Роздвоєння свідомості. Про економічне зростання при затягуванні поясів

 

 

Я ничего не буду говорить про ситуацию в Европе, поскольку про нее вещают все каналы, что радио, что телевизор, что интернет. Но одну вещь отмечу. А именно, что, независимо от того, оптимист комментатор или пессимист, он транслирует две позиции:

 

первая, что в Европе придется «затянуть пояса»,

 

и, вторая, что «принятые меры позволят добиться роста». Ну, откровенные пессимисты последнюю сентенцию преподносят в условном контексте: «может быть позволят» ..., «скорее всего позволят».

 

И вот здесь я, как человек системный, пребываю в состояние некоторого обалдения: если кто-то говорит об одновременной реализации двух позиций, то хотелось бы услышать, как он себе представляет их взаимодействие. Как они влияют друг на друга, помогают ли друг другу (пресловутый эффект «синергии», слово, от которого нормального человека тошнит, поскольку его вставляют куда нужно и куда не нужно) или мешают. Но нет, про это молчок.

 

И понятно почему. Дело в том, что в современной экономической ситуации два этих положения противоречат друг другу. То есть, если мы «затягиваем пояса», то – не может быть экономического роста. Никак. Фактически, все комментаторы (вслед за политиками) дурят не только нас, но и сами себя. Ну, или, у них имеет место раздвоение сознания, полное отсутствие системного подхода, так называемой «мозаичное мышление», когда в голове присутствуют отдельные мелкие элементы, которые в единую, цельную картину не складываются. Почему это происходит – вопрос отдельный, он к экономике имеет слабое отношение, а вот связь упомянутых выше двух процессов нужно пояснить.

 

Я уже написал несколько текстов (ссылка, ссылка, ссылка), посвященный структурному кризису, в которых объяснил, что современная экономика может быть разделена на две принципиальных части – «реальный» сектор, в котором осуществляется конечный спрос, и «финансовый», в котором прибыль сама по себе образовываться не может. Весь фокус последних 30 лет состоял во взаимодействии этих секторов, который состоял в том, что финансовый занимался кредитной (не денежной!) эмиссией, что позволяло постоянно наращивать кредитование государства и домохозяйств, которые наращивали свой (конечный) спрос. Именно капитализация этого спроса под все более длинное будущее и позволяло создавать формальное обеспечение под эту кредитную эмиссию. С одновременным ростом общего долга, разумеется.

 

При этом сам долг не возвращался, а постоянно перекредитовывался в условиях падающей стоимости кредита. Как только кредитор последней инстанции, Федеральная резервная система США, снизил свою учетную ставку до нуля, начались проблемы, в частности, резко сократилось кредитование домохозяйств. И – начался кризис и в финансовом секторе, поскольку возвращать кредиты из своих доходов стало невозможно, банкам пришлось переоценивать активы – и начались банкротства.

 

Тут вмешалось государство, которое начало активную денежную эмиссию, которая и заменила кредитные деньги, созданные до того банками. Кредитный мультипликатор денежной массы упал в США с 17 до 5 (в три с лишним раза!), на время ситуация устаканилась, но лишь на время. А вот что будет дальше?

 

И здесь образовалось два принципиальных подхода.

 

Первый – американский. Он состоит в том, что государство активно стимулирует частный спрос, в расчете на то, что он таки запустит экономический рост. Я с этим не согласен, поскольку равновесное состояние в части «спроса/доходов» населения и близко не достигнута, но тут со мной можно спорить. Подход, во всяком случае, логичный, хотя дефицит бюджета в США при этом резко растет, что создает свои проблемы. Но в любом случае, спрос и ВВП резко не падают, хотя, конечно, особенно, если правильно считать инфляцию, постепенно проседают. Но вот в Европе пошли по другому пути.

 

Скорее всего, это связано с тем, что в Евросоюзе кризис начался из-за бюджетных проблем государств, в отличие от США, где главный удар был нанесен по домохозяйствам, но дело не в этом. ЕС решил пойти по пути оздоровления государственных финансов, но этим практически закрыл для себя возможность стимулирования частного спроса из бюджетных источников. А другие все сегодня уже закрыты. А это значит, что частный конечный спрос, как и государственный, в Евросоюзе будет падать.

 

Это хорошо видно по Греции - меры по экономии бюджета ударили, в первую очередь, по потреблению граждан, что, естественно, сократило спрос и сократило ВВП страны. В результате, кстати, доля долга по отношению к ВВП выросла – притом, что номинал этого долга увеличился незначительно. Это же ждет и Италию, и весь ЕС, поскольку Италия – это уже существенная часть общеевропейского спроса.

 

Итак, что мы получаем. Тот путь, который выбрал для себя Евросоюз и который основан на оздоровлении государственных финансов, в самой краткосрочной перспективе ведет к падению общеевропейской экономики и, соответственно, ухудшению бюджетных параметров практически всех стран региона. Те два фактора, о которых я писал в самом начале статьи, оказались тесно связаны друг с другом, и усиление одного (бюджетной дисциплины) практически автоматически ведет к ослаблению другого (падению ВВП стран еврозоны).

 

Почему это понимают американские политики и чиновники и не понимают европейские, я не знаю. Это уже находится за гранью рациональности. Хотя, с точки зрения теории кризиса, и тот, и другой путь ведут к одному – общему спаду, в направлении достижения точки равновесия между спросом домохозяйств и их доходами. Сегодня первый много выше последних – что и является главным движителем кризиса. Просто США максимально стремятся к «мягкой» (пусть и длительной) посадке, а Евросоюз (уж не знаю, сознательно ли, бессознательно ли) выбрал себе посадку быструю и жесткую.

 

Отметим впрочем, для справедливости, что на самом деле все не совсем так однозначно в части выбора сценария. Евроцентробанк в последнее время активно печатает деньги – что несколько смягчает общеевропейскую политику. Правда, скорее всего, делается это не с целью компенсировать домохозяйствам падение спроса, а для того, чтобы государства не объявляли дефолтов. Но, еще раз повторю, с точки зрения общего направления кризиса, все это большой роли не играет.

 

 

Джерело: worldcrisis.ru


14.11.2011 Михайло Хазін 1642 1
Коментарі (1)

Кук 2011.11.15, 15:54
Цікаво, що у своїх виступах і дописах Хазін майже ніколи не говорить про стан і перспективи Росії, в основному переймаючись проблемами Заходу. А чому? Бо те, що для заходу - "затягнути пояси", для сировинної Росії - "зуби на полку". А на таких прогнозах "в рускам мірє" популярності не заробиш.
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2427
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1289
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2591
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1677
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1764
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2201

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

418

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

560

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1772

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1157
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29231
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11118 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5121
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23353
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1546
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6077
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2156
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

786
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1113
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2083
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2542