У сучасному світі жінка поєднує у собі три іпостасі: жінка-Сім’я, жінка-Бізнес та жінка-Громадськість. Це нелегка ноша, тому хтось залишається тільки в одному образі, а хтось – з’єднує три пазли у один.
Саме такою є Олександра Федорук, успішний менеджер, мати двох чарівних донечок, меценат та ініціатор соціальних та мистецько-культурних проектів. Вона встигає усюди і там, де з’являється ця енергійна і позитивна жінка, справи зрушують з місця, вирішуються проблеми і зникають конфлікти.
Про своє бачення змін та реформ у місті Олександра розповіла нашому журналісту.
- Олександро, як Вам вдається поєднувати роль матері та бізнес – жінки, що однозначно займає чимало часу.
- Я завжди намагалася приділяти велику увагу своїй сім’ї, адже саме сім’я є фундаментом та основою для гармонії людини у суспільстві. Виховуючи двох доньок (Анастасію та Соломію), я чудово розумію, яку працю та цінності потрібно вкладати у розвиток дитини, як особистості. Відтак, крім успішного навчання у вузі, Анастасія професійно займається бальними танцями, а школярка Соломія – більше 4 років навчається у вокальній студії. Я впевнена, що саме творча діяльність, яка вдається дитині, формує її характер: відповідальність, лідерство та моральні цінності. Сучасна жінка має цілий набір якостей, які допомагають їй з легкістю впоратись із високим темпом життя, а особливо, коли ти очолюєш ІТ-компанію. У своїй роботі я керуюся принципом - «Професіоналізм команди – обов’язкова складова успішного бізнесу».
- Чим займається Ваша компанія і чому Ви обрали саме ІТ-напрямок?
- IT-напрямок дуже перспективний для України, оскільки в нас є хороша база математиків, інженерів і технічних спеціалістів. Добре себе зарекомендували українські IT-продукти на світовому ринку і у США. ІТ- індустрія дуже цікава, тому що допомагає залучати інвестиції , створювати нові робочі місця і розвивається, не дивлячись на останні події, які відбуваються в Україні. Вона продовжує динамічно розвиватися. ІТ- продукти активно впроваджуються у різні галузі діяльності людини і стають необхідними умовами для успішного функціонування та розвитку компанії. Це одна з галузей , яка дуже швидко розвивається і змінюється, тому потрібно завжди тримати руку на пульсі, багато навчатися та відвідувати тематичні конференції.
Була свідком того як розвивається ІТ ще з середини 90-х р.р., коли одружилася з Павлом Федоруком, який був одним з перших ІТ-спеціалістів в місті Івано- Франківську. Завдяки ньому у 1996році у місті вперше з’явився Інтернет. Був створений Центр Інноваційних Технологій, на базі якого розроблена система дистанційного навчання та контролю знань, яка використовувалась потім для абітурієнтів, які вступали до університету, що надавала рівні можливості для всіх. Також ним було засновано Кафедру Інформатики. Та, на жаль, через важку хворобу, його життя обірвалося, не давши змогу завершити розпочаті справи. Та всі його починання і надалі підтримуються та розвиваються його учнями та однодумцями. Думаю, що власне тому і я обрала ІТ- напрямок як продовження починань мого чоловіка.
- Думаю, що саме час розповісти читачам про Ваш життєвий шлях.
- Я закінчила Прикарпатський Національний університеті ім. Стефаника, відтак працювала у ПНУ викладачем іноземної мови. З того часу мене постійно оточує творча молодь, яка шукає шляхів особистого і командного становлення в українських умовах.
Потім була створена ІТ-компанія *Юсофтек* (usoftek.com). Разом з колективом ми працюємо над розробкою програмного забезпечення, підтримуємо функціонування інформаційних ресурсів. Також, створюємо для українського бізнесу якісні web- сайти (www.landingking.com.ua), допомагаємо використовувати можливості пошукових систем для розвитку їхнього бізнесу.
Досвід роботи з молодими і креативними людьми допомогло мені сформувати принципову для нашого міста виробничу ланку – івано-франківське креативне ІТ-товариство. Достатньо сказати, що у сусідньому Львові ІТ-індустрія приносить міській громаді прибуток, що обраховується сотнями мільйонів гривень.
Я приділяю значну увагу створенню нових робочих місць для молоді, особливо звертаю увагу на перше робоче місце. Адже держава майже не дбає про вчорашніх студентів, які нещодавно покинули стіни університетів. Ми не маємо права, щоб наша молодь залишалась на вулиці без роботи чи їхала в пошуках низько кваліфікованої роботи за кордон.
- Ми знаємо, що Ви ініціювали та розвиваєте різні соціальні проекти. Чи можете розповісти про них. І чим Ви зараз займаєтесь?
- Здавалося б, що у громадськості та політиці «у бій йдуть» тільки чоловіки. Та без пильного і розуміючого погляду жінки – змін не відбудеться.
Вже близько 8 років я займаю посаду директора «Асоціації міст-побратимів Івано-Франківськ-Арлінгтон». Завдяки діяльності асоціації було проведено вже кілька успішних проектів, один з них – це обмін учнів Івано-Франківська, що дало змогу нашим учням побувати у сім’ях американських дітей та відвідати їхні школи, пожити їхнім буденним життям і зрозуміти їхні цінності.
Ще одним досягненням своєї команди я вважаю придбання за доброчинні кошти членів Асоціації міст-побратимів з Арлінгтона укомплектованої сучасним обладнанням машини швидкої допомоги, яка зараз допомагає лікарям рятувати життя воїнів-патріотів на передовій. Американські колеги підтримали нашу ідею придбати швидку допомогу, цей автомобіль сьогодні працює в зоні АТО.
Нещодавно відбулася зустріч члена нашої асоціації з Арлінгтона Карла Ланковського, який працює в держдепартаменті США з студентами та викладачами факультету міжнародних відносин Прикарпатського університету.
Були ще проекти «Відкритий світ», завдяки якому багато івано-франківців могли побувати в Америці, в тому числі і в Арлінтоні. На майбутнє ми плануємо продовжувати освітні, культурні проекти, зараз будемо розвивати проект в галузі спорту для того, щоб поширювати інформацію про здоровий спосіб життя, про активний відпочинок серед нашої молоді. Зараз ми плануємо знайти активних молодих людей , які люблять спорт, зможуть поїхати і перейняти досвід американців.
Починаємо освоювати бізнесовий напрямок, окремо створений комітет бізнес-розвитку, який буде займатися власне пошуком партнерських відносин між представниками бізнесу Івано-Франківська та Арлінгтона. Тому будемо залучати діючий місцевий бізнес до співпраці, до пошуку партнерів з американськими колегами.
- Наскільки зараз важлива діяльність асоціації та співпраця міст-побратимів для України і для нашого Прикарпаття?
Фактично ми взяла на себе складну дипломатичну роботу, виводячи наше місто на міжнародну орбіту. Наша ініціатива поклала початок недержавним форматам міжнародної діяльності міської громади. У нас в Арлінгтоні є багато прихильників і друзів, які захоплюються і люблять Україну.
- Пані Олександро, Ви започаткували проект для людей старшого віку. Розкажіть, будь ласка, про це.
- З січня місяця я є громадським активістом об’єднання «Самопоміч» і в рамках цієї діяльності було створено навчальний курс комп’ютерної грамотності для людей старшого віку. Він дуже популярний серед цієї категорії населення, ми уже випустили 8 груп, це десь близько 80 учасників.
Найстаршому «учневі» було 76 років, а це вкотре доводить, що вчитись – ніколи не пізно! Інший захід, який було проведено для працівників освіти – це форум для вчителів інформатики Івано-Франківська, під час якого міських педагогів ознайомили з новими світовими тенденціями та здобутками ІТ-індустрії.
- Тобто ми можемо сказати, що завдяки Вам і громадському об’єднанню «Самопоміч», люди старшого віку почали оволодівати комп’ютерною грамотністю в нас в області?
- Так, вони отримали базові знання з основ користування комп’ютером, дізналися, як записувати документи у програмі Word, створювати свої поштові скриньки, користуватись соціальними мережами, а так само використовувати всі можливості Інтернету, щоб отримувати необхідну інформацію і спілкуватись один з одним.
- Чому Ви обрали громадське об’єднання «Самопоміч»?
- Мені імпонує гасло «Самопомочі» - «Візьми і зроби». Тобто це свідчить про те, що ми не повинні бути байдужими спостерігачами, а бути активними учасниками процесу в будь-яких моментах нашого життя. Це стосується і молоді, яка повинна сама вибирати собі шлях і боротися за нього, а не сидіти очікувати, коли тобі все готове дадуть, так само як і в старшому віці, ми повинні бути активними та пізнавати життя.
- Ми поговорили про політику і хотілося би знати Вас як жінку, яка займається громадсько-суспільним життям, якій не байдужа доля Івано-Франківська. Що б Ви хотіли змінити у Івано-Франківську або що має змінитися в Івано-Франківську в найближчий час для того, щоб людям жилося краще?
- Я хочу, щоб кожна людина почувала себе комфортно. Адже для нормального життя людині потрібне комфортне середовище: зелені насадження і чисте повітря. Це хороші дороги і тротуари, зручні для всіх, навіть якщо ти на інвалідному візку. Це пішохідні переходи та освітлення. Це відео-спостереження у дворах. Я хочу, щоб наші діти були впевнені в тому, що вони живуть в безпечному, європейському місті, відкритому для всіх. Що вони є захищеними в цьому місті, я хочу так само, щоб наші діти мали достатньо умов для розвитку та реалізації своїх талантів. Хочу, щоб в школах були всі сучасні технології доступні людству, щоб наші діти могли вивчати точні науки і могли робити досліди, щоб мали все матеріальне забезпечення для цього. Щоб наші вчителі розвивалися і могли бути цікавими для наших дітей. Я хочу щоб люди мали роботу, адже це важливо.
Тому, разом з громадою, об’єднавши зусилля, ми вирішимо ряд термінових задач щодо роботи комунального господарства, мережі дитячих дошкільних закладів, шкіл, будинків творчості, спортивних шкіл, створення умов для появи нових робочих місць, розвитку талановитої молоді.
