агенція новин

Ще одна жертва моїх фіґлів

Коли помирають колоритні постаті літератури, завжди стає сумно через те, що вони несли в собі масу інформації, якою не встигли поділитися. Це не конче могли бути великі письменники, але з їхнім відходом відходила й епоха.

Потрапивши в товариство Романа Іваничука, Романа Федорів, Романа Лубківського, Жінет Максимович, Володимира Лучука і Оксани Сенатович, ба навіть окремих третьорядних літераторів, як Марія Хоросницька чи Василь Гущак, Василь Колодій, я отримував масу задоволення. Тепер їх усіх нема. Львів сильно спорожнів.

Я колись писав, що вже не маю з ким із письменників випити. Хіба що під час Форуму видавців, коли поз'їжджаються усі друзі.

Днями помер Степан Пушик – неймовірно колоритна особистість. Я часто з ним спілкувався, коли жив у Станіславові, він мої вірші закинув у місцеві газети, познайомив з редакторами, брав на різні виступи.

Якось ми мали тур по селах. Жнива. Приїхали поети, дві солістки і баяніст. Жінки посходилися, посідали на стерні, а поети читають пафосні вірші. Переважно сама графоманія. Пушик читає поезію, яка жниваркам легко і тепло лягає на серце. Я побачив, що забагато лірики і згадав свої співомовки, які ще в школі писав. Ну, що там казати – гумор завжди на висоті, я здобув найбільше оплесків. А Степан мені каже: «Але ж ти хитрий жук! Треба було й мені щось смішне читати».

Після того була пиятика, і одна місцева, але дуже примітивна, поетеса намагалася мене спокусити. Так що я втік через вікно.

Степан умів заговорити з будь-якою людиною дуже невимушено. Це йому згодилося під час збирання фольклору. І я думаю, його найкраща книжка «Страж-гора», хоча ще чекають свого видавця незліченні щоденники.

Степан Пушик був традиціоналістом і критикував мої занепадницькі вірші, а у наш час гнівно таврував «комп’ютерну поезію деяких так званих постмодерністів».

Одного разу 1975 року я запросив Грицька Чубая на Великдень до своїх батьків. Батьки й далі жили у тій хаті на Софіївці, 10, де минули моє дитинство і юність. Вони від часу обшуку дуже з підозрою ставилися до моїх знайомих, бачачи у них чергову для мене загрозу. Я сказав, що Грицько працює зі мною в архіві й не називав його прізвища, бо тато міг би відразу пригадати собі, з ким має справу. Він чув його вірші на радіо «Свобода».

Після сніданку, який затягнувся ледь не до обіду, ми подалися на прогулянку містом, бо Грицько ніколи раніше тут не бував. І ось, прогулюючись, Грицько мене запитав:

– Кого б з місцевих письменників могли ми провідати, щоб припасти нашими непорочними вустами до чогось вічного, джерельно-чистого і живодайно-цілинного?

– Та не до кого ж, – кажу, – як не до Степана Пушика, – бо Євгена Барана ми ще тоді не знали, а то б і до нього припали.

І поплуганили ми до Пушика. Але дорогою підступний Мефістофель питає:

– А як ти гадаєш зреагує наш поет-пісняр на моє ім'я?

– Погано, – зітхаю. – Бо він хоч і джерельно-живодайний, а все ж обережний.

І вирішили ми видати Грицька за когось київського, але не надто відомого. Вибір упав на Миколу Воробйова, чудового поета, який у 60-тих мав кілька публікацій і вважався одним з провідних поетів київської школи. Правда, він ще жодної книжки не видав і в Спілці не числився. І хоча за кордоном його друкували, а вірші ходили у списках, Воробйов нам підходив ще й тому, що політикою не займався. Отже Пушик міг його не остерігатися, а читати мусив напевно. А якби я сказав Пушикові, що зі мною Чубай, він би на і на поріг не пустив.

Скажу чесно: Пушик нам втішився і пригостив смачним борщем, а потім повів місто показувати. Так ото до вечора ми й водили козу.

А десь так за місяць-два, перебуваючи в Києві, поет-пісняр розшукав Воробйова і з жахом виявив, що став жертвою підлих пройдисвітів. Як на те ми з Грицьком провідали ще одного художника і коли поет поділився з ним про вибрики підступного Винничука, то вони ідентифікували, хто то був насправді. До того ж художник ще й просвітив Пушика на тему: Чубай – агент КҐБ.

Настрахана з дитинства уява Пушика вималювала жахливу картину: КҐБ дав завдання Винничуку звести Пушика з Чубаєм, простежити за реакцією народного поета і доповісти, куди треба. Ще довго ця пригода не давала Пушикові спати, кидаючи у піт, він багато думав, аналізував, пригадував кожне слово, сказане ним, і чекав, чекав, що ось прийдуть за ним і скажуть: «Вихаді, дарагой!»

Після цього він зі мною не вітався, а якось, ідучи в компанії прихильників свого небуденного таланту і зустрівши мене посеред вулиці, вигукнув так, аби усі чули:

– Тобі я руки не подам!

– То був жарт, – кинув я.

– За такі жарти морду б’ють! – вигукнув Пушик таким басом, що сполохав горобців у себе над головою.

Переляканий на смерть Пушик з тих пір усіх попереджав, що зі мною треба бути обережним. І коли я розкритикував мемуари Романа Іваничука, Пушик на Пленумі Спілки письменників заявив, що коли Винничук не припинить шельмувати Іваничука, то він розповість, чим я займався у Франківську. Кілька років тому Пушик у «Літературній Україні» згадав знову про той випадок, натякаючи, що справа була все ж таки підозріла.

На жаль, я більше з ним не бачився і розповісти, як було насправді і кому було вигідно розпускати чутки про «агента» Чубая, не вдалося. Думаю уся ця пригода знайшла своє відображення і в його щоденниках.

Юрій Винничук, ЗБРУЧ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


19.08.2018 Юрій Винничук 1018
Коментарі ()

Çàãðóçêà...
21.01.2019

Як це бути фотографом-портретистом, чи немає конкуренції від гаджетів, чи приносить це заробіток.

191
19.01.2019
Володимир Омом

19  січня святкує свій день народження майстер спорту СРСР,  колишній воротар івано-франківського «Спартака» та «Прикарпаття» Тарас Белей.

1009
07.01.2019

Різдво – особливе свято для всіх. Кожен намагається його зустріти у родинному колі.

1476 1
03.01.2019
Володимир Заник

23 грудня в чотирьох новостворених об’єднаних територіальних громадах Івано-Франківської області відбулися перші вибори. Перспективний план об’єднання передбачає, що на Прикарпатті має бути 59 ОТГ.

1192 3
30.12.2018
Олена Британська

За цей рік траплялось різне: чиновники чубились між собою, хтось попадав під гнів міського голови, комусь не щастило при виконанні обов’язків.

1866 3
26.12.2018
Олена Британська

Це інтерв’ю не лише для тих, хто любить місто, а й для тих, хто міг би любити його краще.

7012 2

На що спираються окупанти? - на асоціативний ряд недобитої рядянської людини...

445

Дах «Пасажу Єгеря» (Січ.Стрільців, 16) тріщить по швах. Мешканців – відселили.

2972 2

Минув рік, і вже можна підбити його перші результати.

488
15.01.2019

Автор відеозапису заявляє, що підозрілий літаючий апарат зробив три кола над районом, перш ніж покинути його.

269
02.01.2019

Днями один з жителів бразильського міста Майріпора став свідком загадкового явища.

498
24.12.2018

Ірландське Авіаційне управління розслідує повідомлення про яскраві спалахи та НЛО у небі над південно-західним узбережжям Ірландії.

456
14.01.2019

В Івано-Франківську завершився ювілейний фестиваль "Коляда на Майзлях".

840
31.12.2018

2018-рік в Україні відзначився в Україні серед іншого й модою на аюрведу.

731
11.01.2019

Ніхто не знає де вона знаходиться, але кожен знає як вона болить.

331
19.01.2019

Про те, що у Тіни Кароль одна з найбільш відданих армій фанатів у вітчизняному шоубізі, давно відомо.

1468
19.01.2019

У коментарях до посту фанати боксера не поскупилися на компліменти.

2209
19.01.2019

Разом із товаришем, богатир скупався у видовбаній із криги хрестоподібній ополонці, при цьому виконуючи вправи зі штангою.

2494
17.01.2019

У центрі Івано-Франківська руйнується пам'ятка архітектури.

1918