агенція новин

Не той Піночет

ФІФА, яку в нашій країні останніми днями так часто й недобре згадують, не завжди стелилася перед Росією. Щоправда, й Росія в ті часи була до певної міри іншою й офіційно називалася Радянським Союзом.

Проте я не думаю, що саме це стало причиною хронічної неприхильності до неї ФІФА. Аби купити з тельбухами пару-другу провідних футбольних функціонерів, у совітів обов’язково б нашкреблися потрібні суми нафтодоларів. Вистачило ж їх, наприклад, на таку, здавалося б, нікчемну справу, як президентські вибори 1970 року в далекому Чилі. Перемогу на них здобув «марксист» Сальвадор Альєнде, в кагебівських звітах означений як таємний співробітник під псевдом «Лідер».

То якщо перемогли в Чилі, чому програли в Мексиці? Я маю на увазі мундіаль того ж таки 1970 року, у чвертьфіналі якого Уругвай (ішов додатковий час) забив єдиний переможний гол у радянські ворота завдяки якомусь просто несосвітенно очевидному порушенню правил.

Але гол було зараховано, і суддів не покарали, і ФІФА з кам’яною незворушністю визнала результат – попри всі протести радянської сторони та одностайне обурення тієї доволі дивної спільноти, що її в радянських газетах називали прогресивною світовою громадськістю.

Що було не так? Чому тодішню Росію ФІФА так відверто не любила? Невже її, ФІФА, зверхників на той час не цікавили ні соболині хутра, ні кав’яр бочками, ні інші традиційні прояви душевної широти? Я не маю відповідей на ці запитання. Ну гаразд – я їх маю, але замовчу. Тобто шукаймо їх разом.

Далеке Чилі та його короткочасний «Лідер» мені згадались у ФІФА-контексті недарма. Адже наступним мундіалем після мексиканського став німецький – 1974 року. Щоби потрапити до його фінальної частини, совітська збірна мусила виграти не лише відбіркову групу в Європі (вона її виграла), але й за сумою двох стикових матчів пройти суперницю з Південної Америки.

Цією суперницею – так захотів турнірний льос – виявилася збірна Чилі. Переможець, як часто буває в таких стикових ситуаціях, визначався за сумою двох матчів на полях кожного зі суперників. Перша гра – і тут не обійшлося без льосу – мала відбутися в Москві, друга – в чилійській столиці Сантьяґо.

Проблема намалювалася 11 вересня 1973 року, за лічені тижні перед московським матчем. Чилійські військовики на чолі з Піночетом скинули не тільки уряд Альєнде, але і його самого. «Лідера» чи то застрелили під час штурму президентського палацу, чи то він сам покінчив зі собою. Кагебе понесло суттєву втрату, а Штати взяли реванш за поразку трирічної давності.     

Керівництво совітської держави, для якого, нагадаю, футбол (як і тепер у державі Путіна) цілковито «вне политики», постало перед дилемою: грати чи не грати. Ще донедавна братерський режим «соціалістичного Чилі» було витіснено черговою кривавою хунтою. Вивести на футбольне поле свою команду номер один проти чилійської збірної – це наче якось, бодай у непрямий спосіб і частково, визнати нову чилійську реальність. Але ж визнавати її категорично не можна! У совітській футбольній федерації всі напружилися й завмерли в очікуванні директив.

Рішення, судячи з його тупизни, приймав ледь не особисто Брежнєв. Матч у Москві був дозволений, але з порожніми трибунами та без телетрансляції. Офіційна газета «Советский спорт» (кажуть, вона й досі виходить у Росії під такою назвою) надрукувала про нього коротеньку замітку з кількох речень аж на 8-й шпальті. Матч-фейк, матч-привид, матч-невидимець. Ніби всі навколо соромляться навіть про нього згадувати. Соромитися, зрештою, справді було чого: в Москві зіграли 0:0. Їхати на матч-відповідь до Сантьяґо з таким результатом зовсім не хотілося.

Й тут почалося все те жування. Радянська сторона оголосила, що моральні принципи не дозволять їй зіграти футбольний матч на стадіоні «Насьйональ», щойно перетвореному злочинною хунтою на концтабір, ще й на полі, политому кров’ю чилійських патріотів. Будь-де, писала радянська сторона в листах до ФІФА, зіграємо в будь-якій сусідній Бразилії чи Арґентині, тільки б не в чилійській столиці. Навіть мені 13-річному було ясно як день, що це ухиляння, а по-пацанячому кажучи, відмазка. Бо ФІФА вже не могла перенести матч-відповідь на нейтральне поле, якщо перший матч відбувся таки в Москві. Тобто насправді Москва грати не хоче, а добивається лиш одного: щоб їй зарахували технічну поразку, яка принаймні не стане тією ганьбою, що нею може стати поразка реальна. Таке собі збереження лиця плюс боротьба за гуманізм в усьому світі. Цікаво, що ФІФА навіть відрядила до Сантьяґо цілу делегацію емісарів, але жодних ознак концтабору на «Насьойналі» зафіксовано не було. Проте совіти наполягали на нейтральному полі й категорично відмовлялись їхати  до Чилі. Свою технічну поразку вони таки вибороли. Мундіаль у Німеччині відбувся без них.

Я натомість пригадую карикатуру в «Известиях». На ній тодішнього президента ФІФА, достохвального сера Стенлі Роуза, було зображено (за нинішніми мірками в дещо трансґендерному ключі) доволі бридкою підстаркуватою повією. Зловтішний і заслинений Піночет простягував тій дамі щось наче троянди, з яких рясними потоками стікала кров. Підпис був лаконічний: «Подарок фифочке».      

Ці два слова, такі нахабні й несправедливі на той час, нині раптово відгукуються зовсім іншою актуальністю. Хоч ні сер Стенлі (хай спочиває з Богом), ані генерал Піночет жодної причетності до розбещення теперішньої фіфи не мають. Нинішнього Піночета звати інакше, і звання в нього не генеральське, а, здається, полковниче.  

Юрій Андрухович, Збруч

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі ()

Çàãðóçêà...
15.04.2019

Розповіли, як змінилось їхнє життя та життя країни за останні п'ять років, виховання дітей та вибори.

1601
12.04.2019
Любомир Кузьмяк

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із Петром Русаком, знаменитим бомбардиром франківського Прикарпаття, якого запрошували у київське Динамо 90-х.

873
08.04.2019
Володимир Павлів

Характерною ознакою українських виборів західні спостерігачі вже давно визнали їхню непередбачуваність: “Ніколи наперед невідомо, хто переможе”.

351 1
05.04.2019

Найбагатшому депутату з “Об’єднання “Самопоміч” банк пробачив 12 мільйонів гривень кредиту.

1408
27.03.2019
"Антикорупційна платформа"

Експерти "Антикорупційної платформи" неодноразово розповідали, як в останні дні року розпорядники коштів активно витрачають залишкові кошти на рахунках без проведення тендерів. 

677 1
23.03.2019

Працює фірма «ШБУ-77», яку пов’язують з російським олігархом Олегом Дерипаскою.

13413 4

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

132

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

418

Поліцаї нарешті почали щось шукати… Гадаєте: знайдуть?

1137 3

Відчуття наближення певного зриву цивілізаційного відбулось доволі непомітно.

360 2
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

225
12.04.2019

Вперше в історії астрономам вдалося отримати чітке зображення чорної діри.

171
05.04.2019

У США користувачі соцмереж виклали кадри з відеореєстраторів, де видно, як величезна блакитна куля, пролітаючи, згорає в атмосфері.

338
02.04.2019

Для цього потрібно помолитися в певний час і бути щирим у своїх проханнях.

985 1
18.03.2019

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

833
05.04.2019

Якось садівник звернувся до письменника...

373
17.04.2019

Алеї зі слив Пісарді вже зацвіли на вулиці Лесі Українки та поблизу обласної філармонії.

2096
16.04.2019

Менше аніж за два тижні українці святкуватимуть одне з найвеличніших християнських свят року — Великдень.

996
16.04.2019

З початку року прикарпатські батьки найчастіше називали своїх дітей такими іменами, як...

2634
15.04.2019

У неділю, 14 квітня вулицями Івано-Франківська пройшла велелюдна міська Хресна Дорога.

1856