Під час роботи Синоду Єпископів УГКЦ 3 вересня в Івано-Франківську члени Синоду зустрілися з військовими капеланами УГКЦ.
Під час зустрічі відбувся допрем’єрний показ документальної стрічки “Капелани”, який створений творчою групою “Живого.ТБ”, інформує Фіртка з посиланням на прес-службу Архієпархії УГКЦ.
У коментарі Департаменту інформації отець Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту душпастирства у силових структурах, зазначив, що найголовнішою метою зустрічі капеланів із учасниками Синоду було те, аби розповісти їм про капеланське служіння (скільки їх, де служать тощо), тобто що наша Церква робить у ділянці військового капеланства. На зустріч із владиками запросили і самих капеланів, які за своїми плечима мають уже по п’ять ротацій у зону бойових дій. Єпископи з перших вуст почули, як це служити під звук гармат. Зокрема, на зустріч із членами Синоду прибули: отець Андрій Зелінський, отець Ігор Федоришин та отець Роман Залеський…
«Кожен із них має свій спосіб служіння в мирній Україні, але всі вони є однаковими там – на Сході країни. Це священики, які по-справжньому люблять людей і хочуть там служити», – каже о. Любомир Яворський.
Отець Андрій Зелінський після перегляду фільму закликав владик приїжджати до військових. «Бо хоч би скільки ми дивилися фільм, це завжди буде мистецтвом, але бути там, бути поруч, відчувати, що ти можеш зробити для тих людей, які дуже цього чекають, це далеко більше. Преосвященні владики, дуже вас запрошуємо туди», – сказав капелан.
Отець Ігор Федоришин поділився, що під час бойових дій він особисто зрозумів, що без самопожертви, жертви за інших, священик ніколи не може стати справжнім священиком. «Це суть священства, – вважає військовий капелан, – повірте, з моїми хворобами ліпше сидіти вдома, ніж жити в окопі і приймати душ, у кращому разі, один раз на тиждень. Ви собі не можете уявити, як це, коли ти носиш бронежилет на немите тіло, воно все свербить від поту і ти навіть не можеш почухатися… Але вся незручність зникає, коли ти тільки подумаєш, що їм, воїнам, набагато гірше, ніж тобі… Бо ти приїхав і поїхав, а вони залишаються і мусять обороняти нашу незалежність».
«Я б хотів, аби кожен із нас розумів: якщо ми хочемо бути священиками, тими священиками, яких Христос покликав, то мусимо йти на самопожертву. Немає священства без жертви. Ця війна показує, наскільки кожен із нас готовий бути священиком і йти за вірними, які цього потребують», – вважає о. Ігор Федоришин. Єпископи дуже зацікавилися тим, що розповідали капелани. І після їхніх розповідей владики підходили і висловлювали бажання також відвідати наших військових на передовій.
Владики також долучилися до акції «Молимося за тебе повсякчасно» у рамках «Живої парафії» і заповнили іменні листівки для наших воїнів. Потім такі листівки капелани відвозять на фронт. Людина, яка заповнила таку листівку, зобов’язана постійно молитися за конкретного військового.
