За кордоном вже декілька десятиліть поспіль система освіти значно відрізняється від української. І навіть якщо ми декларуємо приєднання до болонського процесу, то, на жаль, не можемо дійти до того рівня освіти, який притаманний розвиненим країнам світу. Звичайно, мова йде про дистанційну форму навчання. В Україні вона існує тільки «на папері». За розвиток системи дистанційного навчання взялися фахівці із Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Детальніше про це нам розповідає член-кореспондент Академії технологічних наук, доктор технічних наук, завідувач кафедри інформаційних технологій та директор Центру інформаційних технологій Прикарпатського національного університету Павло Федорук.
– Павле Івановичу, ви розробили математичну модель адаптивної системи дистанційного навчання і контролю знань. Розкажіть, що це за модель.
– Все полягає у тому, що, декларуючи індивідуальний підхід до навчання, ми повинні його реалізовувати на практиці. На жаль, сьогодні більшість систем для дистанційного навчання виглядають як набір однакових тестів для контролю знань. Ними користуються всі, незалежно від рівня початкових знань та індивідуальних особливостей.
Сьогодні ми відчуваємо дуже великий вплив інформаційних технологій на всі галузі життя, в тому числі і на освіту. Тут найперше увага приділяється системі дистанційного навчання. Вона передбачає отримання знань на відстані та опосередковано. Ця форма за своєю суттю є гуманістичною, адже дозволяє здобувати освіту людині, котра віддалена від освітнього центру. Такий метод навчання дуже зручний і для людей із обмеженими фізичними можливостями. Найцікавіше, що такі інформаційні технології йдуть на благо людини.
Ми живемо у час інформаційного вибуху. А тому, за інформацією фахівців із інформаційних технологій, кількість інформації зростає дуже швидкими темпами. Якщо від 1500 року кількість інформації подвоювалась за 250 років, то згодом цей процес пришвидшився. Тепер інформація подвоюється всього за декілька років. Щодня ми стикаємося із шаленим морем інформації, в якому дуже важко віднайти потрібну зернину, яку ми називаємо знаннями. В інакшому випадку ми можемо просто втонути в інформаційному потоці.
– Система дає можливості для навчання тільки дистанційно?
– Такі системи створюють статичний контент, тобто такий собі електронний підручник. Ми розвиваємо так званий напрямок адаптивних навчальних систем для реалізації індивідуального навчання. Це не обов’язково повинно бути дистанційне навчання. Системи можна застосовувати і при очному та заочному навчанні, а також під час проходження курсів підвищення кваліфікації.
– За кордоном можна отримати диплом про вищу освіту, не виходячи із власного дому. В Україні така система не працює. Коли реально у нас можна буде отримати диплом завдяки дистанційному навчанню?
– Реально це може бути зовсім скоро, бо навіть у законі «Про вищу освіту» написано, що дистанційна форма навчання в нас існує. От тільки не розроблені умови ліцензування на надання таких освітніх послуг і не розписаний сам механізм сертифікації таких електронних курсів до кінця. Його потрібно узаконити і прийняти на рівні держави.
– Чи можна сказати, що запропонована вами модель працює поки що тільки в тестовому режимі?
– Швидше в режимі апробації. Вона випробовується у багатьох вищих навчальних закладах України і отримує добрі відгуки. Ця модель є відкритою. Фактично від часу виходу її на освітній ринок вона вже багато чого змінила. Декілька університетів України отримали статус пілотних проектів із навчання дистанційної форми.
– А скільки часу модель функціонує?
– Приблизно рік. За цей час у мене з’явилося багато нових модулів, аспектів. У процесі апробації ця модель постійно удосконалюється.
– Це стало можливим завдяки приєднанню української системи освіти до болонського процесу?
– Сама болонська система передбачає впровадження кредитно-модульної рейтингової системи оцінювання і створення інформаційних пакетів, про що ми зараз часто замовчуємо. Фактично вузи, котрі є провідними навчальними закладами світу, не беруть участі у болонському процесі. Такі вищі навчальні заклади, можливо, мають свій шлях розвитку.
– Як ставиться до ваших новинок керівництво Прикарпатського національного університету?
– Впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес призводить до його покращення і відповідно переходить на новий рівень. Не можу сказати, що ми не маємо підтримки від керівництва вузу. Про це свідчить гранд на створення мережі електронних дистанційних курсів для фахівців у галузі туризму. Саме зараз спільно із інститутом туризму ми беремо участь у програмі «Тempus».
– Яким чином система взаємодіє із запровадженою декілька років тому системою зовнішнього незалежного оцінювання. Адже і в одній, і в іншій передбачені тестові завдання?
– Насправді тестування контролю знань абітурієнтів нами використовувалося ще за чотири роки до того, як було введено ЗНО. Тепер в університеті ми просто використовуємо ті результати, які отримуємо при подачі сертифікатів про проходження ЗНО. Я так сподіваюсь, що певні наші розробки були використані при формуванні системи оцінювання. Найперше це стосується питання прозорості тестів. Без впровадження в життя подібних систем корупцію в освіті подолати дуже важко.
Розмовляв Володимир БОДАК
