Нещодавнє призначення вже ексголови Івано-Франківської ОДА на високу урядову посаду прямо не стосується якихось преференцій чи переваг для конкретного регіону або області. Проте, в українській політичній практиці зосібна крісла в кабінетах урядового кварталу виступають чудовою передумовою для клієнтелізму.
Простіше кажучи, з’являється можливість «вибити» додаткове фінансування чи інші ресурси для «свого» регіону в обмін на локальну підтримку місцевих еліт.
З міністрами, звісно, все трохи складніше, аніж з депутатами, кожен з яких мріє переобратись на наступний термін, тому одним з основних завдань має пролобіювати виділення якнайбільшої субвенції для свого округу. В цьому випадку такі дії — не передумова, а данність.
Проте для будь-якого топ-урядовця важлива підтримка регіональних еліт, які можуть виявитись стабілізуючим фактором кар’єри, ігнорувати який, як мінімум, нерозумно.
У випадку Шмигаля важливо визначитись про підтримку яких саме еліт йдеться, оскільки Денис Шмигаль сам зі Львова і на території Прикарпаття прожив тільки 2,5 роки, працюючи директором ДТЕК Бурштинська ТЕС.
Проте це зовсім не означає відсутність в нього інтересу для співпраці з нашими регіональними елітами після отримання урядового портфеля. Швидше навпаки: при хорошому розкладі Шмигаль може стати «своєю людиною» в уряді й для Львівщини, і для Франківщини. Якщо ж після завершення урядової кар’єри Денис Шмигаль планує піти в політику, така співпраця для нього просто необхідна.
Проблема у спроможності наших місцевих політичних лідерів налагодити реальний діалог, починаючи від міських голів та керівників обласних партійних структур та завершуючи головами найконкурентніших ОТГ.
Щоб відповісти на запитання яким чином Денис Шмигаль може принести користь Івано-Франківській області на посаді міністра, варто проаналізувати його роботу в кріслі голови облдержадміністрації.
Особливостями цієї роботи були:
- щотижневі оперативні наради з представниками РДА;
- відвідування об’єктів, пошкоджених повенями 2008 та 2019 років;
Під час одного з таких візитів Шмигаль сказав, що 2020 рік має стати для Івано-Франківщини роком доріг та мостів;
- прагнення розв'язувати проблему Домбровського кар’єру, яку пан Денис назвав «червоною, гарячою екологічною кнопкою».
Інфраструктурні проблеми області та екологічна ситуація пов’язана з відходами калійного виробництва в міста Калуш – з вирішенням цього кола питань області може допомогти новий Віцепрем'єр-міністр України — Міністр розвитку громад і територій.
Для Івано-Франківська, на мій погляд, топ-питання, яке варто лобіювати через пана Шмигаля – будівництво нового сучасного палацу спорту. Це інфраструктурний проєкт, який місто, зважаючи на теперішній фінансовий стан, не потягне. Не менш важливе виділення співфінансування з державного бюджету на реконструкцію злітно-посадкової смуги Івано-Франківського аеропорту. Про новий міст на Пасічній не говоримо, оскільки вже зрозуміло, що урядового сприяння його будівництву не буде.
Міністерство розвитку громад і територій включає кілька державних підприємств та контролюючих органів в сфері будівництва, які мають філії в області.
Не хочеться, щоб новий міністр брав участь у торгах за місцеві посади. Вже перші заяви Дениса Шмигаля на чолі Мінрегіону, в яких він зазначив про ліквідацію ДАБІ, як основного генератора корупції на будівельному ринку, дають привід для оптимізму.
Втім вся ця самостійність в ухваленні рішень може бути доволі умовною, зосібна через недавні кадрові зміни у владній вертикалі та ризик отримати урядовців, підконтрольних Офісу президента. Новий глава ОП Андрій Єрмак спробує зробити «ручним» уряд Гончарука, який провинився перед Президентом (скандал з прослуховуванням). До того ж сам прем’єр Гончарук промахнувся ще раз, поклавшись у вирішенні питання пролонгації діяльності свого кабінету не на Єрмака, а вже на ексголову ОП Андрія Богдана.
До стратегічних напрямків, які куруватиме Офіс Президента, безумовно, належатиме й Мінрегіон. Тому актуально наскільки кожне міністерство, виконуючи урядову програму буде автономним від впливу інших гілок влади. Очевидно в ситуації тотального контролю за руками міністрів налагодити додатковий неформальний канал співпраці буде ще важче.
У лабіринті особистих та загальних інтересів, на фоні кадрових перестановок у владній виконавчій вертикалі, доведеться зіграти нашим прикарпатським елітам, щоб отримати дієвий механізм лобіювання інтересів області.
