Справжнє добре життя може бути тільки у того, хто має в собі віру Христову. Кажуть, що кожна душа за своєю природою християнська, тобто здатна на добро. Добрі діла – це вияв нашої любові, яка є основою всього християнського життя.
Любов, яка не проявляється у добрих учинках, неправдива. Саме тому Слово Боже говорить: «Віра без діл – мертва». Сам Ісус Христос навчав: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде у Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого, що на Небі». Усі люди – Божі творіння і воля Його стосовно нас полягає в спрямуванні нашого життя на добро. Господь наперед приготував діла, щоб ми їх виконували, як навчає апостол Павло. Ми отримали від Бога особливі засоби, щоб розрізняти добрі справи та злі. Це закон. Внутрішній закон – це совість, а зовнішній – Божі заповіді.
Дехто помилково думає, що не знаючи Закону, гріха не вчиниш. Та незнання закону не звільняє від відповідальності. У такому разі треба жити за совістю, розрізняючи добре та зле. Обізнані ж із законом живуть по закону. Церква научає, що для виконання Закону існують три добродійства: це молитва, піст і милостиня. Також є сім діл милосердя для душі і сім – для тіла. Діла для душі: 1) навернути грішника; 2) навчити незнаючого; 3) порадити у сумніві; 4) втішити засмученого; 5) терпіти кривду; 6) прощати образи; 7) молитись за живих і мертвих. Тілесні діяння: 1) голодного нагодувати; 2) спраглого напоїти; 3) нагого зодягнути; 4) подорожнього прийняти; 5) хворому допомогти; 6) в’язня відвідати; 7) померлого поховати.
Ці вчинки не вимагають якихось надмірних зусиль, а є лиш врегулюванням нашого ставлення до ближніх, тобто любові. Бо любов до Бога є лицемірною без любові до ближніх, навіть і ворогів. У цьому полягає перевага Християнства. У Євангелії від Луки сказано: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас». І це аж ніяк не суперечить словам ап. Павла: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш – одновірним».
Багато хто називає себе віруючим. Та з Біблії бачимо, що одної віри недостатньо. Потрібно ще й виконувати волю Божу, тобто бути вірним. Адже говорить Святе Писання: «І демони вірують і трясуться від страху, бо знають, що чекає на них». Отже, навіть коли ми бачимо, що навколо нас діється зло і здається, що всі у ньому погрузли, не впадаймо у відчай. Не потрібно й думати, що один в полі не воїн. І до останнього подиху намагаймось чинити добро, як цього научає Божа і людська мудрість. У Другій книзі Мойсея написано: «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло, і не будеш прихилятись до більшості, щоб зламати правду».
Добротворення з нашого боку має бути безкорисним, безкінечним і неперебірливим. Так, щоб підсумком нашого життя були слова з Послання ап. Павла до Тимофія: «Подвигом добрим потрудився я, шлях подолав, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінець праведності, якого мені дасть Господь, Суддя праведний. І не тільки мені, але й усім, хто пришестя Його полюбив».
Священик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату
