Симптоматичним для суспільства виявилось не тільки голосування за державний бюджет, а й публічні події, які цьому передували. Маю на увазі перш за все мітинги бюджетників, які хвилею прокотилися по країні, а також антибюджетні протести під стінами Верховної ради. Їх об’єднала спільна риса – замість того, щоб виявитись соціальними, вони вчергове перетворилися на політико-соціальні акції.
Після років мовчання вчительська профспілка Івано-Франківська врешті змогла організувати більш-менш пристойну публічну акцію під стінами ОДА з чітким висловленням вимог. Саме акцію, бо захід пройшов в позаурочний час тому не претендує на статус страйку, як написали деякі прикарпатські ЗМІ. Роками профспілковий рух в Україні фактично підпорядковувався провладним політсилам. Від того, що профспілки "лягали" під владу, бюджетникам залишалось хіба виходити на одиночний протест, фактично рівноцінний звільненню з місця роботи. Очевидно, що профспілки не мають змішувати свою діяльність з цілями політиків, бо в іншому разі вони є апологетами інтересів працівників в тій мірі,в якій це вигідно політикам, а не самим працівникам. Гадаю, при бажанні, голова Івано-Франківської профспілки працівників освіти Анна Гривнак цілком могла б не дозволити підходити до мікрофона Руслану Марцінківу, який вже фактично веде мерську виборчу кампанію. А так отримали знову акцію з не зовсім чітким соціальним забарвленням.
На місцевих сайтах активно поширювалась інформація про присутність місцевих активістів (політиків) на мітингах під стінами Верховної ради напередодні голосування за бюджет. Навіть писали про якісь окремі акції. Були там й інші партійні прапори та варто згадати саме про останніх, бо представники партії «Воля» активно декларують нові підходи до політики.
Тож про нову політику. Для сучасної європейської культури корпоративізм сприяє суспільному консенсусу щодо реалізації політики починаючи з папської енцикліки «Rerum Novarum» та Маастрихтського договору. Загалом Ви не побачите партійних прапорів на акціях німецьких залізничників чи працівників авіаліній. Звичайно в цих акціях можуть взяти участь політики як приватні особи. Але слова їм ніхто не дасть. Зате можете побачити запрошення влади на діалог лідерів їх профспілок з пропозицією врахувати організовані побажання транспортників. Профспілки на рівні з бізнесом мають бути залучені до процесу формування політики, забезпечуючи згоду своїх членів з ухваленою соціальною політикою.
З середини 1990-х років профспілковий рух в Україні системно ослаблювався владою. Поміж іншого 2015 рік має стати для України роком визначення для профспілок - впливати на політику чи бути в фарватері політики.
На рівні області в плані позитивного сигналу варто розглядати нещодавну зустріч виконувача обов'язків заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації Ігоря Пасічняка з представниками профспілкових організацій, які функціонують в області у галузях освіти та науки, культури, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, державної служби.
Можливо, в першій половині року варто організувати в Івано-Франківську великий форум за участю влади, бізнесу та профспілок.
Потрібно подумати над створення дієвого майданчика для надання рекомендацій владі щодо реалізації соціальної політики. Корпоративізм має стати ще одним орієнтиром в ході реформування країни.
