НЕ убити Медведчука

За останні чотири роки на війні з Росією загинули тисячі людей. Їх справедливо можна назвати пасіонаріями – необхідними рушіями для розвитку і захисту нації. А скільки загинуло, давайте порахуємо, корупціонерів,  торговців з ворогом,  торговців на крові, нікчемних політиканів, відвертих ватників і ворогів України ?

Питання риторичне. Не дуже дивно, що в низки людей, не малої кількості, давно розвинулося оманливе почуття про квітучу Україну – виключно в платонічно-маніхейському ракурсі, така собі «духовна країнонька», яка дуже віддалено перегукується якось із «недуховною» поцейбічною, де панує не світло-голубий еґреґор в сонячних емпіреях, а темні імперійки жовто-блакитних феодалів, темніші за Мордор Толкієна. Ось так кується міф про «Небесний Мільйон». А там і до «золотого мільярда» недалеко, сіромахи…

Кляте поцейбіччя щоднини стряхує і страхає черговими летальними аваріями обдовбаних мажорів на джипах, де на них чекає всесильне правосуддя,  цінами на все господарство, стрибучими, як Сергій Бубка в молодості, паршивою екологією, де кількість сокир і електропил от-от зрівняються із ще не зрубаними деревцями, чужими успіхами і своїми невдачами. Та ще й доноситься до стражденного заробітчансього вуха плітка про те, що до псякрові обіжений поляк закриє кордон, якщо тебе визнають бандерівцем, а то й посадить. Не Степан нам більше пан ?…

Словом, світом бродить суцільне насильство. А держава, що володіє монополією на насильство, згідно з законом, часто або застосовує його неправомірно, або зовсім не застосовує правомірно, як серединний варіант – застосовує слабо.

В декого виникає, здавалось б, закономірне запитання: якщо все так паскудно, якщо видимо-невидимо ворог невидимий диктує ворогу видимому, то чому не скористатися найпримітивнішим і в той же час найпереконливішим аргументом – насильства та помсти madе in yourselph ? Чому одні повинні вмирати, а інші процвітати ? Чому вояка А з села Б ховають всім селом і бойовими побратимами під жалісливі плачі, вбитого підступною ворожою кулею, іншого вояка теж ховають, щоправда з меншим траурним розмахом, бо той сам вкоротив собі віку, а в якихось  там Злодійчуків  вродилася третя дитина – в клініці Нью-Йорка, і кумами тут будуть – перевірені, впливові люди із довгими і місткими портфелями, і старшенькі в них – один вивчився в Швейцарії,  працює тепер в баті і мамки на фірмі «переписчиком майна на себе», а доця теж не журиться, робить в доброму банку і породичалася давно із теж ким треба. Третя бейбі – буде певно прем’єром, бо найлюбиміша.

Чому пацани, які вертаються з фронту, впадають в депресії часто, зловживають спиртним, не знають з якого боку себе знайти в новому-старому світі, заміть того, аби збиватися в ватаги і чинити справедливість на периферії  і в центрі, запитують різі небайдужі.

Врешті-решт, якщо є проблеми із соціалізацією собі подібних, чи нема бажання світитися в гурті, то можна самовільно і самостійно щось зробити, просторікують небайдужі. Так навіть безпечніше: взяв автомат, натягнув балаклаву, увірвався чи причаївся – опорожнив магазин.  Пішов додому тєлік додивлятися. Мусора – іщіті козаностру, он вона побіжала он там. 

Сексуальних маніяків в нашому деморалізованому суспільстві не бракує, то чому ж нам має бракувати соціальних маніяків ? Україна могла б стати законодавцем на модний соціальний тероризм. Поки в європах шахіди акбарять ліберальний люд, поки в Штатах вар’яти-психопати гамселять з татусевих  «ремінгтонів» по переповненим церквам і школам, поки на Росії полковнікі ваньок не рахують ні на Донбасі, ні в Сирії, в нас могли б виникнути – не ідеальні, але ідеалістичні батальйони Бога,  дивлячись на які – з пекла чи раю – Довбуша і Кармелюка переповнювали б фібри пекучої заздрості і палкого вболівання. Нема цього всього, зітхають скрушно знебайдужілі, і так само розпачливо додають: зате є військовий прокурор брат-письменниці-з-Фронта-що-воюють-за-Яценюка-за-Зміни-і-який-бочку-котить-на-батальйон-Прикарпаття-за-те-шо-пацани-поберегли-себе-свої-родини-з-умом-проти-проти-старшинського-солдафонського-безумства-пофігатєльства; зате є порошенки, луценки, і купа корупційної наволочі на регіонах. І з останнім точно не погоджуватися не можна..

Є  зневага польської влади до української держави (про москалів навіть не заїк.), яку ніхто не боїться, розпад якої може скоро бути вигідним не лише Ерефії, Польщі, Угорщині, Румунії, а й великій решті ЄС, позаяк, давно відомо, що українець – працьовитий, відповідальний, і зовсім не агресивний, як араб, наприклад.   А в Расєї нафта дішова, а Расєї зброя неігрушочна, нафіга ті качєлі з тими українськими байстрюками розкачувати ?! На доказ, на нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки українську сторону, однаково владну і опозиційну, відверто пофутболили, якщо не сказати: потролили єсесери.

От якби українець був, як араб трохи, то в поляка би яєчка не тарабанили низько і мажорно при нашому тихому екстазі «Слава Україні !», а дзеленчали мінором ввись. Якби українець був як єврей трохи, то б навіть араб його боявся. Але українець поки що переважно хоче бути як поляк на Заході і як москаль на Сході – це коли півмирні часи,  коли  піввоєнні – то краще перебути поляком чи москалем. А там потім відродимося, козаченьки…

В цьому і весь пафос малого українця і його стратегія на будущность, трагедія найбільша в тому, що найменші серед них – у великій владі і у великому бізнесі.

Великі українці ті, яким вчасно вдасться визначити ключових внутрішніх ворогів цієї держави – ключових, стратегічних їх – не потенційних, а актуалізованих –  направду не багато, вистачить пальців обох рук, а то й одної може – і їх знешкодити, ліквідувати. Великий українець – це будь-хто. А малий українець – не будь-хто… Так кажуть все ті ж небайдужі.

 Це насамперед Медведчук. Демонічний воістину персонаж для України. Глибоко символічні його «адвокації» дисидентів Стуса і Литвина. Потім була перша вагома олігархічна кооперація, при Кравчуку, так звана  «вєлікалєпная сімйорка», після Кравчука він із товаришами ще міцніше закріпився за спиною Кучми, було вбивство не абикого, а Чорновола, можливо, Гонгадзе, була копітка спроба переконати Кучму вогнем і мечем розігнати перший Майдан, потім були одні політичні  поразки з надувними проектами-прожектами на публічній площадці, не в коридорах влад, десь між тим всім було родичання з Путіним і Мєдвєдєвим.

Було багато ще чого, а тепер він мітить на генерала-губернатора Малоросії, яка має бути поділена на частини, зі своїми неофеодалами, де-юро унітарна, або федеративна, з максимальною ізоляцією Галичини і притяганням її до Варшави – бо звідтам вся небезпека для аб’їбоса аб’їдіньонних.

Купи кремлівських нафтодоларів кидаються  на псевдо-самоврядні проекти, сірим кардиналом котрих є Ніхто Інший, мета яких співпадає  з метою дебілізованої чинної української влади, більше вигоди лише в місцевих князьків  – децентралізація. Комерціоналізовані, денаціоналізовані перевертні з СБУ кришують бізнес кума Путіна як вірні пси з роду церберів, затираючи всіх конкурентів. Заправляєш машину газом ? Заправляєш Медведчука. А шо дєлать, заправляти русскій Лукойл ?..

А віднедавна Медведчук ще й некоронований герой України, бо це він, а не хтось там, звільнив стількох наших бійців з полону. Не здивуємося, якщо ще не перейшли неформально,  невдовзі перейдуть деякі атошники, а то й не лише деякі, під крило «визволителя», як свого часу дуже патріотичні спочатку УНА-УНСО вчинили були, перемкнувши до табору все того ж дяді Вови. Деякі з них і дотепер наймитують в цього феодераста.

Річної давності заклики Влотка Парасюка ліквідувати Медведчука звичайно, що залишилися не без уваги з боку СБУ, це ж до них він апелював, це ж вони його потім пробували нагнути, не дуже успішно. Просто Влотко Парасюк ще не дуже розчарувався в нинішній державі, просто він ще депутат, а от коли він втратить мандат і майдан, його перестануть запрошувати на теле-шоу, увага спецслужб природно істотно послабиться до його гнівних постів, то може сам попробує. Та хай краще не пробує.

Нам кажуть «демократія», «демократизація» - це що таке ? як її помацати, з якого боку і яким натиском ? Може певна сутність демократії – як власне і наукового прогресу –  полягає в тому, аби причаїтися зі снайперською гвинтівкою за кілометр, півтора, скоро можна буде цілих тридцять,  від жертви, і в час П. – зробити рішучий натиск пальцями  правої руки, або лівої  ?.. До такого висновку доходять розчаровані і деморалізовані люди, їх множиться з кожним божим днем.

«Ну хіба воістину важко грохнути того ж Медведчука отаким нехитрим способом,  хай в нього тисячі руських ратників, чи того ж Ахметова, якого офіс на Подолі, і який немало менше від Медведчука стратегічний внутрішній ворог, ключова особа в державі ? Ні, технічних засобів і навиків не бракує, людських ресурсів тим паче, бракує всього того, чого бракує і владі з її ключовими особами Аваковим, Турчиновим – політичної волі. Ось в чому зрівнялівка. Дефект і дефіцит первинної  демократизації соціумамир миром пироги з сиром, а вареники з кров’ю – мають бути. Суспільної активності нема. Нарід пасе пасиви. І мріє про дуті акції і активи.»

Коли кажеш, а може все-таки не варто… то у відповідь чуєш знову:

«От появиться на гроші Сороса громадська організація «Смарт-Ліквід»  - повіримо в дієвість гуманної демократії через років сорок, а так поки що вона у нас вражаюче негуманна.»

Крадії, як правило,  - не вбивці, це про еліту, це вже чисто  мої думки. Це не люди довгої волі, тим паче, що майже кожен з них стратегічно обмірковує примирення з Росією, особливо, коли Захід дасть по лапам боляче по-справжньому, а він таки либонь дасть, і роль Медведчука в цьому, як міченої першої особи в країні,  стратегічно вирішальна для них.

А хіба регіональна бізнес-чинушна мафія теж не виграє від існування медведчуків, хіба їхні інтереси не співпадають із кремлівськими – країна удільних князівств. А якщо гроші прийдеться ховати не в західних банках, а російських, бо там аудитів потужних не будуть проводити, і за добру службу не лише не заберуть, а й додадуть. Ми маємо нащадків зрадників, існуючих зрадників і матимемо цілі майбутні поклоніння зрадоти і гопоти їм на службі за мідні копійки в їхніх кишенях і мідний тазік в нас на головах – тих небагатьох, хто не повиїжджєє.

І ми можемо отримати куди більш загрозливу зраду тих, кого вважали своїми героями, рятівниками, кому пісні, думи героїчні складали, коли почнуть проливати свою і своїх кров за інтереси Медведчука і тих, на кого феодали їх натравлять – бо ж жити якось треба і вміти злість, ненависть до ворогів заміщувати, проклєта доля. Бо ж Зрада – он пішла, побігла, ловіть

Малоймовірно, що Ахметова вколошкає якийсь правдодух, одинак зі зброєю чи купка відчайдухів (хоча цього повністю виключати не можна), мотивована виключно справедливістю, це зробить атошна хвардія Беньяміна Валєріча, радше.  Те саме можливо з Медведчуком учудять конкуренти по бізнесу і території, і так далі, аж до Беньяміна, якщо  того не прикриє швейцарський сир, який насправді для гопніків з мільярдами давно в мишоловці, як би і чим би не пах.

Або за це візьмуться цеерушники, якщо ситуація вийде з-під українського контролю остаточно, і на якийсь біс раптом американцям ця територія здасться потрібнішою за нас, скажімо так, менш хаотичною, ніж Ірак чи Афганістан.

А проамериканських феодосів за таких розкладок певно прикінчать феесбешники, проєвропейських польські інструктори смерті і всі-всі, хто не свої-рідні. І буде панство, еліта варяжна аж до кипучої варки. Не буде більше рідної істеричної сварки. Мєждусобойства і іншої сімейної суєти, за якою будуть до скону ностальгувати в тихих, затишних гаванях Канади й Австрії дуже прозахідні не ключові особи, що менше за ключових  замастилися лайном по вуха (три крапки зі знаком пит.)

А може ні ?

А може все буде не так як вангують  пророці цьоці на чорному воску, коли стратегічні інститути аналітики і прогнозування, think-tank-и,  жують слину в палацах Банкової,  в основному, гадаючи, що тамтешні тимчасові бариги – ооттоо і є ключові особи в цій країні, альтернативи яким нема.

Може таки, сподіваймося, ні в кого аж так не здадуть нерви, ніхто не надивиться кінів і теесенів, не будуть одиночки ні в кого стріляти, ні в себе, ні в своїх ради чужих, може почуття внутрішньої провини передавить почуття сорому за себе і країну, хтось викине з голівоньки сивої «країноньку платона», згадає прадіда Арістотеля, якого не читав ніколи,  і Суд Божий, про який десь чув мимохідь,  що ми як-не-як  християнська країна  – і пальне не в голову, серце начальника жека чи виконавчої служби від сбєрбанку, а кудись нижче пупця, або просто відіб’є печінки трошечки, не боячись, що потрапить на лавку для підсудніх, бо брава братва в біді не залишить, вона прямо з клітки його визволить, а там ще підтягнуться, і так до Києва дойдемо, скасовувати децентралізацію, наводити порядок.

А якщо браві хлопці і дівчата, з менш бравими, але такими, що теж задовбалися жити як бидло безвільне, не перешкоджатимуть на користь третіх осіб обирати в цій країні тимчасового диктатора на легальних і легітимних виборах, чи якщо в разі фальсифікацій або нефальсифікованому та шкідливому, руйнівному виграші не дуже авторитарного, наприклад, Ляшка чи Вакарчука (хай простить Бог і Славко – то не пряме порівняння)  - перешкоджатимуть, більше того – всіляко спонукатимуть до диктаторства диктатора – роби сучий сину (дочко) по справедливості  максимально, інакше тебе спіткає доля страшніша за найстрашнішу, то не виключено, що пройде не багато часу, як медведчук, ахметов,  дрібніша бандота в офісах і кабінетах - не вмруть від чужоземної чи рідноземної кулі,  вибуху на стадіоні. Мені б особисто хотілося. Не хотілося б судів лінча і хаотичного насильства, поза державного, зовсім позазаконного.

І країна не відкине копита на криваві царства кількадесятьох сімей і чужаків над ними.

Ні, вони, думаю, все-таки повинні жити, медведчуки,  в цій країні надалі і керувати в ній. На зоні суворого режиму серед собі подібних – і ніяких з ними поряд кіллерів, убивць, їм куди менш суворий вирок – як ознака нашої європейськості до подібного роду злочинів.

Майже ідеальну не платонічну країну треба уявляти собі приблизно так, а здійсниться, як то кажуть, майже отак: совкова, страшна, порепана тюрма з величезними гратчастими вікнами, оточена в’язницями, що  здалеку і зблизька перевершують норвезькі. В ній панує сувора поліцейська дисципліна, на відміну від «норвезьких»: підйом з душем холодної води і гучною сиреною вперемішку з музикою гімну України о пів на сьому ранку – співають усі, ніхто не закриває вуха. Відразу по тому – кому на шахту, кому за станок, кому на хімзавод без протигаза, кому інкасатором без охорони в супроводі лишень браслету, який унеможливлює втечу, зате уможливлює миттєву страту при спробі втечі.  Хто і чим собі в минулому житті кував долю.  А комусь перед тим тринадцять ударів мотиваційним києм по спині, кінець робочого  в шостій чи о сьомій вечора, ситна вечеря з протухлим м’ясом і простроченою рибою, обов’язково ГМО з тюремного гіпермаркета «Сільпо», вечірня молитва з проповіддю, година для вільного читання – під страхом розстрілу заборона читати каракулі свого адвоката чи маляву з Європейського суду з прав людини довше, ніж п’ять хвилин; на сон грядущий  вечірня казочка про свободу за двадцять-тридцять років, підйом о пів на сьому… Неділя – Шустер в записі (Шустер обов’язково повернеться, особливо до тих, хто його прогнав) і рекреаційно-пізнавальні передачі про Мальдіви, Канари, Великобританію, Відень,  Москву, Цюріх; на завершення цикл з трьох хвилин про пнівські замки України. Хто захоче вкоротити собі віку і перед тим прийняти буддизм – не вийде: відеокамери і охоронники скрізь, а ми християнська країна, бо віримо і знаємо, що страждання в поцейбічному, то не найбільше зло, і вони не такі нестерпні і неподоланні, як гадають собі буддисти, що для цього вигадали собі Нірвану, смерть над смертю, ні, ні. В наших тюрмах на мурах білим по чорному написано: звільнення не означає спасіння.

І  снайпер Влотко на прізвисько «Всевидяче Око» в однострої з написом, аналогічним  на тюремній стіні, десь там причаївся за кілька кілометрів на терасі модернізованого готелю-хмарочосі «Україна», він-бо курс посиленої катехизації не проходив в тюрмі, тюрма ж бо не Оксана Марченко – телеведуча програми «Хрест на Факторі», любителька чорних суконь і помад, вона справедливо не за кожним плаче, лишень за пестунчиками долі.

P.S. Найрадикальніші з рефлексій висловлені у формі метафори та з сенсом метафори, матеріалізація яких від автора не залежить напряму, а від онлайн-площадок тим паче. Тільки – спільно від нас усіх. Стримаймо себе в злому, не стримаймо в доброму.


01.03.2018 Назар Яв 3426 1
Коментарі (1)

ник 2018.03.01, 16:30

дєкую друже. але щось ти написав сумніще, як описано в Апокаліпсисі. А се значит, що ти поперед Батька в пекло... Ізучай ще троха матчасть. а пуджіти простих людий треба 15 ударами "стимула", аби вони не сачкували, бо хлоп не перехреститсі, поки грім не лусне!  Але гнати на них аж так не варто, бо вони лише вівці без Пастуха, Ісус: "Не мают гріха, ті кого ведут, а ті хто Веде (Відуни)".  Вівці здатні лиш на бунт і палі для псевдоелітки. А справжна війна має йти між Пастирями і "Вовками в шкірах овечих". трете - від лукавого.. І головне -Ти  про нашу русинів фішку забув - рабска надія на Бога. (А Він такой йи!). У Фатімі Б-ці сказала: "Русь вмиєсі кров\ю і засияє на ввесь Світ...". Зараз ми Вовків не переможем, бо в Проводі Барани, але вже скоро в ході сутичи, що вже йде, Рано по всіх ТБ вилізе якись Рабіновіч і: "сеї ночи згинули ваші вороженьки як роса на Соци. і тому ми раптово ввиділи, що крім  України-Руси більше нікому керувати Світом. А св.МИхайло з Неба зійде в свій Київ і скаже перед камерами всьго світу - от вам Пророк, слухайте Їго, і буде вам і всім Добро. Він має дари Світого Духа, і тому зформує Урід, що буде справедливий до овець і строгий до ворогів Бога.

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

624
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1808 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1109 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

533
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6883 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11354 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

313

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1049

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1095

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1090
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

258
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1063
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

828
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

720
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2923
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4419
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18420
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

291
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

336
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

645
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

748