Позиції України як великого експортера військової техніки – під загрозою? За попереднього керівництва держави було підписано найбільш вигідний за всю свою історію контракт про постачання бронетранспортерів та літаків в Ірак. Однак у січні за нової влади Україна провалила поставки першої партії до Багдада. Що перешкодило українській стороні виконати умови контракту? Ймовірно, не обійшлося без втручання Росії, припускає Анна Бабінець у статті, яку опублікував британський інтернет-портал openDemocracy.
Від СРСР Україна успадкувала заводи та технології з виробництва зброї. Маючи надлишок військової продукції, в часи незалежності українці вирішили продавати його за кордон, ідеться у статті. Відтак, у 1990-ті роки Україна продала 320 танків у Пакистан, завдяки чому отримала 650 мільйонів доларів. «Пропонуючи недорогу та надійну техніку замість сучасних технологій, Україна стала ключовим експортером зброї у чимало країн Азії, Близького Сходу та Африки», – зазначає Анна Бабінець.
У 2009 році керівництво Іраку вирішило витратити 2,5 мільярди доларів на модернізацію армії. Україні першій вдалося підписати угоду про постачання в Ірак «420 бронетранспортерів та 6 літаків», випередивши конкурентів – Південну Корею та Канаду. Сталося це з двох причин, пояснює авторка статті. По-перше, українці провели найбільшу миротворчу місію в Іраку. По-друге, Україна має «досвід експорту» військової техніки, яка, до того ж, відносно недорога.
«Ірак та США покладали надії на Ющенка, однак всього за кілька місяців до влади в Україні прийшло нове керівництво», ідеться у статті. Головою «Укрспецекспорту», компанії, відповідальної за продаж зброї та військового обладнання за кордон, був призначений Дмитро Саламатін.
За угодою, перша партія українських бронетранспортерів мала прибути в Ірак 6 січня 2011 року, щоб потрапити на військовий парад у Багдаді до Дня армії. Україна своїх зобов’язань не виконала. Керівництво «Укрспецекспорту» у відповідь на закиди ЗМІ про порушення контракту скинуло відповідальність на попередників, погрозивши журналістам судами, ідеться у статті.
Пан Саламатін заявив, що перша поставка не була виконана, оскільки іракська сторона «надала неправильну та запізнілу специфікацію на бронетранспортери та літаки», та пообіцяв виконати першу поставку разом із другою.
Утім, авторка сумнівається щодо того, чи буде виконана і друга поставка, запланована на кінець лютого. Посилаючись на свої джерела, вона стверджує, що ні харківський, ні київський заводи «не виготовили необхідної кількості військового обладнання». А справжньою причиною затримки виконання умов договору Анна Бабінець називає небажання Саламатіна «сплачувати комісію посереднику в українсько-іракській угоді», яка становить 70 мільйонів доларів. Посередником, за її інформацією, виступає американська компанія Jankovic & Associates Inc.
Скандали, пов’язані із торгівлею зброєю, не нові для України, зазначає авторка статті. У 2002 році США звинуватили Леоніда Кучму у незаконному продажі радарного комплексу «Кольчуга» Іраку під час війни, ідеться у статті. У 2008 році Росія заявила, що Україна постачала військову техніку Грузії під час збройного конфлікту. Втім, обидва звинувачення не були доведені, зазначає Бабінська.
Раніше Україна ніколи не втрачала можливості продати зброю. Експерти вважають, що Саламатін «навмисне затримує поставку, оскільки насправді працює на Росію». На доказ цієї тези свідчать також дані з біографії голови «Укрспецекспорту», вважає авторка.
Зволікає і Віктор Янукович – він «або не хоче, або не здатен зробити щось у цій ситуації», ідеться у статті. «У контексті “перезавантаження” російсько-американських відносин цілком можливо, що угода перейде до Росії», – припускає експерт з військових програм Олексій Мельник.
Прагнення Росії не обмежуються угодою на 500 мільйонів доларів. Її мета – позбутися України як конкурента у постачанні зброї, а відтак «підвищити ціну на власне військове озброєння». «Раптове порушення умов угоди з Іраком цілком відповідає цьому сценарію», – переконана Анна Бабінець.
