Святий Дмитрій – взірець усім чиновникам

 

/data/blog/119525/5a95bd8aa4c0eb1d514c52678f25274b.jpg

 

Читаючи його життєпис, бачимо приклад вірності до кінця Спасителеві нашому Ісусу Христу. Та він не лише взірець вірності, засвідченої мученицькою смертю за віру в Нього, яка (як момент смерті) тривала так не довго, а, що найважливіше – святістю всього життя за Його Заповідями.

 

Ось життя цього праведника, пам’ять якого сьогодні світло вшановуємо, про яке так скупо і коротко повідомляють історичні джерела.

 

Дмитрій народився і жив у час правління і жорстоких гонінь на християн римських імператорів-богоборців Диоклетіана (284-305) і Максиміліана (305-311). Його батьки довгий час не мали дітей. А коли народився в них син, вони таємно охрестили його і виховали у Христовій вірі. Батько, проконсул м. Фесалоніки, помер, коли син досягнув повноліття. Тому імператор Максиміліан Галерій поставив Дмитрія на місце батька. В його обов’язки входило: збирати і вчасно сплачувати податки, тримати в покорі всю провінцію, захищати її від зовнішніх ворогів, а також виявляти і карати смертю всіх християн, які відмовлялися зректися своєї віри і принести жертви язичницьким богам.

 

Не більше року тривало правління молодого проконсула, бо на нього донесли, що він відкрито сповідує свою віру в Христа. Тому, повертаючись з походу, імператор наказав ув’язнити його. А для розваги влаштував бої ув’язнених християн зі своїм любимцем воїном Лієм. Будучи дуже сильним, він всіх перемагав, кидаючи на списи воїнів, де вони в муках і помирали. До ув’язненого Дмитрія прийшов християнин юнак Нестор і попросив його дозволу і молитви на бій з Лієм. Дмитрій поблагословив юнака і він переміг Лія, кинувши його на списи. За це, за наказом розлюченого Максиміліана, Нестора тут же вбили, а на другий день у в’язниці вбили також і Дмитрія, а потім і його слугу Луппа, який окровавленою ризою і перстнем святого мученика зціляв хворих.

 

За правління імператора Констянтина Великого (324-337) над могилою св. Дмитрія звели храм, в якому творилися чудеса і зцілення. А через 100 років один іллірійський вельможа Леонтій в цьому храмі зцілився від невиліковної хвороби і тому вирішив звести на цьому місці новий храм. Розбираючи старий, знайшли мощі святого. З них потекло запашне миро і заповнило все місто пахощами… В 14 ст. Дмитрій Хризолог писав: «Миро за своєю властивістю не вода, але густіше за неї і не подібне ні на одну з відомих нам речей… Воно найдивніше за всі пахощі не лише штучні, але й за природою створені Богом». Через це великомученика Дмитрія і назвали Мироточивим.

 

Вражаюче життя повної сил і енергії молодої, але цілком зрілої, сформованої і утвердженої у світогляді і правильному виборі віри – християнина Дмитрія. Йому відкривалася широка дорога багатства і слави, про яку мріють і якої завжди прагнуть чи не всі молоді люди. Його чекало ще вище становище і успішна кар’єра, від яких мало хто б відмовився. Та це своє становище він використав для відкритого свідчення своєї віри і прослави Христа, добре знаючи, що його за це чекає перспектива страти. Тому ще перед стратою він розпорядився роздати все своє багатство бідним. І він не помилився, бо насправді переміг, осягнувши істинну мету земного життя – щасливу вічність.

 

А яка мета земного життя наших губернаторів (тобто проконсулів за часів Дмитрія) і високопосадовців? Чи не більшість з них використовують своє становище для безмежного збагачення, всіма способами одурюючи і оббираючи наш бідний і змордований народ. І при тому чи не всі називають себе християнами. Але яке ж це їхнє християнство? Фальшуваннями, махінаціями і різними фінансовими оборудками, про що не раз дізнаємося з наших ЗМІ, привласнюють десятки, а то й сотні мільйонів у. о. А тоді «щиро» пожертвують на Церкву нехай і мільйон у. о., зведуть біля свого палацу капличку і навіть храм, та ще й отримають за це найвищу церковну нагороду. (Але Бог ніякої жертви ні від кого не потребує, а тільки милості, чесності і справедливості. Не Йому, а нам потрібна жертва не Каїна (фальшива, лукава), а Авеля – чиста, праведна і свята). А змучений і зубожілий наш народ вже втрачає останню надію на виживання… Та якби ієрархи (патріархи, митрополити, архієпископи, єпископи) якнайчастіше йшли до наших олігархів, у Верховну Раду, до Уряду і всіх високопосадовців, наживо і через ЗМІ просили, вмовляли й закликали їх рятувати наш народ і державу, заради Божої справедливості і любові ділитися своїми статками, як правило, нечесно набутими, то цим самим врятували б народ і державу і мали б надію на спасіння своїх душ. Та чи легко і чи взагалі можливо для декого з олігархів і багатіїв різних станів і чинів (мирських і духовних) збагнути правдиве жахливе становище нашого бідного народу, який заледве виживає, якщо самі в той час живуть в розкішних статках, комфортах, маючи цілі автопарки дорогих автомобілів, прислугу та охорону. Адже ж бачать наш зневажений народ переважно через затемнені вікна дорогих іномарок та через призму світських і церковних святкувань та ювілеїв, коли й найбідніші одягнені пристойно, а поза тим не мають змоги ні знайти гідну працю, ні оплатити комунальні послуги, ні придбати навіть недорогі ліки, а тим більше – оплатити курортне чи стаціонарне лікування. Скільки в нас уже трагедій через це!

 

Та хіба не смішно і безглуздо нагадувати їм, що вони, як і всі ми – смертні і земне життя абсолютно нічого не вартує, якщо немає продовження після смерті!? Очевидно, що необхідно до тих пір їм про це нагадувати, поки збагнуть цю просту і зрозумілу правду і приймуть її до серця, і керуватимуться нею у своєму житті, бо рано чи пізно всі відповідатимемо перед Всевишнім за все своє життя: за всі діла, слова і навіть думки. Ми всі однаково важливі, особливі і великі, коли розуміємо, що ми (разом зі всім набутим нами) – власність Творця і повністю належимо Йому. А визнаючи це, мусимо жити за Законами, які Він нам дав, бо тільки це, а ніщо інше є найважливіше, найнеобхідніше і спасенне для всіх нас. Тому найбільше добро для себе – це робити добро іншим, яке й оправдає, помилує і спасе кожного доброчинця.

 

Михайло Мельник

Священик


06.11.2016 Михайло Мельник 2966 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

670
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1938 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1133 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

554
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6904 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11396 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

337

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1083

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1116

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1111
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

66
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

285
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1084
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

657
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

754
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2949
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4445
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18441
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

72
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

324
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

353
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

664