Криза, яка затягнулась як в Україні, так і в світі, а також суперечливі думки та висловлювання поважних аналітиків не дають жодної певності у завтрашньому дні. Навіть стабільні країни досі не можуть оговтатись та вийти з режиму пріоритетності захисту існуючих ринків та власної економіки, не кажучи вже про якийсь розвиток чи ріст.
Дивлячись через цю призму на нашу державу, робити якісь позитивні прогнози стає досить важко. Ситуація ще й ускладнена доволі викривленими статистичними даними, які у нас оприлюднюються у вигляді політичної PR-кампанії і мало відповідають реальному стану речей. Таким чином ми маємо картину, в якій наша держава з нестабільною недорозвиненою економікою намагається протистояти загальносвітовим негативним тенденціям, так-сяк наповнювати свій бюджет принаймні для покриття основних видатків, паралельно змінювати все керівництво у всій вертикалі влади і (основне!) проводити РЕФОРМИ.
На цьому етапі хотілось би розглянути ситуацію більш прискіпливо.
Мабуть кожен громадянин переконаний, що без реформування як загальної системи влади в Україні, так і окремих галузей та сфер рухатись далі неможливо. Отже, саме для загального прогресу та створення зрозумілих правил відбуваються всі зміни. Проте хочу нагадати, що два реформування ми уже пережили і їх якість відчули: це реформування податкової системи (а простіше кажучи, запровадження Податкового кодексу) та реформування судової системи. Далі нас чекає реформа пенсійної системи, адміністративна реформа, реформа системи освіти, земельна та аграрна реформи – це не вичерпний перелік змін, до яких повинен бути готовий кожен. Лякає невідомість, адже стратегічного плану розвитку країни не існує, як не існує і плану реформ. При всьому цьому ми ще й постійно отримуємо непрозорі натяки Заходу на порушення основних прав і свобод, в тому числі свободи слова та свободи преси, що, в свою чергу, в комплексі з відсутністю зрозумілих економічних правил просто зупиняє притік зовнішнього капіталу.
Очевидно, що за минулий рік ми, на жаль, отримали лише частину квазіреформ і підміну понять, які навіть і в своїх позитивних елементах не даватимуть бажаних результатів через відсутність комплексного підходу. І якщо основні зміни на ринку землі чи в аграрному секторі пройдуть за таким же сценарієм, то ми втратимо основу для підняття економіки. А ще, якщо ці зміни проходитимуть без здорової частки патріотизму та бажання не реагувати на зовнішні віяння, а диктувати власні національні умови на світових ринках , то ця основа слугуватиме для підняття економіки будь-кого, лише не України.
Цей текст був написаний для "Західного кур'єру"
