31 жовтня вже історія. Кипить робота в територіальних виборчих комісіях. Оголошено перші, так звані, екзіт-поли. Для одних вони радісні, для інших – «почекаємо остаточних результатів». Хоча аналітики вже можуть робити перші свої висновки і моделювати майбутній розвиток подій як на Прикарпатті так і у країні в цілому. Зрозуміло одне – результати цих виборів не можуть оцінюватися однозначно.
Справа у тім, що якщо зробити ретельний аналіз то не така вже й вона райдужна перемога у переможців і не така плачевна поразка у тих кого, може хтось, вважає переможеними. І на те є багато, можливо візуально непомітних, причин.
Боротьба за Прикарпаття, як і у всій державі, велася на двох фронтах. Перший ідеологічний (за партійними списками), другий особистісний (мажоритарний). І що в результаті ми бачимо? А бачимо те, що наші регіональні політичні сили або не готові, або не спроможні вести боротьбу на два фронти!
На ідеологічному фронті, упевнену перемогу святкує ВО «Свобода», а на особистісному, зазнає нищівної поразки. В свою чергу, провладна сила, не досягши будь-яких значних успіхів на ідеологічному фронті, успішно перемагає на особистісному.
І тут народжується Прикарпатський феномен, який полягає в тому, що у регіоні є ідеологічно збагачена сила яка подобається краянам, але якісний склад цієї сили, як не парадоксально, їм не імпонує (за виключенням обласного центру). В той же час весь елітний склад краю, за який готові віддавати свої голоси жителі Прикарпаття опинився, майже в повному складі, зовсім у ідеологічно протилежному стані, який не користується вагомою підтримкою серед жителів області.
Цей феномен може призвести до кардинального переформатування політичних сил краю, тому, що певні політичні сили спробують вирівняти ситуацію. В результаті чого, або ідеологія породить нових креативних лідерів, або «старі» лідери заставлять нас захоплюватися іншою ідеологією. А що з цього може вийти думайте самі тому, що…
