Космічним телескопом «Хаббл» була помічена «Галактика-НЛО». NGC 2683 є спіральною галактикою яку видно практично з ребра, що надає їй класичну форму науково-фантастичного зорельота.
Саме тому астрономи з Астрономічного меморіального планетарію і обсерваторії в Кокоа, штат Флорида дали їй таке привертає увагу назва.
NGC 2683
У той час як вид «з висоти пташиного польоту» дозволяє побачити детальну структуру галактики (наприклад, зображення зроблене «Хабблом» дає досить виразну картину структуру спіралі), прості спостереження із Землі горизонтальній площині галактики також мають свої переваги.
Наприклад, це дає можливість астрономам побачити тонкі смуги пильних спіральних рукавів вимальовується на тлі золотий димки ядра галактики складається зі старих жовтих зірок. Крім того, блискучі подібно алмазам скупчення молодих блакитних зірок досить чітко відображають процеси зореутворення в регіонах галактики.
Це може здатися дивним, але спостереження галактики збоку зовсім не перешкоджає астрономам при вивченні її структури. Дослідження властивостей світла виходить від NGC 2683 привело вчених до висновків, що це спіральна галактика з перемичкою складається з яскравих зірок і проходить крізь її центр, хоча кут огляду і не дає можливості побачити цю лінію безпосередньо.
NGC 2683 була вперше виявлена 5 лютого 1788 відомим англійським астрономом Вільямом Гершелем, який прославився завдяки відкриттю Урана, Енцелада, інфрачервоного випромінювання і довів що Сонячна система рухається у напрямку до сузір'я Геркулеса. «Галактика-НЛО» знаходиться в північній півкулі неба в сузір'ї Рисі, відкритому в 1660 році польським астрономом Яном Гевелія. Це сузір'я одержало свою назву не через схожість з твариною з сімейства котячих, а через свою погану видимість вимагає «рисячі очі» що-б його розгледіти, як висловився його першовідкривач.
Сучасні спостереження із Землі коштували витрачених зусиль. Зображення отримані «Хабблом» мали певні недоліки, наприклад вузьку смужку проходить крізь зображення і погіршує огляд. Ця смуга утворилася внаслідок розриву між детекторами «Хаббла». Недолік був виправлений завдяки спостереженням зробленим за допомогою земних телескопів, що володіють значно меншими можливостями ніж «Хаббл».
В результаті дані отримані різними телескопами допомогли з'ясувати структуру цієї красивої і витонченої галактики.
