агенція новин

Прикарпатський спецпризначенець Віктор Паньків про "Беркут", справедливість, АТО та службу в поліції

У свої 32 він той, хто знає, що таке «гарячі точки». На власні очі побачив смерть. Був поранений і вцілів. Правда, травма, отримана на війні, нагадує про себе і нині.

Віктор Паньків – поліцейський, боєць АТО. Родом з Калуша. Кандидат у майстри спорту – займається пауерліфтингом. У червні 2014 року потрапив під мінометний обстріл і був поранений осколками. Віктор отримав ряд нагород за віддану службу.

Не приховує, що раніше служив у спецпідрозділі «Беркут», а сьогодні гордиться і надалі підтримує традиції підрозділу. На службі з 2010 року. Зараз займає посаду заступника командира першого взводу роти поліції особливого призначення. Звання – лейтенант поліції.

Боєць хотів працювати в органах  з дитинства. Остаточно вирішив на службі в армії. Розумів, що любов до спорту і сильний характер допоможуть втілити мрію в реальність.

«Я ніколи не буду жаліти, що служу у цьому спецпідрозділі. Як би була можливість прожити ще одне життя, я б пішов знову. Це «школа», яка показала життя », – розповідає Віктор.

Щоб потрапити в поліцію, за нормативи не переживав, бо все вдавалося, а відчуття справедливості вело вперед. Зізнається, що часто життєві моменти заставляли задуматися над словом «справедливість». З людьми, які пропагували іншу дорогу, прощався.

«Складно розуміти, що справедливості як такої немає, але це не означає, що її не потрібно добиватися», – наголошує спецпризначинець.

Не приховує, що команда у спецпідрозділі відіграє своє: один допомагає іншому ставати кращим, сильнішим:

«Це – великі люди, які допомагають рости і розвиватися. Ми спільно тренуємося і досягаємо цілі. Разом працюємо на затриманнях і масових заходах».

Щоправда, з прикрістю згадує, як підрозділ «Беркут» змішали з брудом після Революції Гідності. Ба більше, вважали ворогами народу. Каже, що люди сприйняли інформацію такою, якою її подали, але чомусь не аналізували.

«Народ хотів змінити країну на краще. Це ж добре. Я сам хочу жити краще і щоб мої рідні так жили. Я не образився на народ за нелюбов до «Беркуту», але інформації про наш спецпідрозділ вони не мали і скільки пророблено роботи також, – ділиться поліцейський. – Шкода, що через чиїсь неправомірні дії із спецпідрозділу вину поклали на в усіх працівників».

Через такі події у Віктора виникли проблеми в родині, яка не розуміла чому він ще не звільнився з «ворожого» підрозділу. Єдина підтримка на той час – рідна сестра.

Попри все, в АТО пішов самостійно, а не через наказ. Коли сказали про відправку на Схід, Віктор міг відмовитися. Досі не розуміє як це б зробив, якщо побратими їхали, якщо підтримка була такою необхідною. Тому 21 квітня 2014 року, на Великдень, вирушив на Схід.

Прибувши на базу дислокації, бійців розділили на три групи спільно з десантниками 25-тої бригади. Перша група відряджалася на зачистку Краматорську, пізніше їх перебазували на четвертий блокпост.

Друга і третя групи відряджалися одним транспортом, але на різні блокпости: одні їхали на п’ятий блокпост у м. Слов’янськ, інші – на гору Карачун. У вертольоті поділилися на дві групи і перша мала висаджуватися на г. Карачун, де і був Віктор. Але так сталося, що вертоліт спочатку полетів на п’ятий блокпост і ті бійці, які були ближче до виходу, вийшли.

«За таких дій пілота, ми помінялися з групами місцями», – розповідає боєць.

На той час маршрути і точки приземлення змінювалися через ворога, який був поруч. На жаль, за місяць, сумна звістка: 29 травня під Слов’янськом терористи збили вертоліт Мі-8, у якому загинули 12 військових разом з генералом Кульчицьким. У тому числі загинули і шестеро колег Віктора. Вцілів тільки пілот. Віктор на власні очі бачив збитий вертоліт, але допомогти було неможливо… Думка, що й він там міг бути досі не дає спокою. Віктора врятував маневр пілота ще тоді, у квітні.

«Слов’янськ на той час був найгарячішою точкою, на це вказували експерти. Отвори від куль були навколо нас. Гілки падали під ноги і на голову також. Та й куля гаряча під ноги падала, – пригадує правоохоронець. – Відверто, я знаю, що таке свист кулі над головою. Бо самого вистрілу не чуєш через відстань, але свист чути».

Щодо емоцій, Віктор каже, що бійцю краще не залишатися на одинці. Бо тоді виникає багато думок. У той момент вирішуєш усі питання і лише одне в голові – живим не вернешся. Проте бойовий дух не залишав нікого:

«Я ні від одного бійця не чув, що це кінець і треба їхати додому. Ми взяли Слов’янськ в облогу, а нас ворог узяв в облогу. Шляхів відступу не було. Нас реально рятувала артилерія на горі Карачун. Це був круг в крузі».

6 червня Віктора евакуювали через поранення, яке отримав внаслідок мінометної атаки. Через ворожий напад загинув сьомий спецпризначинець, а Віктор травмувався:

«Снаряд впав від мене на відстані 40-50 метрів. Я відчув сильний удар в голову з лівої сторони. Це було десь так: сяйво, удар, гаряче повітря і чорний дим. Від удару мене відкинуло. Обличчя залило кров’ю, бо осколок пройшов з лівої сторони голови. На щастя, не проникаючий. Мені розірвало шкіру і пошкодило череп. Вислів, що перед смертю все життя проходить – правда. За декілька секунд я побачив життя в хаотичному порядку: від шкільних років і до армії».

Після повернення зі Сходу, з правоохоронних органів Віктор не збирався йти. Уже тричі вирушав на Схід країни, але все було якось не так, порівняно з 2014 роком. Більше того, якщо знову «попросять» – без вагань поїде. Бо точно знає, що справедливість і краще життя будуть.

сектор комунікації ГУ НП в області

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня

Фотогалерея


12.10.2018 Лідія Бойко 1322
Коментарі ()

Çàãðóçêà...
07.01.2019

Різдво – особливе свято для всіх. Кожен намагається його зустріти у родинному колі.

1122 1
03.01.2019
Володимир Заник

23 грудня в чотирьох новостворених об’єднаних територіальних громадах Івано-Франківської області відбулися перші вибори. Перспективний план об’єднання передбачає, що на Прикарпатті має бути 59 ОТГ.

966 2
30.12.2018
Олена Британська

За цей рік траплялось різне: чиновники чубились між собою, хтось попадав під гнів міського голови, комусь не щастило при виконанні обов’язків.

1631 3
26.12.2018
Олена Британська

Це інтерв’ю не лише для тих, хто любить місто, а й для тих, хто міг би любити його краще.

5459 2
26.12.2018
Марія Лутчин

Спілкувалися про університет, студентів-іноземців, медичну реформу та щодення вузу.

6400
26.12.2018
Лілія Горковенко

Журналісти Фіртки підготували ТОП-10 найгучніших корупційних арештів.

2950 1

На що спираються окупанти? - на асоціативний ряд недобитої рядянської людини...

216

Дах «Пасажу Єгеря» (Січ.Стрільців, 16) тріщить по швах. Мешканців – відселили.

2469

Минув рік, і вже можна підбити його перші результати.

388
15.01.2019

Автор відеозапису заявляє, що підозрілий літаючий апарат зробив три кола над районом, перш ніж покинути його.

76
02.01.2019

Днями один з жителів бразильського міста Майріпора став свідком загадкового явища.

335
24.12.2018

Ірландське Авіаційне управління розслідує повідомлення про яскраві спалахи та НЛО у небі над південно-західним узбережжям Ірландії.

353
14.01.2019

В Івано-Франківську завершився ювілейний фестиваль "Коляда на Майзлях".

705
31.12.2018

2018-рік в Україні відзначився в Україні серед іншого й модою на аюрведу.

629
11.01.2019

Ніхто не знає де вона знаходиться, але кожен знає як вона болить.

194
14.01.2019

14 січня фестиваль «Коляда на Майзлях», який ще 10 років тому починався, як парафіяльна розколяда.

683 3
14.01.2019

Цього року колоритна Маланка із села Бабин розширила свої масштаби і на Старий Новий Рік, збірною командою вирушила до Косова.

1844 1
13.01.2019

12 січня надійшло повідомлення про пожежу на олефіновому заводі ТОВ "Карпатнафтохім".

5119 1
13.01.2019

Зимові Карпати - це казка, яка оживає на очах. Це фантастичні краєвиди, від яких перехоплює подих.

798