агенція новин

УРИВОК З РОМАНУ "Полювання на мечоносця"

Тривога не захопила курсантів зненацька. Тут, на орбітальній базі П’ятнадцятого флоту, звикли до сигналів тривоги – навчальних і бойових. Дисплеями розбіглись лінії евакуаційних схем, особисті комунікатори прийняли «сигнал дев’ять». Це означало: базу заражено. Така можливість багаторазово програвалась під час навчальних занять. Дії кожного підрозділу були розписані і вивірені до секунди. Курсанти на ходу підняли каптури біозахисту і розбіглись бойовими постами. Електронний мозок бази вивів на дисплеї дані телеметрії: приміщення сектору надійно загерметизовані і всі служби захисного периметру активовані. Відкрились порти секторального сховища нанороботів і зграйки мікроскопічних розвідників розлетілись, розбіглись і розповзлися житловими і агрегатними відсіками. Вони взяли під контроль периметр сектору і головні вузли системи життєзабезпечення. Електронний мозок перевів усі приміщення населених зон у режим «автономна атмосфера». Тихе шипіння за панелями підтвердило, що загальний контур примусової вентиляції заблоковано, а в жилі блоки повітря подається з кризового резерву. В цілому все відповідало тактичним інструкціям, перші хвилини тривоги пройшли у штатній підготовці процесу локалізації зараження. Але незабаром курсанти почали все частіше й частіше кидати погляди на дисплеї. Час йшов, а ключового наказу на евакуацію персоналу не надходило.

«Мозок аналізує рівень загрози. Напевно, з карантинного модуля на базу проникнув ксеновірус», - вирішив секторальний черговий. Він знав, що за останній тиждень база прийняла у свої доки два безпілотні рейдери, які повернулись від зоряних систем Оріону. З такими кораблями-розвідниками траплялось різне. Подейкували, що багато років тому, ще до Війни, дослідницький безпілотник заразив два населених сектори бази смертельним інопланетним вірусом.

Черговий кинув оком на дисплей. Червоним тлом бігли білі літери транспаранту: «Увага! Загроза зараження вища плюс. Кризовій команді і персоналу бази наказуємо озброїтись і надіти скафандри категорії «А» При виявленні нерозпізнаних рухливих об’єктів відкривати вогонь на знищення. Дозволено застосовувати всі номери боєкомплекту».

«Це не вірус», - зрозумів черговий, двадцятирічний найманець з Тіронії. Його шкіра вистрілила холодним потом. Тіронієць нервово оглянув приміщення, але не побачив жодних «нерозпізнаних рухливих об’єктів». Стіни службового блоку матово відсвічували червоним. Великі екрани дублювали той самий наказ, який світився на його нарукавному дисплеї. Пурпурові відблиски застигли на світло-сірому глянці панелей. Тим часом автоматика відкрила ніші, де зберігалась особиста зброя персоналу бази. Дві курсантки вже розгерметизували капсули, в яких було сховано аварійні скафандри. Згідно інструкції, одна з курсанток повинна була надіти скафандр на чергового, друга – на старшого оператора захисних систем. Й тількі після цього інструкція дозволяла самим курсанткам зайнятись власною безпекою. Цю послідовність дій при кризових операціях зберігали незмінною вже багато століть. З тих легендарних часів, коли бойові пости кораблів і баз ще не перетворились на символічні придатки до роботизованих систем.

Оператор поквапився озброїтись. Пістолет зручно ліг у заглибину на верхівці пелюсткового кронштейна: чорна, компактна машина смерті, в котрій схована складна механіка кінетичної катапульти. Це була справжня зброя офіцера Флота. На порядок потужніша за ті «кінетики», якими озброювали поліцейських та благонадійних колоністів на Периферії.

«Чому досі немає наказу про евакуацію?» - нервова занепокоєність чергового раптом перетворився на зрадливий дріж у пальцях. Він знову подивився на дисплей. Там горіло старе попередження. Черговий чомусь згадав, як колись давно на Тіронії, у загонах робочих клонів, почались заворушення. Тоді на інформаційних екранах житлових куполів світились такі ж білі літери. Що там було написано? Щось на штиб: «Не виходити з приміщень! Не допускати паніки у житлових блоках!»

Курсантка якраз розгорнула і активувала скафандр чергового, коли тріснула плита підвісної стелі. В блок впало щось безформне і темне. Воно підім’яло під себе курсантку, та навіть не встигла скрикнути. Оператор навів на «щось» пістолет, але воно випередило постріл. «Щось» рухалось швидко, на межі фіксації людським оком. Черговий побачив, як відірвана голова оператора впала на панель бойового посту і кумедно підскочила, заливаючи все навколо кров’ю. Наступної миті ще одне «щось» зіскочило зі стелі на чергового.

Важке, скрипливо-сухе і жорстке, воно смерділо чимось нестерпно кислим і нестерпно чужим. Чергового його вагою пригнуло до панелі і знудило. Він спробував скинути «щось» з себе, але воно міцно вчепилось в нього чи то мацаками, чи то ребратими відростками. «Щось» коротко чвакнуло. Смерть тіронійця була майже безболісною.

Коли серце секторального чергового зупинилось, індикатор часу на його нарукавному дисплеї відрахував чотириста вісімнадцяту секунду від моменту оголошення тривоги на базі Волт-Армстрідж.

1

Біле сяйво ламп. Всі навколишні предмети віддзеркалюють це сяйво стерильною білизною своїх вигинів і площин. Навіть «драбинка» індикаторів апаратури пробудження світиться тут холодними біло- сріблястими рисками. Три її верхні сходинки вже не миготять. Вони по всій довжині налились спокійним яскравим сріблом. Значить, загальна фізіологія у нормі, врощені у тіло аналізатори не знайшли прямих загроз та дисфункцій. Ок.

Три сріблястих переконливих «ок».

Можна навіть спробувати порухати рукою. Вказівний палець, середній, потім обережний, нестерпно повільний дрейф зап’ястка крізь в’яжучий гель розвантажувального кокона. Зап’ясток пливе-пливе і впирається у липку і теплу кишку шланга.

Але навіть таке навантаження виявляється надлишковим для організму, що три тижні перебував у стані абсолютного динамічного спокою. Перед очима спалахує гало кольору лососевого м’яса. Хоч щось кольорове, альтернативне цій суцільній сріблястості навколо. П’ята «сходинка» індикатора починає миготіти швидше. Ну й нехай. Головне, що він знову може керувати своїм тілом. Контролювати кожний рух, стишувати хвилі ненавмисних м’язових скорочень. Скільки разів виходив він з «транзитного стану другого типу», стільки ж відчував цю войовничу радість самознайдення. Кажуть, що після півсотні виходів яскравість вражень згасає. Шкода.

Мерехтять сьома і восьма лінії. Це, у свою чергу, зраділи людському відморозкові індикатори комунікаційних спроможностей. За дві-три стандартні хвилини1 він зможе прогугнявити щось на кшталт «у-у», за десять тихо прошепотіти слово. А хвилин через двадцять-тридцять він зможе вже зовсім чітко сформулювати вимогу до робота, що контролює процедуру пробудження. Він накаже йому приготувати гігієнічний комплект номер чотири і «синій коктейль». Хоча, не виключено, що на кораблях Служби коктейль зовсім не синій. Адже у багатовікових, замкнених і добре фінансованих структурах завжди культивували свою особливу корпоративну естерику. На штиб цієї сріблястої графіки, яка мерехтить і підморгує перед його очима.

Коктейль виявився рудим, під колір тутешнього світила. Поки руда рідина тече стравоходом і щекоче шлункові рецептори, блакитнуватий теплий розчин змиває з поверхні тіла клеюватий залишок глею-амортизатора. Шкірні отвори потрохи згадують своє природнє призначення, болотяна блідість відступає на долоні і п’яти. Карантинна служба вже встигла переслати роботам відновлювального відсіку перелік місцевих вимог. Тепер напружений і чіткий голос знайомить новоприбулого зі списком необхідних антивірусних ін’єкцій та підтвердженних ліцензій на встановлене у його тіло обладнання.

Він майже не слухає. Згідно підписаного на Арпікрані контракту, Служба Запобігання взяла на себе усі його карантинні і візові проблеми. Усі без винятку. Перед відлітом техніки служби нашпигували його плоть своїми мікро- і наноагрегатами. Тепер нехай тутешній резидент дає собі раду з місцевими і доводить їм, що із цього кіборгенного2 фаршу підлягає ліцензуванню, а що ні. А він, техноархеолог, спеціаліст першого класу Олександр Вольск, навіть не знає функцій та розрізнювальних кодів мікроглобул і чіпів, котрих імплантували до його тіла. І не забов’язаний знати. І не повинний. Й це також обумовлено у його контракті.

Блакитна рідина вже не омиває його тіло. З отвору в стіні вистрибує маніпулятор і спритно згортає плівку, якою було покрито душову кабінку. У дзеркальній ніші правіше від нього з’являються рушники, коробка гігієничного комплекту і одяг з характерним платиновим відливом.

 

_____________________________________

1 Кожна планета має свою тривалість року, доби, часу і хвилини. Для синхронізації використовуються значення земного часу, які прийняті як «стандартні».

2 Кіборгений – той, що належить до класу техніки, частково, або повністю побудованій на основі тканин біологічного походження.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


20.09.2019
Лілія Горковенко

У свідомості сучасного українця сформувався стереотип поліцейського, що охороняє публічний порядок та займається профілактикою правопорушень. Проте успіх служіння суспільству – в єдності трьох складових: навчання, практики та науки.

1881 1
17.09.2019

Пану Василю 42 роки, він має 200 голів породистих овець, часто носить традиційне гуцульське вбрання, хвацько грає на дримбі, допомагає іншим вівчарям і вірить, що гуцули і вівці – це нероздільно.

627
15.09.2019
Марія Лутчин

Тарас Назарук - керівник салону VOLT, який спеціалізується на доставці автомобілів зі США "під ключ". Компанія у своїй роботі керується принципом збереження довкілля через популяризацію електромобілів у місті.

1812
13.09.2019
Марія Лутчин

У неділю, 13 жовтня у Дністровському каньйоні відбудеться вже традиційне «Свято неба». Унікальне свято парапланеризму та дельтапланеризму цьогоріч пройде у форматі «Eco-Active Life Style».

1431
11.09.2019
Олена Британська

На форумі запрошені спікери обговорювали, що потрібно для залучення інвестицій та які умови зараз диктує світ, розглядали практичні кейси та підводні камені.

969
09.09.2019
Люся Грибик

У сучасному світі кожна жінка повинна мати кваліфікованого лікаря - гінеколога.

5902 2

Депутатську недоторканність скасували, ОК. Тут не про те, що вчора чимало потенційних «жертв» добровільно відали зброю своїм майбутнім «вбивцям».

536

Сьогодні так модно використовувати до всього слово "мульти". Мультиварка, мультивітаміни...

2336 2

Після жахливої катастрофи в Дрогобичі із людськими жертвами і втратою майна, де впав під"їзд житлового будинку.

840 1

Ціна росте хутчіш за міст – комусь це вигідно, еге ж?.. Замість потроєння вартості – мер навпаки міг отримати чималу компенсацію. Але чомусь так не зробив…

2697
19.09.2019

Відповідно до нової праці, геологічне утворення Велика Адрія свого часу було континентом завбільшки з Гренландію.

499
17.09.2019

Кілька днів тому у невеличкому селі Вітрова Балка, що знаходиться у Полтавській області, сільські мешканці зафільмували НЛО.

500
11.09.2019

Здається, Всесвіт ніколи не перестане нас вражати!

428 1
18.09.2019

Дитина приходить до місця, якого не знає і не розуміє. Чому мама каже мовчати? Чому тато не дозволяє бігати? Чому світять свічки та багато квітів?

248
18.09.2019

Більшість слів, які ми вимовляємо в повсякденному житті, впливають на наше майбутнє. Є слова, які притягують удачу, а є ті, які її відлякують.

586
20.08.2019

Мандрівний проповідник прийшов з важкою вістю у чуже місто.

1030
23.09.2019

Український фотограф Давид Дубницький зробив спокусливі фото жінок зі слов'янських країн.

8354
22.09.2019

Відома блогерка з Івано-Франківська Тетяна Кодзаєва отримала престижну нагороду на Milan Fashion Week 2019.

1824
21.09.2019

Прикарпатка скаржиться на зіпсуті продукти, які продають  в одному із супермаркетів області.

1333 2
20.09.2019

У селищі Більшівці історики натрапили на нові докази радянського терору — масове поховання закатованих українців.

5670 3