агенція новин

Українське позавчора намагаються видати за національну ідею, – Микола Давидюк про вітчизняну пропаганду

 

 

Нещодавно політолог Микола Давидюк видав книгу про механіку російської пропаганди, у якій гранично просто пояснив усі складові інформаційної війни. 

Давидюк добре знає, чим живе пересічний виборець і як в Україні та Росії його схиляють до тих чи інших політичних ідей та персоналій.

Для ІНФОРМАТОРа політолог розповів, як створити з нуля популярного політика, позбутися архетипу кріпака і вічного повернення Вітренко та Олеся Довгого.

 

 

Імперія більш хитка, аніж сотні свідомих громадян 

 

Незабаром книгу “Як працює путінська пропаганда” ми презентуватимемо у Харкові та Маріуполі, також буде дві презентації у Львові. Нещодавно до мене звернувся чоловік із Бахмута, мовляв, хоче поширювати книжку. Питаю, скільки примірників цікавить. “Ну, десь десять”, – відправив йому ящик, нехай продають.

Дизайн обкладинки зробив Юрій Барабаш. Якщо дизайнеру даю вказівки я, то в кінці виходить агітка: великі букви і чіткий меседж. До початку жовтня книгу здали в друк, а 19-го вже була презентація.

Найтяжче було просто сісти і від усього відключитися. Бувало, казав, що кудись виїхав, а насправді вимикав телефон і виділяв півдня лише на те, щоб пописати.

Книжка в голові сформувалася, її треба було просто виписати. А почалося все з того, що я захотів написати пост до річниці поїздки в Москву – і вирішив розширити його до книжки.

Та ж сама проблема російського впливу нависає над всіма, хто має якесь відношення – релігійне чи мовне – до Росії. Тому таку книжку рано чи пізно мав хтось написати.

Я зустрічався із журналістами з Польщі, Литви, Чехії, радився із українськими політологами. Щодо таргетингу аудиторії у «русском мире» (умовно кажучи, на тих, що думають і взагалі не думають) радився із російськими знавцями. Тих, що книжки не читають, а дивляться лише телевізор, ефективно лякати війною, для тих, хто читає книжки – є Дугін та інші політологи. Сам феномен «русского мира» – китайська підробка, в якій замість філософії – дешева пропаганда, суміш КДБшних структур по всьому світу, російської мови і православних осередків, накладених на амбіції Путіна управляти світом.

Ігор Соловей, який був журналістом «Укрінформу» в Москві пояснив, що за смисли у Росії відповідає Громов – колишній прес-секретар президента, якого перевели на аналітику. Половина російських журналістів – звичайні люди, але основна частина пропагандистів – ті, що пройшли воєнні кампанії. Військовим дали другий фах – журналістів, тому інформація для них – це не пошук правди, а метод виконання наказу.

Дуже часто військові стають головними редакторами, а от молодих журналістів з вищою освітою після того, як вони починають щось розуміти, відразу перенаправляють у прдакшн чи технічні відділи.

В Україні ринок інформації інший – по-перше, бідніший, по-друге, у нас все ж більше журналістів, а не пропагандистів. З іншого боку, у нас спотворений ринок експертів – квазідемократичність дозволяє фактично невідомим і нефаховим людям давати свою оцінку політики.

Якщо в Росії пропонують імперію, то ми маємо протиставити їй громадянина. Громадян буде мільйони, а імперія – лише одна. Розумний громадянин не буде вірити пропаганді та зможе їй протидіяти. Окрім того, громадянин має бути заможним. «Путін, ввєді вайска» – це не від гарного життя. Якби ж мешканці Донбасу їздили на БМВ та «Мерседесах», мали власний бізнес – «Які війська, чувак? У нас тут гроші, кредити, депозити, нам не до того». Та ж бідність створює підґрунтя і для українських політичних впливів. Виступаючи проти російської пропаганди, вітчизняні політики навчилися створювати свою. Проти Росії намагаються діяти дипломатичними методами, а от проти свого населення – методами Путіна.

Коли не працюють державні інститути – громадяни беруть відповідальність на себе. В Росії ж навпаки – усі чекають на вказівку від царя. У нас більш громадянське суспільство, а у Росії – патріархальне. «Дєржава» – від слова «держать», а країна – від «країв». Тому багато освічених, заможних людей, готових брати в руки зброю – сильніші, аніж один пропагандист, що сидить в Новоогарьово і його штат ботів.

Однак, у Донецьку багато хто почав беззаперечно приймати «руський мир». Навіть дитина на питання «Хто стріляв?» відповідає «Хунта!», і не реагує на пояснення, що «хунта» стоїть зовсім не там, звідки був обстріл.

 

 

Нас відправляють не у завтра, а у позавчора

 

Проблема конструювання української пропаганди – нам намагалися нав’язати шаблон хуторянства, калину-малину замість того, щоб показати, що сучасний українець – це чувак, який створив What’s App. Українцям, зокрема і на Сході, нав’язували такий собі світ Остапа Вишні. Звісно, ЛДНР замінили її ще гіршою, але для них українська ідея – сільська, а російська – уже «городська». Окрім того, влада завжди домовлялася з «донецькими» олігархами за тишу й електоральні бонуси. Ніхто не хотів іти до людей і з ними спілкуватися. Тим паче, східняки – більш індустріальне суспільство, аніж мешканці Західної України, де мислять категоріями Магдебурзького права.

На Донбасі звикли до чіткої вертикалі і «сильної руки»: якщо батя сказав, що зарплати не буде, значить її не буде!

Україна класна тим, що вона різна, та й у парламенті були всі – естонці, поляки, багато інших – і ніяких погромів, ніяких скандалів не сталося. Біда влади в тому, що вона завжди намагається нашу країну уніфікувати – перетворити або на Донбас, або на Галичину. Тому, нам треба вийти на образ українця у проекції не минулого (стахановець або кріпак), а майбутнього – наприклад, того самого Яна Кума (розробник What’sApp, – ред.).

Класний ІТ-інвестор, успішний фермер, який їздить на PORSCHE Cayenne і продає свої в’ялені помідори в Італію. В тій самій Італії багато фільмів про романтизованих, заможних фермерів, які насолоджуються життям. У нас же фермер – це кріпак, який прийшов на землю, щоб померти.

Нам кажуть: ваше завтра – це ваше позавчора. Ви повернетеся у «Камінний хрест» і «Жовтий князь».

Все, що зараз діється в українських політичних медіа – це дикий треш.  Ідуть корупційні потоки. Митниця в середньому приносить 2-3 мільярди сірого кешу на рік. Якщо помножити на 25 років, це якраз виходить транш МВФ – і все це розходиться по кишенях. Облгази, обленерго, Укравтодор – звідти теж ідуть кошти у кишені.

І політики зрозуміли: якщо не створювати інформаційний шум, люди почнуть питати, чому ж ми живемо так погано. Тому їм треба створювати мильну оперу для розваги.

Раніше було три основні канали, і це було легше. Тепер же громадською думкою жонглюють різні медіа.

За останні десять днів ми пережили вбивство у Княжичах, «плівки Онищенка», безвіз, безліс, допит Януковича і театр на Андріївському. Фактично, нас шість разів хитнуло у різні сторони. Влада грається тим, що люди захоплюються такими проблемами, на які ніяк не впливають.

Реального політичного дискурсу в Україні немає. Партії не можна ділити за ідеологією: вони діляться за чотирма принципами – це чотири канали чотирьох олігархів. А ще до них додаються ті, хто працює на Росію: на жаль, п’яту колону важче вигнати із парламенту, аніж із спецслужб чи МВС. У нас все замішано на кеші, лобізмі та особистих інтересах.

Поки люди не почнуть голосувати гривнею і особисто проплачувати діяльність партії, це не припиниться.

На жаль, в Україні досі зберігається величезний вплив телевізора: інтернет все ще програє телеекрану в пропорції 8 до 2. Бідність і великі медіа провокують те, що олігархи досі рулять.

 

 

Як створити успішного політика “з нуля”

 

Щоб зробити популярного, симпатичного більшості українців політика, потрібна людина, яка приділятиме цьому час, і людина, яка за це буде платити – проект готовий. Тоді йому прописують три-п’ять ідей – не більше, щоб образ не розпливався. Обирається найголовніша проблематика – тарифи, Нацбанк, так звана «ідеологія бідності». Тоді політика запускають на ефіри. Багато ефірів – треба створити відчуття, що він всюди.

Він коментує усе і всюди – на телебаченні і у Facebook.

Далі новому політику потрібен крутий ворог. Що рейтинговіший твій ворог, то більші шанси здобути власний високий рейтинг. Це трохи схоже на чайок, які катаються на китах у морі. Генпрокурор, президент, прем’єр підійдуть: довбеш його і вихоплюєш шматочки рейтингу. Пізніше з’являється соціологія якоїсь невідомої компанії з дуже пафосною назвою. І от Всесвітня служба чесної соціології каже: знаєте, є новий тренд: політик Ніхто, суперкритикан уже набрав 3 відсотки. Через два тижні він набирає уже 5 відсотків, а за півроку Ніхто стає кандидатом в президенти. Тут до нього починають приєднуватися нові люди, але не вистачає масовості. Тому на різноманітні акції привозять натовпи студентів і бабусь, а в разі чого – додають масовість у фотошопі. Надалі він починає з’являтися на бордах із меседжами, де вітає, закликає, агітує.

Таким чином потроху формується образ політика, потім йому створюють партію або ж він очолює громадський рух чи ініціативу. Після цього шукають уже глобальніше фінансування: адже спонсор зазвичай один і сердиться через повільні результати. З новими спонсорами ідуть на вибори, розганяють рейтинг до 10 (відсотків, – ред.) , а фактично – можуть набрати 5.

Те, що я кажу – класичні речі. На жаль, вони досі актуальні. У двотисячних було іще легше – «намальовані» ідеальні біографії, дешева картопля, бензин, і відома столична гречка.

У Європі чи Сполучених Штатах зовсім інакше – політики працюють над чистотою біографії та родоводу, якістю риторики. У нас же – як не Олесь Довгий, то Вітренко: або бігати й кричати, або тихенько красти. І в цій парадигмі – десь між Олесем і Вітренко – ми досі знаходимося, український політичний продукт дуже неякісний.

Запит електорату на одного генія, який всіх витягне – згубний. Ми шукаємо когось нового, а в кінці все одно виходить Каплін. Виборець схожий на школяра, який приходить на ЗНО і намагається вгадати правильну відповідь. Але ж політика – це не на удачу, цей предмет треба вчити.

 

 

Український виборець – це дитина

 

Психологічний вік нашого виборця – 16 років. Він закохується, розчаровується, хворіє політиками, і так по колу. Борди, риторика, подарунки – все спрямоване на підліткову психологію. Якщо ми вийдемо хоча б на 21 рік, буде краще: виборець читатиме програму, біографії, перевірятиме факти. Ба більше, надалі треба з прагматичності перейти на інтелектуальність і стати ровесниками незалежності.

І Майдан, і війна дуже зміцнили українців як націю. Тоді з’явився герой, якому важливе не власне життя, а країна. І тим, хто був на Майдані і передовій – як виборцям уже 60 років. Однак, стрибок політичної свідомості у широкого загалу може відбутися і за рік, і за три. Поки українці не стануть багатшими і не почнуть читати книжок – стрибка не буде. З патріотом, якому затримують зарплату, каші не звариш – у нас досі комуналка чи субсидії вирішують, за кого голосувати.

Ринок експертів в Україні дуже хаотичний і непрофесійний. В той же час, він зламав монополію на правду у публічному просторі. У цій колотнечі кристалізується нове покоління політичних експертів – і воно буде класним.

Через 30 років ми будемо пишатися цими інтелектуалами.

 

Записала Анна Андрашко

для ІНФОРМАТОРа 


11.12.2016 49 0
Коментарі (0)

Çàãðóçêà...
18.01.2018

Декілька століть Успенський собор у Крилосі (територія історичного Галича) був зразком місцевої довершеної архітектури. Сьогодні від нього залишились лише фундаменти, яким загрожує остаточне руйнування.   Археологи та архітектори просять Міністерс

267 0
16.01.2018

Протягом тижня сотні івано-франківців та гостей міста долучилися до музичного різдвяного дійства, яке відбувалося у храмі Царя Христа на Майзлях.

516 1
15.01.2018

Очільник фракції «УКРОП» в Івано-Франківській обласній раді, голова її постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків Микола Палійчук проаналізував суспільно-політичну ситуацію в країні.

608 0
13.01.2018

До Вашої уваги підсумки другого в цьому році тижня від історика, блогера, нашого експерта Мирослава Кошика.

285 0
11.01.2018

На саме Різдво 1908 року в Станиславові зібрався велелюдний з’їзд Русько-Української радикальної партії, яких у той час поляки обзивали «гайдамаками»...

604 0
09.01.2018

8 січня, відсвяткував свої 50 відомий український футболіст Валентин Москвін, вихованець івано-франківського «Прикарпаття».

754 0

Колись тут жила шляхта. Потім її не стало. Й нинішня нешляхта робить так, щоби про шляхту забули.

256 0

Внутрішній біль в душах і серцях переслідує українців сотні років, особливо для нас зараз, коли загарбані території корінного народу, йде відкрита війна...

466 0

Якраз перед Миколаєм подзвонила знайома чиновниця, любителька ворожіння та битв екстрасенсів. Сказала, що бачила зловісний сон, просила розтлумачити.

773 0

Наша політична сила стала однією з небагатьох, яка подала рівну кількість кандидатів-жінок та кандидатів-чоловіків. Фракцію “Самопоміч” у міській раді представляє шість депутатів. Це досить мало, щоб впливати на прийняття рішень, на яких ми на

755 0
17.01.2018

В американському штаті Мічиган неподалік від міста Детройт 16 січня було зафіксовано падіння метеорита, яке викликало невеликий землетрус.   Про це повідомляє прес-служба Національної метеорологічної служби США в Twitter.   Синоптики підтвер

142 0
16.01.2018

НЛО у формі м'ясорубки помітили жителі Техасу. Очевидці заявили, що корабель прибульців літав в небі кілька хвилин, після чого перемістився в іншу частину міста.   Про це повідомляють росЗМІ.   Наразі вже відомо, що інцидент стався 12 січня

171 0
11.01.2018

Вчені заборонили літати космонавтам на Марс частіше, ніж один раз на життя. Це спричинено великою дозою радіації, яку космонавти отримують під час відвідин "червоної планети".   Про це повідомляє Meduza.   Російські та болгарські вчені на

302 0
16.01.2018

Папа Франциск 8 січня 2018 року прийняв Послів, акредитованих при Святому Престолі. У промові до них Римський Архиєрей згадав про Україну, закликавши сприяти припиненню війни. «Спільні старання на користь відбудування мостів є невідкладними також

94 0
02.01.2018

Теж це відчуваєте? Передсвятковий настрій вже витає довкола: прикрашені ялинки, величезні вітрини магазинів нагадують казкові сюжети, листівки, рекламки, пісні — все на різдвяні мотиви.

576 0
16.01.2018

Одного разу до батька прийшла донька, молода жінка, і з сумом сказала: – Тату, я так втомилася від усього, у мене постійні труднощі на роботі і в особистому житті, вже просто немає сил… Як справлятися з усім цим? Батько відповів: – Дава

319 1
17.01.2018

В Івано-Франківську журналіст, автор та режисер Юрій Паливода презентував нову короткометражну стрічку "Дух Різдва".

660 0
17.01.2018

За словами ініціатора  створення спільноти, начальника управління транспорту і зв’язку міськвиконкому Олега Ганчака, це буде хороша альтернатива на випадок анонсованого страйку перевізників.

1424 0
17.01.2018

“Брокненський привид”. Мандрівниця із Калуша Наталія Щербій в мережі поділилась знімками, на яких показала того самого "привида" з Карпат.

3082 0
15.01.2018

Обідня перерва може багато розповісти про корпоративну культуру країни, вважає оглядачка BBC Capital, яка розпитала людей різних національностей про те, як виглядає їхній звичайний робочий ланч.

191 0