Україна. Польща. Волинь.

 

Вчора поляки та українці у Луцьку вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії.

 

Напередодні як в українському, так і польському суспільствах розгорілася чергова гучна дискусія хто ж таки винен у злощасних подіях 70-річної давнини. Пригадуємо заяви і звернення Сейму, українських депутатів. Навіть наша обласна рада вирішила відзначитися в цьому питанні.

 

Однак, далі заяв справа не йде і сторінка, яку потрібно було б перегорнути і йти далі, знову ж таки періодично перечитується. При чому перечитується вміло – під певний привід.

 

Історія.

Українців, котрі загинули від рук поляків з пляцувок і поляків-шуцманів уцьому регіоні Волині у 5,5 разів більше, ніж поляків убитих упівцями. Конфлікт відбувався не на території суцільно польського розселення, а на споконвіків українських землях, і де вони становили абсолютну більшість. Українці не відстоювали власну державність у Варшаві чи у Кракові, а на своїх землях. Принаймні, про це пишуть історики. То про який же ж геноцид йде мова?


Вже понад 20 років незалежні українці і поляки пригадують одне одному трагічні факти з минулого.

 

Ще за часів Кучми ця проблема буле неврегульована. Але тоді і Кучмі, і Квасневському попри  величезну критику польської і української сторін та тиск крайньо правих націоналістів та культурних кіл, вистачило державної мудрості винести питання поза рамки емоцій і вирішувати усе з точки зору загальнодержавних інтересів. У цьому їм слід віддати належне.

 

Згодом вже Качинський і Ющенко перевели питання у дещо іншу площину, намагаючись досягти остаточного примирення. Створювалися інститути, освітні заклади, розширювалися суспільні зв’язки. Президенти на рівні особистих контактів і заяв намагалися склеїти частки «розбитого» минулого.

 

Зараз же все зовсім по-іншому.

 

Мораль.

Hа жаль усі методи застосовувалися до українців на їхній землі сімдесят років тому, коли польське підпілля пробувало утвердитися на Волині або коли польська влада викинула з рідних земель майже півмільйона українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підлясся до УРСР у 1944-46 роках, а потім завершила процес де українізації цих земель злочинною акцією “Вісла” .
Невідомо коли поляки вибачаться перед українцями за цей геноцид. Поки що вони добиваються каяття від нас. І в цьому не треба дивуватися, адже ще у повоєнний час, коли Польща опинилася у міцних обіймах Москви, Юзеф Маєвський змушений був визнати: “Поляки люблять вимагати справедливості і правди. Але коли потрібно віддати справедливість комусь іншому, роблять це дуже скупо і фальшиво”.

 

Втім, президент Польщі їде в Україну і віддає шану загиблим полякам, говорить про важливість примирення двох народів, які роками були розмінною монетою у політиці сильних світу цього. З української ж сторони – рівень відповіді далеко не той... Та й чи потрібно великим бізнесовим кланам, які звикли усе тримати примусом, якісь там історична пам'ять і згадки про трагедії народу, минуле якого вони намагаються (а може і хочуть) не знати…

 

Реалії.

А тому, логічно, що попри усі заяви та заклики відкритим залишається одне запитання: кому це усе вигідно?

 

Без сумнівів, і у польському, так і в українському політикумі немає єдності. Протистояння, а нерідко і різке є і там і там. Різниця тільки в тому, що у поляків це відбувається у “європейських рамках”: відкрито, стримано, виважено та культурно, а в українців усе навпаки… Відтак, і в українців і у поляків є сили, котрі як підтримують національно-визвольну боротьбу обох народів, так і різко засуджують. Ось тому і нагоду протистояння обох нардів на цьому грунті не змогли обминути усі політичні сили як в Україні, так і у Польщі. На цьому можна заробити дивіденти та симпатію у виборців. Щоправда, ситуативну.

 

Історична ж пам'ять залишається роз'ятрено, рани історії не заліковані, суспільство знову не одностайне. Історичні факти, котрі на мають однозначного трактування, знову стають розмінними монетами у великій політиці. Навтіь попри те, що ми чи не щодня говоримо, що Польща наш стратегічний партнер, адвокат України у Європі. На щось очікуємо і чогось подіваємося…

 

Можна припустити, що цей текст сьогодні стане останнім серед сотень спічів на тему Волині, які були написані і в Україні, і в Польщі. До пори до часу. Коли знову не прийде той вигідний момент, коли треба буде розіграти на історичній пам’яті двох народів черговий політичний пасьянс. Просто - щоб протиставити себе хорошого іншому – поганому. А за цим – людські життя, переживання і сльози…

 

П. С.Напевно, знову настав той час, коли примирення двох народів має йти шляхом народної дипломатії. Так у повоєнні роки у польсько-українських відносинах все і починалося. З року в рік такий приклад демонструє Церква. Вчора, з нагоди 70 роковин "Волинської трагедії" звернувся до вірян Папа Римський Франциск. Прозвучало чергове звернення про важливість примирення і прощення і від УГКЦ. І тільки, а де решта?..

 

Із звернення Синоду єпископів УГКЦ з нагоди 70-их роковин Волинської трагедії:

"…Бог створив нас різними, отож польський та український народи неминуче матимуть відмінну колективну пам’ять про ці події. Вони різнитимуться в оцінці історичного контексту, в яких ці події відбувалися, і надаватимуть їм різні назви.

Однак, попри свою відмінність, ми всі наділені однаковим статусом дітей Божих. …

Ми усвідомлюємо, що над минулим ми не владні. Тому нашою метою є не тільки поглянути на трагічне минуле християнським поглядом, віддаючи його в руки Божого милосердя та прохаючи Всевишнього про зцілення історичних ран на тілі наших народів. Нам іще більше залежить на тому, щоб оберегти наше сьогодення і майбутнє, за яке несемо безпосередню відповідальність…

Бажаємо продовжувати справу примирення двох братніх народів — польського й українського — задля взаємного прощення в ім’я справедливості… Хай запанує мир і Божа благодать у душах членів їхніх родин, щоб війна, яка давно вже вигасла на волинських теренах, не тривала в людських серцях!"…


15.07.2013 Марія Лутчин 1619 13
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

608
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1792 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1103 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

531
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6878 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11334 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

309

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1045

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1092

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

254
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1057
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

824
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

709
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

648
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2920
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4417
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18415
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

284
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

331
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

641
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

743