агенція новин

Прикарпатський спецпризначинець Віктор Паньків про "Беркут", справедливість, АТО та службу в поліції

У свої 32 він той, хто знає, що таке «гарячі точки». На власні очі побачив смерть. Був поранений і вцілів. Правда, травма, отримана на війні, нагадує про себе і нині.

Віктор Паньків – поліцейський, боєць АТО. Родом з Калуша. Кандидат у майстри спорту – займається пауерліфтингом. У червні 2014 року потрапив під мінометний обстріл і був поранений осколками. Віктор отримав ряд нагород за віддану службу.

Не приховує, що раніше служив у спецпідрозділі «Беркут», а сьогодні гордиться і надалі підтримує традиції підрозділу. На службі з 2010 року. Зараз займає посаду заступника командира першого взводу роти поліції особливого призначення. Звання – лейтенант поліції.

Боєць хотів працювати в органах  з дитинства. Остаточно вирішив на службі в армії. Розумів, що любов до спорту і сильний характер допоможуть втілити мрію в реальність.

«Я ніколи не буду жаліти, що служу у цьому спецпідрозділі. Як би була можливість прожити ще одне життя, я б пішов знову. Це «школа», яка показала життя », – розповідає Віктор.

Щоб потрапити в поліцію, за нормативи не переживав, бо все вдавалося, а відчуття справедливості вело вперед. Зізнається, що часто життєві моменти заставляли задуматися над словом «справедливість». З людьми, які пропагували іншу дорогу, прощався.

«Складно розуміти, що справедливості як такої немає, але це не означає, що її не потрібно добиватися», – наголошує спецпризначинець.

Не приховує, що команда у спецпідрозділі відіграє своє: один допомагає іншому ставати кращим, сильнішим:

«Це – великі люди, які допомагають рости і розвиватися. Ми спільно тренуємося і досягаємо цілі. Разом працюємо на затриманнях і масових заходах».

Щоправда, з прикрістю згадує, як підрозділ «Беркут» змішали з брудом після Революції Гідності. Ба більше, вважали ворогами народу. Каже, що люди сприйняли інформацію такою, якою її подали, але чомусь не аналізували.

«Народ хотів змінити країну на краще. Це ж добре. Я сам хочу жити краще і щоб мої рідні так жили. Я не образився на народ за нелюбов до «Беркуту», але інформації про наш спецпідрозділ вони не мали і скільки пророблено роботи також, – ділиться поліцейський. – Шкода, що через чиїсь неправомірні дії із спецпідрозділу вину поклали на в усіх працівників».

Через такі події у Віктора виникли проблеми в родині, яка не розуміла чому він ще не звільнився з «ворожого» підрозділу. Єдина підтримка на той час – рідна сестра.

Попри все, в АТО пішов самостійно, а не через наказ. Коли сказали про відправку на Схід, Віктор міг відмовитися. Досі не розуміє як це б зробив, якщо побратими їхали, якщо підтримка була такою необхідною. Тому 21 квітня 2014 року, на Великдень, вирушив на Схід.

Прибувши на базу дислокації, бійців розділили на три групи спільно з десантниками 25-тої бригади. Перша група відряджалася на зачистку Краматорську, пізніше їх перебазували на четвертий блокпост.

Друга і третя групи відряджалися одним транспортом, але на різні блокпости: одні їхали на п’ятий блокпост у м. Слов’янськ, інші – на гору Карачун. У вертольоті поділилися на дві групи і перша мала висаджуватися на г. Карачун, де і був Віктор. Але так сталося, що вертоліт спочатку полетів на п’ятий блокпост і ті бійці, які були ближче до виходу, вийшли.

«За таких дій пілота, ми помінялися з групами місцями», – розповідає боєць.

На той час маршрути і точки приземлення змінювалися через ворога, який був поруч. На жаль, за місяць, сумна звістка: 29 травня під Слов’янськом терористи збили вертоліт Мі-8, у якому загинули 12 військових разом з генералом Кульчицьким. У тому числі загинули і шестеро колег Віктора. Вцілів тільки пілот. Віктор на власні очі бачив збитий вертоліт, але допомогти було неможливо… Думка, що й він там міг бути досі не дає спокою. Віктора врятував маневр пілота ще тоді, у квітні.

«Слов’янськ на той час був найгарячішою точкою, на це вказували експерти. Отвори від куль були навколо нас. Гілки падали під ноги і на голову також. Та й куля гаряча під ноги падала, – пригадує правоохоронець. – Відверто, я знаю, що таке свист кулі над головою. Бо самого вистрілу не чуєш через відстань, але свист чути».

Щодо емоцій, Віктор каже, що бійцю краще не залишатися на одинці. Бо тоді виникає багато думок. У той момент вирішуєш усі питання і лише одне в голові – живим не вернешся. Проте бойовий дух не залишав нікого:

«Я ні від одного бійця не чув, що це кінець і треба їхати додому. Ми взяли Слов’янськ в облогу, а нас ворог узяв в облогу. Шляхів відступу не було. Нас реально рятувала артилерія на горі Карачун. Це був круг в крузі».

6 червня Віктора евакуювали через поранення, яке отримав внаслідок мінометної атаки. Через ворожий напад загинув сьомий спецпризначинець, а Віктор травмувався:

«Снаряд впав від мене на відстані 40-50 метрів. Я відчув сильний удар в голову з лівої сторони. Це було десь так: сяйво, удар, гаряче повітря і чорний дим. Від удару мене відкинуло. Обличчя залило кров’ю, бо осколок пройшов з лівої сторони голови. На щастя, не проникаючий. Мені розірвало шкіру і пошкодило череп. Вислів, що перед смертю все життя проходить – правда. За декілька секунд я побачив життя в хаотичному порядку: від шкільних років і до армії».

Після повернення зі Сходу, з правоохоронних органів Віктор не збирався йти. Уже тричі вирушав на Схід країни, але все було якось не так, порівняно з 2014 роком. Більше того, якщо знову «попросять» – без вагань поїде. Бо точно знає, що справедливість і краще життя будуть.

сектор комунікації ГУ НП в області

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня

Фотогалерея


12.10.2018 Лідія Бойко 428
Коментарі ()

Çàãðóçêà...
15.10.2018
Ростислав Ковтун

АН «Фіртка» поспілкувалася з майбутнім кандидатом у Президенти. Говорили про політику, сім'ю, національну ідею і про те, як на практиці можливо перезаснувати Україну.

2098
12.10.2018
Лідія Бойко

У свої 32 він той, хто знає, що таке «гарячі точки». На власні очі побачив смерть. Був поранений і вцілів. Правда, травма, отримана на війні, нагадує про себе і нині.

428
11.10.2018

Жильцям пам’ятки архітектури по вулиці Коновальця, 16 доводиться у залі суду відстоювати свої земельні права. Їм виступає Івано-Франківська міська рада та сусід-депутат Олег Капустяк.

6020 1
09.10.2018
Олександра Бакун

Відома в Івано-Франківську лікар, активна альпіністка та просто тендітна жінка з сильним характером Ірина Кишакевич розповіла про сходження на найвищу вершину Західної Європи.

1689
01.10.2018

Майстри із карпатського села Космач зберігають і відтворюють давнє мистецтво та ремесла гуцулів.

1571 1
29.09.2018

Деградовані “контррозвідники” на замовлення Порошенка, під “патронатом” голови Івано-Франківської ОДА Гончарука шукали минулорічний асфальт в унітазі ресторану “Сало” в Буковелі.

76110 3

Порівняння та аналіз законопроекту № 9140 в деталях.  Так щоб зрозумів кожний. 

510

Чотири роки тому за нього проголосувала перелякана дезорієнтована більшість, якій він здавався настільки добродушним і поміркованим, що навіть путін посоромиться воювати з ним. Нині більшість прагне помсти і розправ. Порошенко все ще впливає на армію,

272

На ватному ворожому  каналі Ваннюс, що віднедавна де-юре перестав належати Мураєву і перейшов до Медведчука з Портновим, цим горе-юристам, відбулися цікаві кадрові ротації.

579

Під Хмельником розкинувся пишний ярмарок. Сотні здоровенних маж згрудилися на фарному майдані, загони повнилися худобою.

522
14.10.2018

Вчені по всьому світу б'ють на сполох, адже планета Нібіру стала однією з головних небезпек, яка загрожує всьому живому на Землі.

4977 1
07.10.2018

Британець Джейсон Каллум зняв на відео загадковий темний об'єкт, що пролітає поруч із Місяцем.

672
03.10.2018

Вчені знайшли метал, про аналоги якого на Землі досі не було нічого відомо. Дослідники припускають, що він може мати позаземне походження.

13072
16.10.2018

Україна як ніколи близька до створення Єдиної помісної церкви.

46
07.10.2018

На даний час існує безліч запитань без відповідей. Люди не можуть правильно та доречно дати відповідь на запитання: що таке душа і тіло?

277
16.10.2018

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній   свої війська.

47
16.10.2018

Яма тут не одна, деякі прикриті дошками, деякі ні, вулиця абсолютно не освітлена.

4715 3
15.10.2018

Родина калушан Олександра Валігурського та його мами продовжують брати участь в телешоу "Зважені та щасливі".

1122
14.10.2018

Творець "Теплих іграшок" франківець Богдан Савлюк презентував нову колекцію - хоробрий музичний рій «Соловейки».

279
13.10.2018

На війні - кохання немає. Так думав той, хто там з 18-ти років. Допоки не зустрів такої, як сам.

2847 1