Хтось вдивляється в піктограми на обкладинці свіжого The Economist Magazine, плутаючи Британію з Нептуном, хтось шаманить на біржовому курсі, а комусь зручніше пройтися ворожками.
Ті, хто отримав або нашаманив відповіді, ходять з хитрими мармизами, відчуваючи вищість, обізнаність, залученість та інші смішні вібрації.
Тим часом зомбоящик зовсім зійшов з рейок. Там і раніше не дуже розуміли, кому зі спонсорів яким ладаном кадити. А нині, коли спонсори самоліквідовуються частіше за вітчизняні склади з боєприпасами, там про всяк випадок кадять усім. Тому на екрані життя невпинно покращується на тлі безугавного згіршення, зради міцно сплітаються з перемогами, а телепузікам залишають розмірковувати, чому це одні українські виконавці, які співають в Ернста з Лєпсом – кляті відступники, а інші, які там співають з тим таки Лєпсом – патентовані патріоти.
Хтось уже вимикає бла-бла-пристрій, де голос збитого льотчика розповідає про віру в народ та розтрощену клітку. Хтось уже розуміє, що наша «партія війни» вміє заробляти мільярди й без камуфляжної істерії, а наша «партія миру» успішно примножує капітали на війні. І що різниці між ними не знайде жодна експертиза. А до декого дійшло навіть те, що в Україні та навколо неї відбуваються не державні «ігри престолів», а «ігри брудних унітазів», в яких тупо намагаються накласти сусідові і втекти, а сморід розділити порівну між платниками податків.
Не треба бути пророком, щоби спрогнозувати флагманські тренди 2018-го року. В наступному році нами й надалі керуватимуть зовнішні сили, а телепузікам розповідатимуть про зростання гідності в жебраків та про реформаторську діяльність лисиць у курнику. Ми будемо боротися з тими, кого нам назвуть олігархами, та втрачати людей на фронті і в ДТП. Гривня сповзе до тридцяти двох (як мінімум), а субсидії видаватимуть грошима, аби алкаші змогли швидше пропити свої хати і квартири й тим допомогли примарним залишкам середнього класу десь-якось виживати за рахунок реальних люмпенів.
А ще продовжиться всеукраїнський фестиваль аферистів. Нас чекає нове нашестя народних спасителів, супергероїв, борців з корупцією та «докторів пі». Нам покажуть «нові горизонти», поставлять нас на «шляхи самореалізації», захистять від «гібридних загроз» наші «споконвічні цінності», а ще «духовно зміцнять» – і це все за наші гроші. Організатори фестивалю запропонують нам «революційні прориви» та «унікальні історичні шанси» й підірвуть на дурниці тих, хто завжди підривається на будь-що, лише б наливали.
На стовпах і парканах побільшає об’яв про роботу в Польщі, Румунії та на Марсі. На вулицях зросте число мандрівників з далеких країв. І не всі з них будуть туристами. Праві й ліві торгуватимуть радикалізмом, зброєю та історичними іменами, чиновники крастимуть ще більше, а вандали невловимо вандалитимуть. І все менше буде тих, хто просто і чесно працюватиме.
Й ще нижче впаде якість того, що нас оточує. Мова навіть не про смердючу ковбасу і рибу з присмаком формаліну. Мова про гордих людей з дипломами, які нічого не знають і не вміють. Про знавців, які голосують за гламурних гайдамаків, кишенькових характерників та ресторанних повстанців. Та про майстрів, котрі виробляють лайно і щиро дивуються, що не всі його купують. Цих стане більше. Й жодна прогностична обкладинка не натякне нам, куди їх всіх діти.
