Благословенний монах, який в усіх людях бачить Бога. Монах бачить, що він становить одне з усіма людьми, тому що завжди знаходить себе в кожній людині.
Також і тут благословення монаха вказує на плід молитви. Евагрій називає два наслідки молитви. По-перше, завдяки молитві бачимо в кожній людині Бога. Так само як в створінні можемо зауважити Бога, як основу всякого буття, так само відкриваємо Його в кожній людині. Бог не лише є Творцем людини, але й мешкає в серці кожного з нас. Старці говорили про таїнство брата чи сестри: “Побачив брата – побачив Христа”.
Молитва веде до сповненої пошаною боязні перед таємницею людини. Не можу зануритися в молитву, а потім зневажати і ранити мого брата. Молитва вимагає нових стосунків між людьми. Коли на молитві дивлюсь на людину новими очима, то буду також інакше до нєї відноситися: з любов’ю, пошаною і співчуттям. Молитва бо мені дає можливість зрозуміти єдність любові до Бога і ближнього.
Другий вплив молитви на стосунки поміж людьми полягає в тому, що той, хто молиться, віднаходить себе в кожній людині. В молитві ми відкриваємо в собі простір тиші, в якому мешкає Сам Бог. В цьому просторі я не тільки є одне з Богом, але також з усім створінням і з усіма людьми. Там відчуваю, що в глибині себе я зв’язаний з усіма. Там пізнаю внутрішню істину заповіді любові Бога і ближнього: “Люби ближнього свого, як самого себе” (Мт. 22, 39).
Або також, як це тлумачить Мартін Бубер: “Ти повинен любити ближнього, бо ти сам є ним”. В ближньому я зустрічаюсь із собою. Лист до євреїв говорить про те, що так само Христос, як і ми, люди, всі походимо від одного (Євр. 2, 11). В глибині нашої істоти ми є одне. На молитві ми доходимо до того найглибшого простору, в якому ми навзаєм поєднані. Так от молитва зближає нас не тільки з Богом, але також і з людьми.
АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі"
