Онулення залишиться найбільшим феноменом із усіх узятих. Кожен має право інтерпретацій, кожен має право на слово. Бо зі слова усе розпочалось, а у словесності більшість філософів бачить найбільшу царину віднайдення сутностей.
Онулення дало нам вкотре розуміння, що найбільші поборювачі зла та неправди - найбільше її породжують. Це стосується політики. Там брехня є запорукою безпеки й шансом становлення.
Онулення дало нам ще свідомлення того, що усе нажаль чи на щастя має схильність повертатись : події, ситуації, конфлікти, міфи та здогадки. Програмність часу чи його непрограмність. Мало хто дасть відповідь навіть у мільйонному конструктиві математичних, кібернетичних, околомістистичних чи фізичних контінуумів та систем, їхнього природнього чи логічного єднання та залежності. Але повернення говорить про системність часу й знову ж таки механізм, що лякає й заспокоює в аспекті безсенсовості нашого пере-бування чи від-найдення в жнивах гешефту чи ще якогось там сміливого параноїдального парадигмального дискурсу чи його розгалуження. Смерть є запорукою життя, як і святість на межі гріховного...цікаво, як прийняти той факт, що наша пісня вже проспівана.
Онулення через неприйняття усього та відмову. Для нового зміфування в індивідуальний чи колективний спосіб. Той, хто говорить про співпрацю - одразу зраджує вдвічі. Тому серед розмаїття усього різнобарв'я усе живе через збагачення та брехню, бо посткапіталізм забезпечив таку форму свободи, не інакшу.
Онулення призвело до ритуалу, а що може бути кращим. Святість й священність програми , підкріплена щирим діяння в часі та просторі із біозами знаків та символів. Прокидайся борець правди та порядку - скоро на смітнику у вільній формі ти заспіваєш пісню Ошо про пустелю й соняшний вітер. Але сонця немає, як немає термодинамічного ланцюжкового реагування, як не існує електрохімічного коливання чи біполярного балансу множинного та єдиного, як того факту, що мовчання є безсиллям, а міфотворення - щастям. Бо припустимо інакше не вміємо чи не хочемо, а от так лишень на одну секунду позбавте себе усього того мотлоху - телефону, гаджету, медіа й літератури й просто прийміть силу тяжіння як приймає її камінь чи силу динамічного надриву , як річка. Плоський психоз як і побутовий неврози дуже розхитують серце й душу, бо душа живе в крові чи в епідермісі, від цього не зміниться циклічність циклону чи подразненість магнетичної сфери.
Онулення вкотре підтвердило божу пожертву свого сина. Пожертва про яку згадали через 200 років, відтворили енциклопедію біблійної мудрези із неї ландшафти літературних інтерпретацій і мало хто вірить зараз в той факт, що Світова війна розпочата. Брехня є усюди й без неї ніяк, як без зла вже ніяк, а коли створиш правду - скажуть то не твоя, бо в кожного своя Правда, в кожного своє розуміння, в кожного свій дім, в кожного свій атом - хоча все мало б бути єдине й красиве.
Онулення потребує крові. Кров лиється щосекундно. Цього потребує земля й навколоземний ритуал, в саму землю поховані триліарди мерців із страшними долями й ніхто не хоче зрозуміти, що тою землею живиться вода й парує киснева консистенція. Тварини зжерають один одного, як і люди щодня прожирають своє квазі-его простим неправильним прожиттям. А хто знає, яке воно правильне. Є приклад правильного життя, це життя святих мучеників й пророків. Як чудово відчути невідчутну й заборонену примху. От відмовитись, що ти є взагалі людиною, місія твоя є фейком, генеза випадком, а шлях - роковим випробуванням. Суть не змінюється. Добре, коли ти перед фізичним виокремленням скажеш чи встигнеш сказати :" я усе встиг" чи " в моїй смерті ніхто не повинен". Звичайно, що ніхто, тільки ти сам, бо народжений ніким, в один день став усім, в один день отримав усе - й в одну секунду втратив...
Онулення є концентрацією. Лицемірам посміхатись, брехунам давати руку, злодія не помічати. Бо злодій - то поневолена в своїй немочі випадковість. Яка хоче узаконеного порядку... Аферистам давати зелене світло- у них однаковий фатум. Будівельникам допомагати - всі задихнуться бетонним попелом....
