого залишимо в команді, кого виставимо на трансфер, а кого будемо відраховувати. У моїх планах — підсилення трьома-чотирма досвідченими футболістами і двома-трьома молодими гравцями. У другій половині чемпіонату нам потрібно не формувати команду, а нарешті змагатися на результат.

— Досвідчені футболісти з-за меж області?
— Аж ніяк. Ведемо перемовини з уродженцями Прикарпаття. Вони йдуть, на жаль, важко, бо в командах, де вони виступають, у два-три рази зарплата вища, ніж у нас.

— Пане Володимире, що все-таки будемо мати в підсумку?
— Якщо зважити на те, що стартували досить непогано, ставилося завдання потрапити в першу п’ятірку. Але реально, як я вже сказав, — шосте-восьме місце. Ви бачили: є від нашої команди потужніші суперники, які приїжджали до Івано-Франківська, — це «Рух», «Жемчужина», «Балкани», «Кремінь».

— Хто вам допомагає у тренерській роботі?
— Зіновій Василів (виступав за «Прикарпаття» і вінницьку «Ниву»), Олег Рипан («Прикарпаття») працює з воротарями, і взяли недавно ігоря Гогіля («Прикарпаття»), бо треба комусь займатися селекційною роботою.
Згідно з рішенням ради ПФЛ, «Тепловик» у другому колі виступатиме під назвою «Тепловик-Прикарпаття». А наступного сезону на поле, мабуть, уже вийде команда, яка називатиметься «Прикарпаття».

 

galychyna.if.ua


03.01.2017 561 0
Коментарі (0)

22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1283
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2581
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2142
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2205
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6626 58
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2483 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

377

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1189

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

1316

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1447
26.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

312
23.04.2024

У 2024 році Великий піст почався 18 березня та закінчиться 4 травня. Святкування Великодня у християн припадає на 5 травня.  

184
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

611
26.04.2024

Чому Великдень є одним з найважливіших християнських свят та що він означає для сьогодення, зокрема для українців, які третій рік поспіль відзначатимуть цей день під час повномасштабної війни?  

88
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26550
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

576
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10492 1
26.04.2024

Культура визначає все. Освіти може і не бути. Школи російської не було ніде. Втім, ми підспівували російські пісні, дивилися російські серіали й тому подібне, пояснює директорка.

87
26.04.2024

З твердженням, що часто думка простих людей важливіша, ніж думка професійних політиків та експертів, повністю погодилися або скоріше погодилися 48% опитаних. Не згодні з таким твердженням лише 1/5 респондентів.

118
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

432
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

577
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

649