Одного разу я гуляв у лісі і зненацька побачив, як з-за лисття дерев вигулькнуло щось червоне. З цікавости я відразу поспішив туди. Вийшовши на галявину, я був вражений красою квітки, що хиталася на вітрі, переливаючись на сонці яскраво-червоною барвою. Як же розчарувався я, коли, подивившись під ноги, побачив, що квітка росла на купині, оточеній невеликим болітцем.
- Не дивина, що квітку ніхто не зірвав! – подумав я, роздумуючи над тим, як її дістаттати.
Я спробую знайти обхідний шлях до заповітної квітки. Обходячи болітце, я знайшов майже сухе місце, тільки ледь вкрите вологою. І навіть більше. Просто посередині вологого моху пишніла суха купина, якою я і вирішив скористатися.
Я необачно ступив на неї і вже за мить борсався в болоті. На моє горе, це місце не було сухе. Не встигнувши отямитися, я вже загруз по коліна в болото, і що сильніше намагався видертися, то більше трясовина затягувала мене.
Ці події видавалися мені жахливим сном. Якого я хотів якнайшвидше збутися! Намагаючись врятуватись, я пробував дотягтися до купин. Чіплявся за землю нігтями, пробував зачіпитися за коріння… Але мої рухи тільки погіршували становище! Невдовзі я загруз по самі плечі, і мені стало важко ворушити руками. Затагуючи мене дедалі глибше, смертоносне багно підступило мені до підборіддя. За кілька секунд, уже випльовуючи болото з рота, я витягнув голову, щоб ще раз, можливо? востаннє, ковтнути повітря. Я підніс очі до неба і раптом побачив Христа, що простягав мені руку допомоги.
Напевне, Він стояв там від самого початку, тільки я так сильно намагався врятувати себе, що не звертав на Нього уваги.
Крик “спаси мене!” вирвався з моїх грудей. Христос вмить схопив мене за руку і зненацька… я вже стояв на суші разом зі своїм Спасителем, цілковито чистий, анітрохи не заплямований болотом! Ні, то був не сон. А мить мого спасеня!
У ту мить я знав напевне: хай якою гарною буде “квітка”, я не хочу залазити заради неї в болото гріха!
