Ті, хто вважає, що з політсилою «Свобода» покінчено після останніх трагічних подій у Києві, напевно, помиляються. Звісно, помірно поміркованих націоналістичних виборців тепер у них вкотре відніметься чи то на користь «Правого Сектору», чи «Радикальної партії Ляшка», а то й взагалі на владні і провладні проекти піде енергія електорату – «подалі від підривників держави, зірвиголів».
Та як бути з не настільки ж поміркованими виборцями ? Адже після вчора загальна пропорція зниження довіри до Тягнибока і «Свободи», на них не відбилася, навпаки. «Геть жидівську банду з банкової ! смерть ворогам і зрадникам !»
Тягнибок, вочевидь, розуміє це, більше за це він розуміє, що може опинитися на лаві підсудних швидше, ніж на лаві парламентській. Не раджу нікому демонізувати Тягнибока, однозначно, він несе лише часткову відповідальність за ті злощасні випадки, малоймовірно, що би була команда «вогонь», а от провокації від МВС з метою «розрулити протестні настрої» можуть мати під собою основу. Однак теж лише гіпотетичну поки.
Та Тягнибок, не виключено, не знехтує шантажем чинної влади, аби вона не застосовувала репресій. І владі дійсно не варто кидатися на «свободи», «праві сектори», коли всякі «гопозіціонери» безкарно розкушують.
Діючою владою більшість населення країни не задоволені, критичність апогею може сягнути тоді, коли продовжуватимуться повзти реформи, а ціни на все космічно зростати, люди на Донбасі гинути, генерали, міліція, прокуратура і суди не нести ні за що відповідальності. Додалася ще вся неоднозначність Конституційної реформи в частині «Донбас», яка, з одного боку, нам життєво необхідна, позаяк гарантує і надалі, не таку як би нам хотілося, та все одно серйозну підтримку Заходу зі продовженням санкцій проти росії, надаванням кредитів, не розгортанням повномасштабної війни, про те з другого боку закладає міну уповільненої дії під унітарність держави і економічну благополучність, якщо можна так назвати, інших регіонів . Суттєва надія, що міна спрацює не там, де заклали, а там, звідки мінувальники родом, москви, – є.
Та поки бабахне за бугром, важливо, що б наші «ура-патрійоти» не кинулися путями «Свободи» бомбити у дурний спосіб владу. А перед небезпекою втрати рейтингів і сходження з політичного олімпу, почуття не те що державної безпеки, власної, суттєво притуплюється.
А що говорити про великий бізнес, коли під «укрнафтами» може ще й не таке трапитися і не з такими жертвами. Шкода «Укропу». Частини суб’єктів з «У».
Натомість, позитивна прикмета, в українського народу тупість притуплюється теж, хоч не так стрімко, як би вже хотілося. Ми живемо в час, коли блискавично вершаться судьби цілих політичних проектів і їх функціонерів – ніхто не застрахований вже сьогодні після обіду канути в Лету. І це тільки початок кінців багатьох.
Виживуть – як не прозвучить зараз це наївно – тільки найчесніші. І, на якийсь час, вже цинічно звучить, найспритніші. На якийсь час, поки час не змінить і їх, коли час змінять інші.
Всі ті, які ще до політичного гаплика, зуміють відкрито виступити проти диктатури дурості і зажерливості своїх «папіків» і ті, які, де б вони не були, дійсно зарекомендують себе як рушії процесів в бік прогресу країни. А вони присутні не всюди, але присутні.
Вони будуть, виявлять себе і в «Свободі», і в «Солідарності», «Укропі», «Правому» і «лівому». Вони вже виявляють. Але це буде «золота меншість», яка знайде, посяде своє не менш золоте в Новому Золотому Віці. Ну, чи Позолоченому.
