- Крісло мера публічна посада, ми звикли, що Ігор Прокопів більше у тіні..
Думаю, що після цієї кампанії з непублічністю я вже попрощався. Якщо говорити про роль спікера, думаю це не основна роль міського голови Івано-Франківська, він має бути господарник. Спікерство у міськраді - це додаток. У мене з цим проблем не буде.
- Чимало розмов довкола того, що діючий мер не зумів домовитись із депутатами у міській раді, чи зможете ви консолідувати роботу?
Вони про що домовлялись – про Чорноморський флот, про стан української мови в країні, про блокування з НАТО. Про що сперечались? Були містечкові дрібні інтереси, які не давали спокійно жити.
Проблеми з вмінням домовлятися не бачу. Я директор «Теплокомуненерго» чотири місяці. Підніміть документи останніх сесій і знайдіть, яке питання Прокопів не провів. До мого приходу Блащук (ред. – колишній керівник «Теплокомуненерго») домовитись не міг, його «вбивали» у сесійній залі. Треба свої інтереси ставити нижче.
- Ви позиціонуєте себе як антикризовий менеджер, яка антикризова програма потрібна Івано-Франківську?
У світі є приблизно 200 держав. Щоб зрозуміти, що таке світ - це як село у якому є 200 дворів і серед тих дворів є багаті і є бідні. Модель антикризового виходу всюди однакова чи в селі, чи в місті, чи в державі – підніматись рано, лягати пізно, тяжко працювати.
Думати треба про місто, а не власні амбіції. У кризові моменти не можна розмінюватись на дрібниці.
- А до прикладу, які реальні кроки пропонуєте?
Я написав усе у програмі. Хто б не прийшов має зробити дві речі: створити команду, і це буде не просто будь-кому хто прийшов, тому що є питання більшості у міській раді. А жодна політична партія таку більшість не набере. Тому треба з кимсь домовлятись, буде торг за посади. Також міський голова має «склеїти» команду.
Друге – немає грошей, команда нічого не зробить. У бюджеті необхідно передивитись розхідну частину, подумати про перспективу дохідної. Для того, щоб завести гроші у місто є кілька шляхів, найперше це державні програми. Торік Львів «затягнув» 500 млн. гривень державних коштів. Ми практично нічого. Це гроші, які уряд надає місту і не потрібно повертати їх назад, це – халява. Але щоб цю халяву отримати необхідно сунути до Києва і топтати мешти по міністерствах і відомствах. Міська рада має вести чіткий реєстр всіх державних програм і старатись не пропусти жодної. Сьогодні ми у цьому плані в провалі.
А ще «довгі гроші» - кошти міжнародних організацій. Це світовий та європейський банки. Кошти, які мають розтермінування по кредитуванню і мають європейські, а не українські відсотки. Вони не повинні лягти навантаженням на громаду міста, а повернутись за рахунок прибутків.
Також кошти інвесторів у, першу чергу, Івано-Франківських.
- Говоримо про інвестиції, а іноземні інвестори у місті зіткнулись із проблемою неповернення кількамільйонних сум ПДВ.
Це проблема всеукраїнського рівня. На місці це не так легко вирішити. Мета кожного бізнесу отримання прибутку. Є поняття стану ринків, ти на ринку, і якусь нішу обслуговуєш. Ми сьогодні живемо у кризовий час, криза ще не завершилась. Хтось буде продавати бізнес, а хтось буде банкрутувати і міська рада не панацея. Вона може контролювати, підтримувати і впливати на процеси і частково виступати регулятором. Я готовий бути у діалозі із бізнесом.
- Ви балотуєтесь на посаду міського голови, а вас пов’язують з бізнесом підприємства «Калан».
Власником є мій батько, пенсіонер якому 70 років. Директор фірми «Калан» мій товариш протягом п’ятнадцяти років, з яким будували цей бізнес. Директор по комерційній частині моя дружина. Для чого їм тут Ігор Прокопів?
