Те, що діється сьогодні довкола "Укропа" – насправді аж ніяк не вибірково навколо Корбана – краще і влучніше назвати: залякування репресіями, а не в чистому виді репресіями.
Порошенко і Ко намагаються не повалити Укроп-а, не знищити, а приборкати, узалежнити від своїх впливів. Ідуть торги і домовляння про "межу опозиційності і провладності" нової дуже перспективної політичної сили, яка де-факто і де-юре вже отримала повноту політичного життя всередині країни і має серйозний ресурс та шанс на майбутніх виборах (що не за горами-морями) в динаміці позитивних результатів – додати значно, а у світлі того, як розумієте, й поцупити у влади великі впливи та рішення.
Умовиводом про "домовляння" дешифрувально може слугувати досить стримана, не властиво малоемоційна заява-реакція Ігоря Коломойського щодо прикрої ситуації з товаришем Геннадієм. Це й не дивно: Ігор Валерійович може лякати до їжачків на голові і дупі владу тим, що повезе батальйони правосеків на Київ, тим, що "завалить гривню" через "Приватбанк", обнулить все тут дощенту скільки завгодно, але гілляку на який сидиш не пиляють пилкою комуняки, тим паче не єдиним банком у пана Коломойського в Україні і ще де так як не в Україні, це так, до слова… А ще, скільки б , у кого б не було «приватних армій», усе-таки ніколи ще один "феодал" не подолав "монарха". Ніколи ніде у світі.
"Монарха" досить слутого, слабкого, та таки "монарха", якого не дуже правомірно величати зараз «олігархом», і, самозрозуміло, «демократом без домкрата». Тим паче Порошенка все ще Захід (домінантно Вашингтон) суттєво підтримує, і в разі якщо Коломойський всерйоз – всерйоз ! – би ринувся на Порошенка з кулаками, то міг би, на випадок відсутності в Україні, загриміти десь в Швейцарії,абиде, і крупно підставити під ніж своїх наближених і проекти. Та, схоже, пан К. хоч може й нестриманий, імпульсивний, все ж розумний, обережний, не камікадзе.
Але чи вдосталь розуму і обережності у пана Президента ? Це питання відкрите вже давно і все ще чіткої, однотипної відповіді не знаходимо.
От , на жаль, буває в нас часто-густо, починають братися не за тих і не в той час. Поки єфремов, кернес і маса-маса мерзоти на свободі курить бамбук і довбає дупло в березі, притрушуючи схованку калиною, кожному, хто не зловживає алкалоїдами, видно неозброєним оком, КОЖНОМУ видно крильця, німб і біло-сяйливу тунікуГеннадія Корбана, його ж левітація на тлі заземлених рил і рогів вищеперелічених. Про доблесні і корисні заслуги дніперських приватівців всім давно відомо, зайвий раз не потрібно нагадувати, сподіваюсь.
Діархія - завжди для авторитарної людини, яким поза сумнівом є Петро Порошенко (хоч у варіанті «софт»), образливо гидлива. Її можна терпіти, з нею можна рахуватися – до пори до часу. Йому миліша візія підпорядкованого феодалізму. Та чи він добре вчив історію в школі? Якщо ні, то почесний пенсіонер Вітя Ющенко, як великий теоретик і поціновувач історичної літератури, міг би кумові підказати, що "змова феодалів" це не вже не піх-пах єден на єден. А версії про змову існують давно, хоча, якщо змова наявна, то й суто ситуативна, від чого і крихка, до першого серйозного торнадо, воленс чи ноленс спровокованого природою реальної влади. Питання назаріз: у кого вона опиниться домінантно і невдовзі.
Ось прилітав терміново чи то з Лондона, чи то з Запоріжжя, може із Маріуполя і навіть москви, фігзна-відки, в Київ першого листопада, що точно, після ночі нечистої сили, гаспадін Ахмєтов. На приватну розмову. До кого ? Географічно очевидно, що не до Коломойського, до Порошенка, либонь. Чому ? Є не одна версія "чому-почему":
1) Просити засадити подалі і поглибше людей конкурента Коломойського.
2) Просити убезпечити своїх людей від покарання і забезпечити своїм людям перемогу на виборах, першогчергово, звісно, Вілкула.
3) Просити Порошенка про помилування і просити не видавати "нас суд троцькізму" СКМ, зберегти "ОБ" від "йОБ".
4) Просити Президента про помилування Корбана, лякаючи того невигідною ні для кого дестабілізацією в країні (щоб ситуативно примиритися з Коломойським і очолити змову ?).
Є й оригінальніші версії, час і простір, на яких тратити не варто. Не надто оригінальною виглядає і та версія, що пан Ахметов просто з довіреними особами Президента узгоджував "азазелів". Типу: королевську, новінського - під суд, борьку колєснікова, єфремова надійно під кришу. Свойо родніт.
І якщо дійсно дійде до суду з цими горе-особами, то ми, на прикладі, судилищ з Геннадієм ,уже з Харкова , знаємо скільки і як ті суди будуть тривати, відбуватися. Очевидно, що за королевську і патрона, рупора московського патріархату "взялися", аби ті, рано чи пізно, залізно відмазалися ?.. А може й ні… Може, все зовсім, зовсім ні і навпаки…
Не так просто було б відмазатися Ганьці Герман, якщо було б за що, але в кого багато-багато Б. , то нічого хвилюватися сильно. А народ, за їхніми планами, мав би, напевно, пісяти, перепрошую, вітамінним кип'ятком , що взялися нарешті не за бариг, рівно скільки, скільки залишилось б до закінчення каденції діючого Гаранта. На ура-нізацію вистачило б, а на густішу фазу випорожнення ?..Знов-таки: чи дійсно - анонсовані не вибіркові арешти посутньо блеф і фейк ?
Якщо фейк, то, може, й геніяльно з боку «Президії», але не генетично - українці , немала і активна частина, вже "ген лоха" мало-помалу розкодували давно. Тепер треба вбити ще "мем лоха", за Докінзом, вірити і перевіряти інфознання.
Може таки бути, дійсно, що влада в особі президента поставила собі за мету репресії не щодо одного Корбана з метою утримання своє вертикалі від народно-олігархічного гніву, позаяк ще й тому, що у Вашингтоні не лише вустами посла Пфайфера дали чітко зрозуміти, що щось знову дадуть і щось знову поможуть, якщо країна поможе собі ціною деолігархізаціїї, що в розумінні американців і є першочерговою і вершинною корупцією – основною перешкодою до входження в елітний клуб західників.
Звільнення ринку, не лише політичного, суто фінансово-економічного, від "Привату" "Скм" , або, скоріше, не усунення «Привату», «СКМ», а посунення «Привату», «СКМ», щонайменше, аж ніяк не просунення, та інших топ-укркорпорацій для прохідців з-за океану - це більше, ніж гіпотеза. Вона під собою містить правдоподібні чутки з надійних джерел. Якщо так, то змова «високих рицарів проти короля» не виглядає неосередньовічною байкою і грозить в «ренесансному майбутньому» запеклими побоїщами, пертурбаціями, що мало нагадуватимуть філігранні рицарські турніри на телеканалах - не всіх королівських.
Саме американці є тими, чия добра воля для Порошенка є дороговказуючою волею. Добра воля, справді, добра, правда, трішки сумно, що народ країни має менше волі впливу на всенародно обраного президента для порівняння. Але нічого, нічого..
Американці вже недвозначно дають зрозуміти Порошенкові, що Яценюка треба сплавляти на «фронт без змін». Доблесні грузини мають замінити, і клоуна Шокіна, і корумпованого Яценюка. Міха тролить Сєню справедливо і феєрично. Йому об’єктивно образливо, що його нинішня гнила влада у Грузії, якій він почистив і виправ труси, аби зараз не смерділа як страх, фактично позбавили права участі в майбутніх президентських виборах його, так віддячивши, а в Одесі йому, габаритному і амбітному джиґітові, куцо розвертатися і розбігатися, не пасує надовго. Він якраз у соку, внутрішньо у розквіті адміністративних сил, кипить від рішучості і злості, а ще - принципово заївся вже не з одним…
Та Сеня вирішив триматися до кінця, під’юджуваний олігархами й власним «еґо», шантажує хвацько розвалом коаліції Порошенка й обіцяє тому хождєніє по мукам. У Порошенка і Саакашвлі швидко найшли управу на шантажиста – маститий спонсор Сєні Іванчук. Подейкують, того Іванчука теж можуть хапанути, навіть ще за цього прокурора, де-факто попередника Сакварелідзе, або ж, Саакашвілі, хоча, скоріш за все, першого.
І тоді Яценюк може валити коаліцію і зразу прямо валити на парламентські вибори.., коли особисто його і його політичної сили рейтинг буде нуль з копієчкою, яку він вибив для народу за час свого перебування в кріслі людини номер два в державі (це вже він виправляє становище по всіх телеканалах, готується пацан).
А тим часом у партії Порошенка рейтинг, за їхнім задумом, має після рішучих репресій різко здійнятися вгору, що й забезпечить перемогу на виборах до Ради і за допомогою того ж Доброго Дядька Сема увійти в провладну і спільно відповідальну коаліцію помітно збільшеній «Батьківщині». Від решти – Свободи і Укропа – без прямих зусиль Вашингтона він сповнений рішучості добитися «де-факто» коаліції, відправивши колишніх де-факто, або ситуативних, коаліціянтів Оппоблок в реальну опозицію – за обіцянку «всіх не чіпати». Під «всіх» нам треба розуміти Фірташа енд Львочкіна.
Фактично, пані та панове, перед нашими очами розгортається блискучої ходівки і гри візантійщина, що втім на даному етапі державотворення, не побоюсь цього слова, і державовиживання не є гіперкрамолою.
Олігархи повинні будуть погодитися на «трошки більшу» деоффшоризацію на благо худому бюджету їм любої держави, не тіко в своїх програмних буклетах, повинні також будуть присягнути сюзерену – можна й не на колінах, але не схрещуючи пальців і мечів, повинні здати кількох своїх, чи може навіть не кількох, під сліпу руку правосуддя, і не сичати від невдоволення, інакше біда дома, біда закордоном. Не біда і дім – тільки Рашка тоді.
Ось на це і розраховує путін. Що апетити і амбіції олігархічних груп не згребують реальною змовою на політичне, а може й не лише політичне, убивство Порошенка. І краї країною покотяться як доміно, а вона-сама відкотися в анархію, спасіння якій лише євраз-зараз.
Саме тому зараз так багато залежить від здорового глузду і психічної рівноваги, зокрема і найпаче пана Коломойського – не нищити себе і свій бізнес, не створювати руйнації для країни, підставляючи своїх чистіших від себе людей у всіх регіонах і свою ж зростаючу партію, а просто пристати на умови Порошенка, для порівняння за часів Кучми й Януковича ненабагато важчі, і отримати друга Гену назад з умовкою, не більше. Умовка, умова, як на мене, більш ніж гідна для сприйняття і виконання. Якщо, звичайно, є голова і серце. Та куди їм би дітися. Лиш би і від Порошенка щось не втекло задалеко.
Омріяне царство свободи для всіх поки що зачекає. Допоки зовнішня війна триватиме, допоки ворог номер один не почне реально хитатися, повільно, однак, здобуваючи право і демократію своїми руками – українці .
P.S. Не вийде в Порошенко, підхопить, звичайно, Тимошенко. Слава Україні.
