Вже три роки в Івано-Франківську діє проєкт – соціальна мультиплікація. Через пластилінові, кольорові мультики діти показують те, що їх турбує.
Кожен герой мультика – це дитина, яка розказує про все, що відчуває, пише Репортер.
Ідею такого проєкту активісти ГО «Інститут неформальної освіти» підгледіли у Дніпрі. І три роки тому втілили її у Франківську. За словами керівника проєкту Василя Чорнописького, за цей час задум вдалося дещо вдосконалити та провести десятки тренінгів, під час яких і створювалися мультики. У заняттях взяли участь близько пів тисячі дітей з Івано-Франківська та області.
Цю справу хочуть продовжувати, бо побачили результат, тому з ідеєю подалися на конкурс проєктів «Бюджет участі». Хочуть створити у місті безкоштовну майстерню соціальної мультиплікації.
За словами тренерки проєкту Анастасії Маліборської, головним у їхніх тренінгах є не сам мультфільм, а робота, яка проведена з дітьми до його створення.
Весь тренінг триває від трьох і до п’яти годин. Це все з перервами на перекус та чай, тому діти не втомлюються. За словами Насті, вони настільки зацікавлені, що час просто летить.
«Ми багато спілкуємося з ними, – розказує Настя. – Важливо, що вони думають, яке їхнє ставлення до подій у світі, до якихось соціальних проблем. Яке їхнє самовідчуття у цьому світі».
Кажуть, аби придумати ідею й зробити мультик, треба десь півтори години. Але набагато важливіше – розкрити дітей й обговорити те, що в них всередині. Якщо вони не можуть сказати, то аби показали.
До проєкту залучають дітей віком від 10 до 16 років і кожен має своє бачення того, що відбувається навколо.
«Часто приїздили у маленькі міста та села і там зовсім інші питання, – каже Маліборська. – Наприклад, у Калуші діти говорили про кінотеатр, що його не можуть добудувати. І вони дуже хотіли створити про це мультфільм. От, у Верховині діти говорили про екологію, сортування сміття. Думки дітей залежать від того, де вони вчаться, хто їх оточує».
За словами Василя Чорнописького, найчастіше дітей цікавлять саме проблеми екології, взаємовідносин між людьми, булінг. Мультиків на таку тему найбільше.
Пригадують, як були в одній франківській школі і під час обговорення якась група озвучила історію про дівчинку, яка дуже хотіла грати на гітарі. Вона хотіла розвиватися в цьому напрямку, але завжди зі всіх сторін її оточували люди, які казали, що в неї нічого не вийде.
І діти так захопилися цією історією, що почали відкриватися. Кожен почав розказувати свої історії, які з ними траплялися, коли їх не підтримували. А вони цього дуже потребували.
«Та історія про дівчинку була реальна, – говорить Настя. – Ми з нею потім говорили і вона розказала, що її підтримала подруга, яка пішла разом з нею на конкурс. І коли там вона грала та співала, то побачила, що іншим людям це подобається, що вона дійсно щось може».
Тренери пригадують ще одну історію з тієї ж школи, коли діти створювали мультфільм під назвою «Інтернет повний небезпек».
