Понад сто років тому у віддаленому районі Сибіру пролунав потужний вибух, який був відчутний у радіусі 100 кілометрів.
Дехто вважав, що на цій території відбулося падіння космічного корабля інопланетян, інші дотримувалися версії зіткнення Землі з кометою або чорною дірою, а вчені й досі не розгадали причину цього явища, інформує Фіртка з посиланням на 24 канал.
30 червня 1908 року посеред лісистої місцевості в Сибіру, поблизу річки Підкам’яна Тунгуска стався вибух, від якого постраждала значна територія. Вогняна куля, яка, за різними свідченнями, була діаметром від 50 до 100 метрів, зіткнулася із Землею та спустошила тисячі квадратних кілометрів тайги.
На місці загинули тварини, а на території, яка охопила 22 тисячі квадратних кілометрів, було повалено близько 80 мільйонів дерев. Метеостанції реєстрували сейсмічні хвилі, які спричинив вибух у різних куточках Землі.
Таємниче явище завдало величезної шкоди природі та навколишнім населеним пунктам, проте влада не поспішала з’ясовувати причину катаклізму. У Москві та Петербурзі про катастрофу в Сибіру навіть не писали, було лише декілька повідомлень у місцевих газетах. Перші дослідження розпочали лише в 20-х роках минулого століття. До місця вибуху відправилися чотири експедиції, які очолював мінералог Леонід Кулик. Наслідки катастрофи були очевидними й тоді. Дослідники виявили величезну територію з поваленими деревами, яка мала дивну форму метелика.
Леонід Кулик дотримувався версії, що в цьому районі відбулося падіння космічного боліда. Саме на це вказували очевидці. На щастя, місце вибуху було незаселеним, проте всього за 30 кілометрів від епіцентру подій жили поодинокі евенки. Вони описували, що події тоді почалися із землетрусу, почали падати дерева та пролунав грім, а потім у небі нібито з’явилося "друге сонце".
На думку дослідників, саме так мешканці могли назвати появу в небі космічного тіла. Ще один очевидець катастрофи, житель факторії Ванарава, яка розташована за 70 кілометрів від цього місця, стверджував, що в той момент небо на півночі роздвоїлося і високо над лісом з’явився вогонь. Земля навколо тремтіла, а вибухова хвиля розтрощила вікна в домівках.
Проте, під час досліджень вчені не виявили кратерів чи значних залишків метеорита. Кулик пояснив це тим, що уламки космічного тіла, найімовірніше, загрузли в болотяному ґрунті та були поховані під ним. Згодом з’явилася версія, що Тунгуський метеорит складався здебільшого з льоду. Така теорія пояснювала відсутність уламків, а також феномен сріблястих хмар, які спостерігали в цій області через добу після вибуху. Катастрофа на декілька років перетворила багату на рослинність частину тайги на кладовище лісу.
Було досліджено, що енергія вибуху становила від 10 до 40 мегатон у тротиловому еквіваленті. Така потужність дорівнює 2 тисячам підірваних ядерних бомб, подібних до скинутої у 1945 році на Хіросіму. Через деякий час рослинність на території почала відновлюватися з нечуваною швидкістю. Посилений ріст дерев свідчив про можливий радіаційний викид.
У 1973 році під час чергових досліджень було проаналізовано зразки порід, виявлених у шарі торфу, який датований 1908 роком. Породи мали метеорне походження, що вкотре підтверджувало версію падіння космічного тіла. Проте метеорні дощі трапляються доволі часто, і, зазвичай, залишають мікроскопічні уламки на поверхні землі. Тож чи належали віднайдені частинки саме руйнівному небесному тілу – залишається невідомим.
На початку 2000-х років явище почала досліджувати група вчених з Італії. Вони зацікавилися озером Чеко, яке розташоване за 8 км від ймовірного епіцентру вибуху. Це озеро діаметром 500 метрів привернуло увагу дослідників своєю доволі дивною округлою формою. Важливим став і той факт, що до 1908 року Чеко не було позначене на жодній карті.
Італійці припустили, що незвичайна форма озера – результат удару великої частини, яка відкололася після вибуху Тунгуського метеорита. Багато хто ставив під сумнів теорію італійських дослідників, однак по суті вона лише підтверджувала версію падіння космічного тіла.
Інтерес до Тунгуського катаклізму не вщухає. Сучасні астрономи щодня уважно спостерігають за небом, щоб запобігти можливій катастрофі такого масштабу. Адже, якби метеорит таких розмірів зіткнувся із землею в місці, заселеному людьми, наслідки були б набагато трагічнішими. У 2013 році в Челябінську зафіксували падіння невеликого порівняно метеорита, діаметром 19 метрів. Зіткнення завдало значних руйнувань, набагато більших, ніж передбачали дослідники.
Прийнято вважати, що такі метеорити можуть падати на Землю кожні 100 років, а такі як Тунгуський – раз на тисячоліття. Зараз астрономи переглянули свої дослідження та збільшили таку ймовірність вдесятеро. Тобто, за їхніми припущеннями, космічні тіла, такі як Тунгуський метеорит, можуть стикатися із Землею кожні 100-200 років.
Сьогодні кожен сам обирає для себе версію для пояснення цього таємничого явища. Окрім зіткнення з метеоритом, кометою чи астероїдом, дехто досі вірить в інше походження вибуху. Його пов’язують із кульовими блискавками, виверженням вулкана, ударом лазерної гармати, а також таємними експериментами американського фізика Тесли. Хтось вважає, що на місці стався ядерний вибух. Шукачі таємничого стверджують, що там відбулася аварія позаземного космічного корабля. А місцеві мешканці регулярно проводять на цій території екскурсії для всіх цікавих.
