В суспільстві зростає градус політичного протистояння. Якщо раніше ця сумна констатація відносилась до дискусійних тез, то тепер політики і коментатори лише змагаються один з одним у спробах афористичного означення цієї ненависті. Так, скажімо, Геннадій Москаль згадав найгірші часи минулого століття і заявив: «Українці, як у сорок першому, по різні боки окопу».
Є підозра (яка близька до впевненості), що ця ситуація є технічною. Що ненависть культивують заради того, щоби зробити суспільство більш керованим. Технологія застосування ненависті як інструменту контролю відома з давніх часів. Її, зокрема, успішно використовували європейські колонізатори у країнах Азії і Африки. Вони навмисно розсварювали сусідні племена або клани з одного народу, для того, щоби потім виступити в якості арбітра і контролювати територію і ресурси ворогуючих кланів.
Як правило у цієї технології є кілька «рівнів»:
Перший із них стосується актуалізації історії та схованих в ній конфліктів. Історія є скринею Пандори. Для того, щоби тримати скриню напіввідкритою, технологи підтримують різноманітних істориків-аматорів, які подають матеріал однобічно, на догоду одній концепції, одному ракурсові бачення. «Історичний» тип мислення, коли людина мислить себе через минуле, через діяння своїх предків, є ідеальним грунтом для маніпуляцій з використанням «технологій ненависті».
Другий рівень – це так звані «техніки пробудження». Зазвичай пересічна людина на побутовому рівні не надає значення тим подіям, які відбуваються на «абстрактних» рівнях. Принаймні, не реагує на них так гостро і діяльно, як, припустимо, на невірність члена сім’ї або на хворобу своєї дитини. Треба «розбудити» пересічну людину, вказати на когось, як на актуального ворога. Й не просто на ворога, а на такого ворога, який щохвилинно загрожує життю і спокоєві, не дає дихати, готовий прийти і відібрати майно, принизити і вбити.
Третій рівень – це техніки об’єднання проти ворога. Тут політичні технологи пропонують фігуру «лідера» - захисника від ворога, та певну організацію, яка має протистояти актуалізованій загрозі. Цю організацію пропонується любити. Саме любити, а не просто підтримувати. Організація має викликати підсвідому прихильність і симпатію. Вона має бути «своєю» або на родинно-кланову рівні, або на рівні інстинктивного пошуку «зграї» для самозахисту.
Коли три рівні «відбуті», штучно актуалізована ненависть починає діяти як технологія здобуття влади та, відповідно, як інструмент контролю.
В Україні ці технології вперше застосували більшовики у 1917-1920 роках, під час громадянської війни. Потім, за часів Сталіна їх було введено до регулярних практик державного життя. Згадаймо, для прикладу, радянський винахід - «страшний» «український буржуазний націоналізм».
А в наші дні елементи цих технологій використовували спочатку влада у 1999 році, потім «помаранчеві» у 2000-2005-их, а вже потім всі, кому не лінь.
Поступово технічно актуалізована ненависть стала невід’ємною частиною сучасного українського політико-ментального поля. Вона нашарувалась на залишки тих страхів і протистоянь, які дістались нам у спадок від минулих століть, посилилась через з’єднаність із суспільно шанованими міфами та ужитковою некрогероїкою.
Ненависть стала «інтегрованою», багатовекторною, й дуже зручною для політичних маніпуляцій. Скажімо, для швидкої мобілізації електорату.
Це було продемонстровано неодноразово. Варто лише згадати як надання старою владою Степану Бандері звання Героя України якраз між двома турами президентських виборів, так і намагання нової влади позбавити Бандеру цього звання після президентських виборів. У політичному підтексті позбавлення звання Героя сумніватися не приходиться, враховуючи, що з більш ніж двадцяти присвоєнь цього звання посмертно нова влада вибрала саме Бандеру.
Думається, що дуже підозрілі події останніх днів (поява БУНТу, явно списаного з чекістських розробок 20-их років типу «Синдикату» та підрив пам’ятника Сталіну, який за припущенням «Свободи» в провокативних цілях «само-підірвали» комуністи) є першими кроками до нових проектів з використанням «технології ненависті».
Аналітична група «Фіртка Магус»
