Юрій Андрухович і Роман Григорів розповіли, звідки в їхньому місті з’явився наймасштабніший в Україні фестиваль сучасного мистецтва

 

 

Сьогодні в Івано-Франківську починається Porto Franko Gogol Fest (PFGF) – спільний проект місцевого фестивалю Porto Frankо і київського Гогольfest, який ітиме до 12 червня включно.

 

Те, що фестиваль такого масштабу і креативності проходить в такому невеликому місті – це диво чи закономірність?

 

Про це Cultprostir поговорив з франківцями – письменником Юрієм Андруховичем і композитором Романом Григорівим. Перший є одним з творців так званого станіславського феномену, завдяки якому про культурний Івано-Франківськ вперше заговорили в масштабі України, другий – ініціатором і креативним директором фестивалю.

 

 

Роман Григорів

 

 

Романе, у чому основна ідея, основний пафос фестивалю?

Р.Г.: У тому, що він базується на літературному міфі про «Порт Франківськ». Автор цієї поетичної ідеї – Тарас Прохасько, який уявив, що Франківськ знаходиться на березі моря. Це така мрія жителя маленького містечка про шлях до далеких берегів. І наш фестиваль вже кілька років цей франківський міф генерує і розвиває. Тому проекти під егідою PF відбувалися у Гонконгу, Нью-Йорку і Відні, а в серпні такий проект має відбутися у Копенгагені. А у Юрія Андруховича у 1992-му був роман «Рекреація», у якому десь тут, без чіткого визначення у просторі, відбувається якийсь фестиваль-карнавал. І у Іздрика є опис центру Франківська у формі глобусу. Ці літературні міфи поєдналися і лягли в основу нашого фестивалю. Наша глобальна мета – це вивід його на всеукраїнський масштаб і ребрендинг Франківська у якості культурної столиці України.

 

Чому цього року вирішили об’єднатися з ГF?

Р.Г.: Франківський літературний міф притягнув фестиваль, в основі якого теж лежить літературний міф. Те, що Франківськ – перше місто, куди приїхав ГF, абсолютно не випадково.

 

 

Юрію, ви стояли біля витоків першого фестивалю Porto Franko у 2010 році. Тоді ви проводили паралелі між PF і бієнале «Імпреза» - міжнародною виставкою сучасного мистецтва, яка проводилася в Івано-Франківську у 1989-1997 роки. Чи могли би ви порівняти PF 2010 року і 2016-го?

Ю.А.: Порівнювати поки що зарано, але головна моя емоція зараз така: добре, що PF повертається, і сподіваюся, що вдасться зробити так, щоб він став регулярним. Щодо PF 2010 було б перебільшенням сказати, що я був безпосередньо причетний до його організації. Я просто згадую його з великою приємністю – і як його учасник, і просто як мешканець цього міста. І коли фестиваль свого часу перервався через відсутність фінансової підтримки, було дуже шкода.

 

 

Що стосується бієнале «Імпреза», у якій я справді був одним з організаторів і писав деякі стартові маніфести у 1989-му, то вона стала радикальним зламом у житті івано-франківської міської громади. В місті тоді з’явилося повно іноземців – художників, митців... Порівнювати «Імпрезу» з PF важко, хоча б через повну відмінність зовнішньо-політичної ситуації тоді і тепер. Але що їх, мабуть, поєднує – це фактура самого міста і те, що це фестивалі хорошого класу, присвячені сучасному мистецтву.

 

Гогольfest – це дуже сильний і активний бренд. Чи не «проковтне» він PF?

Ю.А.: Сподіваюся, у ГF такої інтенції немає. Тут не йде мова про конкуренцію. Мені здається, це однодумці, які погодилися поєднати зусилля для того, щоб у такому перспективному місті як Івано-Франківськ відновився такий цікавий фестиваль.

 

Юрій Андрухович

 

Зараз класична музика, у тому числі в рамках PF, виходить на вулиці – у буквальному сенсі. Що це – високе мистецтво сходить вниз до людей, чи люди підіймаються до його рівня? Чи існує взагалі для вас ця проблема, це розділення на «високе» і «низьке» мистецтво?

Р.Г.: Так, вона існує, і ми працюємо з нею специфічним чином. Наприклад: бароко звучить на вокзалі. Таким чином ми, з одного боку, йдемо до людей, щоб вони послухали бароко, а з іншого – нам люди взагалі нецікаві, а цікаве мистецтво. І ця акція може відбуватися як саунд-інсталяція, інтегрована в простір міста, і при цьому ми абсолютно не зважаємо на публіку.

Ю.А.: Існують такі зашкарублі формати, пов’язані з офіційними структурами – Міністерством культури, Національною філармонією, Національною оперою тощо. Вони намагаються втримувати цю межу, тримати дистанцію від… скажімо так, від реальності. Їм вигідно перебувати в таких захищених зонах, звично отримуючи фінансування і державну опіку. Тому, безумовно, такі прориви, по-своєму провокації, приклади переміщення «високого» в середовище «низького», є дуже продуктивними, оскільки вони розхитують цю кастовість. Якщо говорити про суто естетичний вимір, скажімо так, виконавський клас, то він справді високий в академічній музиці – це просто вимога жанру. Але його можна демонструвати де завгодно – і на вокзалі, і в якійсь кафешці, у дворику. Креативним музикантам, гадаю, самим цікаво випробовувати себе у подібних несподіваних ситуаціях.

 

 

Як ви вважаєте, на які центри тяжіння у культурному сенсі орієнтується Івано-Франківськ? На Київ, чи Львів, чи більше на близький закордон, на Європу? Чи, може, як Одеса – «ми сами по себе»?

Ю.А.: Франківськ, по-моєму, на шляху до цього варіанту: «Ми створили власну художню якість і власну естетику». За кілька десятиліть він набрався певної самовпевненості – мовляв, ми крутіші за багатьох. Ну і, звичайно, існує подразник сусіднього Львова, де страшенно багато усього відбувається – це просто якась безперервна фестивальна феєрія. Тут виникає спокуса конкурувати з ним, і це не було б розумною лінією поведінки, бо Львів просто об’єктивно більше місто. Але у будь-якому разі Франківськ відкритий для всіх, а це означає, що з часом тут може викристалізуватися міжрегіональна, а можливо і інтернаціональна база для мистецьких новацій.

Р.Г.: Франківськ орієнтується на Відень! Є певні зв’язки з Києвом, Львів для нас не існує. У Львова є проблема – це місто, закомплексоване в своїй туристичності, кав’ярнях, шоколаді, там дуже важко сучасному мистецтву – воно там просто губиться. Франківськ – більш благодатний плацдарм.

 

Станіславський літературний феномен, тепер ось цей фестиваль. Те, що таке невелике, начебто звичайне місто, але звучить у загальноукраїнському масштабі нарівні з буквально кількома, і набагато більшими – як ви для себе пояснюєте, чому це стало можливим?

Ю.А.: Можливо, справа тільки в тому, що в містах подібного значення і розміру цим просто ще не займалися або йшли до цього з певним запізненням, порівняно з нами. Другий момент все ж таки випливає з характеру нашого міста. Про нього можна сказати, що воно приязне. Люди тут апріорі налаштовані на позитив, немає схильності до хамства, і це створює позитивне тло для будь-якої мистецької акції, артистам подобається тут працювати. Крім того, Франківськ залишається в глибині душі провінційним, ця провінційність усвідомлена, і тому тут дуже опікуються гостями, виявляють ентузіазм і вдячність вже за те, що хтось до нас приїхав.

Р.Г.: Франківськ – це мега-провінційне місто по багатьом показникам. Але, з іншого боку, це місто Прохаська, Андруховича, Іздрика – столиця української літератури. В 300-тисячному місті пишуться твори, які є її обличчям! В маленьких містах народжуються великі ідеї. У цьому плані тут відбуваються набагато важливіші речі, ніж у Львові і Києві. Але це стосується тільки літературного напрямку, а музику і візуальне мистецтво треба «підтягувати».

 

З літературним феноменом Франківська все зрозуміло. Але PF є, насамперед, музичним фестивалем…

Р.Г.: Він не є ані музичним, ані літературним. От ГF є мультидисциплінарним, там є розділи за видами мистецтв. Але це погано, застаріло, цього треба уникати. Ідея PF – це відмова від мультидисциплінарності. Немає суто літературних, музичних та інших акцій – ми намагаємося все об’єднувати і залучати в архітектуру.

 

 

Романе, що буде для тебе показником вдалості фестивалю?

Р.Г.: Ти про фідбек від журналістів, публіки? Найцікавіше те, що відбудеться після цього фестивалю. Ми сподіваємося, що народяться нові мистецькі проекти, можливо, взагалі не у Франківську, а в інших містах і навіть країнах.

 

Організація подібних фестивалів – це страшний стрес. Як ти його переживаєш?

Р.Г.: Так, страшенний стрес. Ми ось якраз на оргкомітеті обговорювали те, що у нас немає жодного арт-менеджера. В оргкомітеті у нас Максим Демський – актор театру «Дах»; Роман Григорів – композитор; Ростислав Держипільський – актор; Андрій Кошман – співак; Ілля Разумейко – композитор; Даша Кольцова – художниця і т.д. Тобто, немає арт-менеджерів, самі митці. Це типу прикольно, бо ці люди придумують цікаві мистецькі речі, але організаційно це дуже складно, бо у кожного є величезне его, яке не вміщається в еxcel-таблиці і бухгалтерські файли, які ми маємо здавати щоденно. Тарас Прохасько навіть казав, що можна додати новий напрямок у фестиваль – Курація. Тобто, те, що відбувається між кураторами, як новий вид мистецтва. Наприклад, у нас є тони листування у різноманітних месенджерах за півроку від початку організації фестивалю – ми думаємо роздрукувати це листування на 5-кілометровому рулоні паперу і розмістити у місті.

 


08.06.2016 1867 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

668
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1936 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1133 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

554
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6904 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11395 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

335

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1082

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1116

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1111
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

62
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

285
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1084
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

657
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

754
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2949
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4442
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18441
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

65
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

323
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

353
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

664