ПИТАННЯ: Хотілося б дізнатися, в чому полягає сенс благословення і які його наслідки.
ВІДПОВІДЬ: Благословення − це акт богопочитання, за допомогою якого ми закликаємо Бога, щоб Він передав нам Свої дари.
Благословити значить «говорити благо, говорити добре про Бога»: визнаючи Його чудеса і чудеса, явлені Ним у святих, особливо в Діві Марії, ми просимо Його про милосердя.
У Старому Завіті велике значення надавалося благословенню патріархів, наших батьків по вірі. У Книзі Буття розповідається про прокляття і благословення Ноя: «"Проклятий нехай буде Ханаан! Останнім рабом нехай він буде своїм братам!" Ще й додав: Благословен Господь, Бог Сима! Нехай Ханаан буде рабом його! » (Бут. 9,25).
Благословення і прокляття вважалися дієвими словами: звернені до родоначальників, вони звершувалися в їхніх нащадках.
Згадаймо про благословення, яке Авраам отримав від Мелхіседека: «Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!" І дав йому (Аврам) десяту частину з усього. » (Бут 14,19). Авраам вже отримав від Бога обітницю стати батьком численного потомства, і після благословення Мелхіседека ця обітниця виповнюється. Отже, благословення − це дієве і непорушне слово: навіть коли його вимовляє людина, благословення виходить від Бога.
Про непохитність благословення у Старому Завіті свідчить епізод, в якому Ісав просить Ісаака відкликати благословення, дане Якову: «Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: "А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?" Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: "Благослови мене, мене також, мій тату!" А той мовив: "Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення."». (Бут.27,33-36) У Старому Завіті вимовлене один раз благословення не можна скасувати.
За словами святого Григорія Великого, благословення Бога патріархам полягає в Його дарах і їх примноженні.
Святий Тома Аквінський писав про благословення, яке можна дати, просячи про які-небудь ласки. Благословення, за допомогою якого передаються дари, виходить від Бога, і благо досягає Його створінь. Але благословення виходить також від служителів Бога, коли вони закликають на Народ Божий ім'я Господнє: «Так закликатимуть ім'я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.” », − каже Господь до Мойсея (Числ. 6,27). Іноді благословення, які виходять від служителів Божих, надають священний характер тому, на кого або на що вони спрямовані: тобто наділяють людину або предмет вже не світським, а Божественним призначенням: наприклад, благословення предметів.
Благословення, яке взиває до якого-небудь блага чи бажає для будь-кого ласки, можуть вимовляти всі, в тому числі і миряни. У цьому випадку благословення є жестом любові до ближнього.
За матеріалами http://ru.radiovaticana.va
