Робота над новим українським виданням Вільяма Шекспіра була довгою та кропіткою.
“Я неймовірно щасливий, що це збувається на наших очах. Прем’єра книжки, про яку мріяв з 2007 року. Майже десятирічна мрія сповнилась. Я почав перекладати “Ромео і Джульєтта” рядок за рядком, сторінку за сторінкою, не вірячи, що мені вдасться перестрибнути якесь особливо складне місце”, – розповів поет, письменник та перекладач Юрій Андрухович на презентації книги “Ромео і Джульєтта”, яка вийшла у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” .
Це не перша шекспірівська співпраця Андруховича з видавництвом – він вже працював над перекладом “Гамлета”, який з’явився в книжкових крамницях у 2008 році, пише Фіртка із посиланням на Gazeta.ua.
“Книжка якось дуже довго зріла. Я мучився, що нічого не виходить. Всі музи кудись відлетіли, в голові – суцільна порожнеча. Це дуже далеко зайшло, але раптом все завершилося”, – пригадує творчий процес ілюстратор Владислав Єрко.
Не менш складно було й відобразити готові ілюстрації під час друку, адже для їх створення використовується багато бронзи, яка “проникає” в найменші деталі.
“Було незрозуміло, як вдасться відтворити малюнки в друці”, – зізнавався власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Іван Малкович.
Але, не дивлячись на тернистий шлях до читачів, перекладачеві, ілюстратору та видавцю вдалося реалізувати всі задуми та представити якісне українське видання. Тепер попереду чекає ще один сюрприз. Малкович зазначив, що “Гамлета” та “Ромео і Джульєтту” об’єднають в трилогію разом ще з однією книгою Шекспіра, але якою – поки тримають в секреті.
Презентація тривала близько двох годин. Розповіді про роботу над книгою та спілкування з публікою розбавили театралізованим дійством та виступами музикантів.
Студенти другого курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (курс Богдана Бенюка) відтворили сцену першого поцілунку Ромео та Джульєтти, а солістки театру “Молода Опера” виконали “Вальс Джульєтти” з опери Шарля Гуно. Зануритися в атмосферу шекспірівських творів за допомогою музики XVI століття присутнім допомогли бандурист Тарас Компаніченко та “Хорея Козацька”.
Під кінець всі охочі могли підписати придбані перед презентацією чи принесені з собою книги.
“Більше двох автографів у руки не давати!”, – кричав хтось із залу, коли до Малковича, Єрка та Андруховича вишикувалась чимала черга. Дехто ніс книги на підпис стосами, а дехто – пакетами.
– Цікаво, а бували автограф-сесії з мордобоєм?, – цікавився хлопець у своєї супутниці.
– Ні, звичайно.
– Але, судячи з черги і кількості книжок в руках у деяких, сьогодні це може статися...
