Численні інвестиційні форуми, які відбуваються в світі, просто зобов'язані випромінювати оптимізм. Нехай вони організовані конкретними банками, галузями, країнами або регіонами. Вони і випромінюють цей опитимізм. Я не буду критикувати тих, хто, власне, його випромінює, «робота у людей така», але хотів би зробити кілька важливих зауважень.
Перш за все - відзначити, що головний механізм світової кризи - це падіння сукупного попиту, як приватного, так і державного. А ніякого іншого кінцевого попиту в світі немає. Відповідно, виникає принципове питання - звідки інвесторам брати прибуток, адже він утворюється в економіці виключно в результаті продажу кінцевому споживачеві, який купує товар чи послугу для того, щоб ними користуватися, а не перепродувати далі.
Зазначу, що з того, що сказано в попередньому абзаці зовсім не випливає, що прибуток отримати неможливо в принципі. Це лише означає, що загальний його обсяг в економіці падає, а значить, або він повинен падати рівномірно по областях діяльності, по регіонах і країнах, або ж він повинен якось перерозподілятися - тобто «одним густо, а іншим пусто».
По-друге, оскільки вся методологія оцінки майбутнього прибутку була побудована на методах, розроблених в період кредитної підтримки кінцевого попиту, сьогодні вони не працюють.
Іншими словами, інвестори та їх консультанти, насправді, не можуть спланувати результати своєї діяльності на основі більш-менш традиційних способів оцінки. Або вони повинні використовувати якісь ексклюзивні методи, або ж - практично напевно помиляються, подобається це комусь чи ні. Відповідно, майже всі оцінки інвестиційних перспектив того чи іншого об'єкта (регіону, галузі, країни) не відповідають реаліям.
Зазначимо, що інвестори - не ідіоти, і цю обставину дуже тонко відчувають. А тому - не квапляться розлучитися з грошима, а довго думають, як себе правильно вести і, все частіше і частіше, приймають рішення не ризикувати.
По-третє, ключовим елементом будь-якої стратегії у такій ситуації є розробка якогось «ексклюзиву», який повинен працювати незалежно від розвитку кризи. Його можуть придумати і ті, хто зацікавлений в інвестиціях, і ті, у кого в наявності «гарячі» гроші, і посередники, але це повинен бути саме ексклюзив, унікальним чином прив'язаний до якихось обставин, які слабо схильні до кризи.
На жаль, люди, які займаються інвестиціями останні 30 років, роблять це досить типовим способом і важко від них очікувати чогось іншого. Люди взагалі консервативні і не люблять відмовлятися то методів, які принесли їм успіх, нехай вже і зрозуміло, що більше вони не будуть ефективними. А насправді, з урахуванням масової пропаганди, зрозуміли це ще далеко не всі.
По-четверте, принципово змінюється сам підхід до інвестицій. Ключовим словом останніх десятиліть був «прибуток» - його потрібно було максимізувати і операціоналізувати (тобто отримувати в найбільш зручній формі). Сьогодні ситуація міняється, потрібно переходити до стратегії збереження капіталу, але як це робити поки не дуже ясно, як і визначити місця, де це можна зробити оптимальним чином.
З усього вищесказаного можна зробити кілька висновків. Головний - що сьогодні потрібно шукати тих, хто може придумати той самий ексклюзив, про який йшлося вище. І це повинні бути люди або організації, які, як мінімум, розуміють, в чому полягають механізми кризи і як вони впливають на розвиток ситуації. А також - як будуть впливати в майбутньому. Відзначимо, що зовсім не обов'язково, щоб ці люди самі ж реалізовували стратегію, яку вони придумають - загалом, це зовсім різні види діяльності.
Крім того, потрібно категорично відмовитися від політики зовнішнього управління своїми капіталами. Так, звичайно, страшно прикро втратити гроші з власної дурості, але ще більш прикро, втратити їх по дурості чужий. Як я вже зазначав, сьогодні не існує інститутів, які б в регулярному порядку мали стратегії інвестиційного поведінки в кризові та посткризові часи, а значить, управляти вашими капіталами вони будуть за старими лекалами. Що з високою вірогідністю несе для вас серйозні збитки. Відзначимо, що, з урахуванням необхідності суттєвого скорочення правлячого класу багатих людей, ці помилки будуть підтримуватися, так що навіть покарати за них буде скрутно. Це, до речі, вже зрозуміли на своїй шкурі деякі учасники процесів, наприклад, Норвегія, у якої серйозні проблеми з можливістю користування власним стабфондом. А також - бебі-бумери США, які стикаються з проблемами своїх пенсійних накопичень.
Зрозуміло, що знайти фахівців з кризи досить складно, особливо якщо врахувати, що інвестори повинні мати з ними щось спільне, грубо кажучи, розуміти один одного з півслова. Таких компаній, призначених для задоволення гострої потреби в інформації, має бути сотні й сотні.
З цієї причини ще один висновок - будь-який великий інвестор сьогодні повинен сам готувати собі команду, яка буде працювати з його капіталами. Виховувати їх, готувати і пестити, прив'язувати до себе, щоб не втекли до інших інвесторів і так далі.
Загалом, на закінчення залишається сказати, що інвестиційний процес сьогодні, в умовах кризи - це справа складна, і записні оптимісти, загалом, можуть виявитися «не зовсім правими» у своєму екстазі.
Михайло Хазін,
Опубліковано: worldcrisis.ru
