У 2010-му році хабарі представникам влади, медикам, педагогам та іншим службовцям давала майже половина мешканців українських міст. Про це свідчать дані соціологічного опитування за місцем проживання респондентів "face-to-face", яке провела Перша рейтингова система (RATE1).
Згідно з результатами, 18.8% громадян "дякували за допомогу" від 101 до 800 грн. Суму до 100 грн давали 15.5% українців. 7.5% людей платили за послуги від 801 до 1 600 грн. 4% давали хабара у розмірі 1 601-4 000 грн. Кількість українців, які сплачували більше 4 000 грн, становить 2.2%.
42.3% людей взагалі нікому не давали хабарів. 5.2% громадян відмовилися відповідати на питання, віддячили чи вони неофіційно за допомогу. 4,4% сказали, що їм важко відповісти на цей рахунок, пише Gazeta.ua.
За словами політолога Михайла Басараба (Перша рейтингова система), такі результати опитування можуть означати, що практично кожна міська сім'я "дякувала" в 2010-му суддю, податківця, лікаря чи, наприклад, вчителя. Не менш значущою, на його думку, може виявитися сума загальноукраїнської хабара.
"Ми пропонували кожному опитаних визначили сукупний розмір його торішніх хабарів. Якщо взяти до уваги результати нашого дослідження та врахувати, що міське населення становить трохи більше 25 мільйонів чоловік. За найскромнішими підрахунками українці разом заплатили минулого року 1,5 млрд. дол.. хабарів. Думаю, реальна картина більш трагічна. Можемо помножити цей показник в рази. Хтось під час опитування не згадав всі факти дачі хабара, хтось побоявся зізнатися в порушенні закону", - розповів експерт.
Михайло Басараб бачить проблему в тому, що хабар став повноцінним елементом нашої культури, це невід'ємний атрибут службового спілкування. Навіть правило хорошого тону.
"Подекуди, задоволення законного права людини в Україні без хабара просто неможливо чи буде вимагати титанічних зусиль і втрати часу, а може і здоров'я або життя", - підкреслив він.
Політолог вважає, що хабарництво свідчить про те, що держава невірно розподіляє блага між громадянами. "Хабарами люди самі створюють свою приховану і, очевидно, більш справедливу систему оплати праці один одного. Печаль у тому, що ринок неофіційного додаткової винагороди не враховується і не оподатковується. Цей компонент є складовою величезного пласту тіньової економіки, яка постійно тягне нас вниз і не дає розвиватися ", - підкреслив експерт.
Він також переконаний, що прийняття найкращого антикорупційного закону не зрушить ситуацію з місця, поки не будуть вирішені чотири умови. "Перше - щира політична воля вищого керівництва держави подолати корупцію. Друге - незалежність суддів, наприклад, шляхом їх обрання на всенародному голосуванні. Сьогоднішні судді-призначенці - це посміховисько і ганьба для всіх нас, інструмент в руках влади. Третє - в боротьбі з корупцією не повинно бути своїх і чужих злочинців, відповідати повинні всі, хто порушив закон. Четверте - повинна запрацювати система реальних покарань за хабарництво. Умовне засудження або смішні штрафи будуть лише імітувати боротьбу з корупцією ", - підсумував Михайло Басараб.
Опитування проводилося з 10 по 13 грудня 2010 року у всіх обласних центрах України. Усього опитано 1013 респондентів у віці від 18 років і старше. Статистична похибка не перевищує 3,2%.
