агенція новин

НАТО та Україна: межі консенсусу щодо членства та співпраці з Києвом

 

/data/blog/81433/1f967db122b7fd9241e75f5e05bf0deb.jpg

 

Серед країн-членів НАТО є консенсус – усі усвідомлюють загрози, які походять від агресії Росії. Утім, Київ має бути свідомим, що такої ж певності щодо можливості членства України Альянс не має.

Тому замість того, аби впадати в чергову хвилю НАТО-манії, українська влада має зосередитися на реальній реформі безпекової сфери.

І для цих реформ не потрібні ані вступ до Альянсу, ані навіть отримання Плану дій щодо членства.

Чого хотів Кучма?

Від доленосного 1997 року, коли було започатковано особливе партнерство України з НАТО та створено Комісію НАТО-Україна, у світовому політичному ландшафті змінилося чимало.

У тому ж таки 1997 році Україна та Росія підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, а також угоди щодо Чорноморського флоту.

Попри відсутність юридичного зв’язку між наведеними "російськими" та "натівськими" угодами, політичний зв’язок між ними був очевидним. Президент РФ Борис Єльцин прагнув "вберегти Україну від обіймів НАТО" і вважав, що цього можна досягти шляхом досягнення згоди, а не погроз, сприяючи тим самим "політиці багатовекторності" Леоніда Кучми.

У ті роки і НАТО, і Україна були достатньо обережними та усвідомлювали різницю між "поглибленням співпраці" і членством. Хоча Кучма і військове керівництво України вбачали завдання багатовекторної політики в тому, щоб закріпити Україну в системі євроатлантичної безпеки поетапно та з мовчазної згоди Росії.

Де-факто метою була інтеграція. Але постановка питання про членство де-юре створила би такий тиск на нову і слабку державу, якого вона не здатна була витримати.

Ця політика демонструвала тверезий підхід не лише єльцинської Росії, а й української громадської думки, а також розбіжності всередині самого НАТО.

Що сталося за Ющенка?

Період президентства Віктора Ющенка виглядає як повчальна історія.

Після Помаранчевої революції питання приєднання України до НАТО не було предметом аналізу зисків і витрат – членство стало самоціллю. І, як казав тодішній керівник Офісу зв’язку НАТО в Києві, "концентрація на ПДЧ виявилася "ахіллесовою п’ятою" політики України щодо інтеграції із Заходом".

Зацикленість на Альянсі поглибила розбіжності в українському суспільстві та відволікла увагу і енергію керівництва країни від внутрішніх реформ.

Це засвідчило нерозуміння Києвом, що таке НАТО. Хоча в Альянсі ще тоді говорили, що найвищий пріоритет безпеки України – її успіх у внутрішній політиці.

Підсумок такої політики відомий.

До кінця 2006 року Москва дійшла висновку, що "помаранчева загроза" зазнала краху. Путінська Росія стала реваншистською не лише за своїм духом, але й діями, а розчленування Грузії в серпні 2008 року було попередженням, що подібне може статися будь-де.

Хоча ще задовго до 2008 року слід було розпізнати відмінність (і подібність) путінської Росії від єльцинської...  Проте оптимізм був привабливішою і зручнішою опцією, ніж реалізм.

Архітектори "перезавантаження" відносин між США та Росією (а також його європейських аналогів) після 2008 року не відреагували на явні симптоми, а після анексії Криму в березні 2014 року зробили вигляд, що п’ять років до того жодних попереджень і не було.

НАТО – різниця між
консенсусом та одностайністю

Зрозуміло, що НАТО ухвалює всі рішення на основі консенсусу.

Але всередині НАТО також розуміють відмінність між консенсусом та одностайністю.

Приєднання будь-якої нової держави до Альянсу вимагає одностайності. Якщо Греція під керівництвом партії СІРІЗА вирішить заблокувати членство України, вона зможе це зробити.

Але інші рішення, в тому числі надзвичайно важливі для майбутнього України, вимагають лише консенсусу: згоди переважної кількості зацікавлених сторін (stakeholders), які мають прямий і активний інтерес. (Тобто суть консенсусу – у відсутності голосів "проти", а не у наявності всіх голосів "за". - Ред.)

Так, перелік подібних рішень включає спільне планування, координацію і співпрацю на операційному рівні.

До того ж існує чимало рішень, які є прерогативою окремих членів Альянсу. Ані Литва, ані Сполучені Штати не потребують згоди Ради НАТО для надання Україні військової допомоги – як летальної, так і нелетальної. Подібні рішення приймаються на національному рівні.

На сьогодні Альянс спромігся досягти більш-менш сталого консенсусу щодо декількох ключових моментів:

Росія веде агресивну війну проти України, порушуючи власні зобов’язання за угодами, що лягли в основу системи міжнародної безпеки після припинення холодної війни;

• Її збройна інтервенція становить смертельну загрозу для України, а також суттєву загрозу для Європи, яку ми знаємо та прагнемо зберегти;

• Цей конфлікт становить загрозу системного характеру. Владімір Путін не може дозволити собі поразку в Україні, але водночас йому не можна дозволити здобути перемогу. Ескалацію військових дій в Україні не можна виключати;

• Для відповіді на цей виклик НАТО повинен узгодити власні інструменти та прийоми стримування щодо загроз "нового покоління", зокрема, застосування інформаційної та "гібридної" війни проти слабких держав, вразливих до вторгнення, провокацій та підривної діяльності;

• Європейська система стримування та оборони в цілому буде поставлена під удар, якщо Росія досягне своєї мети в Україні. Саме тому потрібно докласти усіх можливих зусиль для того, аби не допустити територіального розпаду України та хаосу всередині держави;

• "Російський виклик", схоже, є проблемою у довготривалій перспективі. Успішний і сталий механізм політичного врегулювання потребуватиме рішучості, мудрості та терпіння.

Допоки цей консенсус існує, незгодні всередині НАТО (чи держави, чи міждержавні структури) будуть маргіналізовані й обмежені у своїх діях.

Проте такі незгодні не лише існують, але й мають достатньо поважні та гучні голоси.

Неспроможність України відповідати загальним очікуванням Альянсу – тобто забезпечити дієве національне керівництво, здійснити внутрішні реформи та дотримуватися європейських цінностей – лише зміцнить їхній авторитет і вплив.

З огляду на це навіть найвідданіші прихильники України вважають, що Київ має взяти на себе основний тягар власної оборони і збереження завойованих демократичних свобод.

Наразі Альянс ще не досягнув найменшого консенсусу щодо одного з найважливіших питань – надання Україні інструментів для самозахисту.

На гуманітарному рівні надання військової допомоги не викликає суперечок. Постачання військових пайків, зимового одягу, взуття та уніформи не є предметом дискусій всередині Альянсу. Навіть створення груп радників та тренерів не викликає серйозних заперечень, особливо якщо така допомога надається під національними прапорами, а не під кольорами НАТО.

Утім, як відрізнити "допомогу" від "озброєння"?

Системи захищеного зв’язку не є зброєю, але навіть добре озброєні сили, що не мають їх, можуть бути знищені. Інфрачервоні сканери, окуляри нічного бачення, протиартилерійські радари та інші засоби боротьби з ворожим вогнем слугують одній меті: захистити свої сили та здобути перемогу.

Саме тому, що ці відмінності є досить розмитими, межі дискусій також є розмитими.

НАТО має надати
"стільки допомоги, скільки Україна проковтне"

Для багатьох прихильників озброєння України має значення не лише політика, а й принцип.

Право держави на використання та придбання озброєння є невід’ємним атрибутом суверенітету.

Втім, навіть ті, хто заперечує універсальність цього принципу, стверджують, що без реальної погрози надати Україні зброю не може бути дієвої дипломатії. Цей погляд останнім часом активно просуває Вольфганг Ішінгер – можливо, найвизначніший Russlands Versteher (той, хто розуміє Росію) в Німеччині.

Опоненти озброєння України також мають різні погляди.

Частина діячів, зокрема канцлер Німеччини Ангела Меркель, які переконані у поразці Росії, вважають, що санкції є найкращим засобом для досягнення цієї мети. Вона, як і президент США Барак Обама, побоюється, що надання зброї призведе до ескалації конфлікту, а не до стримування, та відкриє шлях до війни між Росією і НАТО.

Небезпека збройного конфлікту між Росією та НАТО існує з моменту анексії Росією Криму.

Вона є невід’ємною частиною нинішнього конфлікту та гарячкового погляду Кремля на ситуацію у світі, а західна "розважливість" зовсім її не зменшує.

Недвозначні натяки на те (за словами Лаврова), що "Молдова і країни Балтії мають взяти до уваги події в Україні та зробити власні висновки", лише підкреслюють ширше значення поточних подій.

Із психологічної точки зору Росія вже перебуває у стані війни з НАТО.

Зміцнюючи систему стримування в країнах Балтії, НАТО визнає як цей факт, так і римську аксіому "хочеш миру – готуйся до війни". Втім, у країн-членів НАТО немає ані воєнної гарячки, ані апетиту до війни.

Важливо розуміти, що НАТО є безпековим, а не політичним проектом.

Жодна держава не отримає запрошення приєднатися до Альянсу, якщо не буде розуміння, що її членство в НАТО зміцнить не лише безпеку цієї країни, а й Альянсу.

За нинішніх або найбільш передбачуваних умов, членство України не відповідатиме цим вимогам. Воно поставить Альянс перед безпосередньою необхідність застосувати статтю 5 свого статуту і очевидним ризиком ядерної війни.

Неможливо навіть уявити, що Альянс, який розділило питання надання Україні озброєння, зможе об’єднатися навколо надання членства Україні.

Але хоча в нинішніх умовах членство в НАТО не є можливим для України, воно також не є необхідним. НАТО і Україна мають спільний стратегічний інтерес, аби Росія не отримала вигод від своєї агресії, через сприяння відбудові України та відновлення її суверенітету над всією територією.

Для досягнення цих цілей НАТО і Україна повинні створити систему стримування і попередження всередині країни (і не тільки на західному кордоні); вони повинні працювати разом над реформуванням українського оборонного сектору та модернізувати його.

Перефразуючи крилаті слова Єльцина, Україна повинна отримати "стільки допомоги, скільки вона зможе проковтнути".

А щоб досягти цієї мети, не потрібен План дій щодо членства в НАТО або членство.

 

Джеймс Шерр, Чатем-Хаус, Велика Британія

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


12.07.2015 60 0
Коментарі (0)

Çàãðóçêà...
21.02.2018
Ростислав Ковтун

Цілеспрямована, щира та завжди усміхнена франківчанка Тетяна Петрова стала першою за довгі роки українською могулісткою на Олімпійських іграх.

1371 0
20.02.2018
Сніжана САМАНЧУК

Кожен повинен з чогось починати. Перша самостійно зароблена копійка запам’ятовується назавжди. Обставини, вид роботи, кількість зароблених коштів, та головне – на що їх було витрачено. Такими спогадами багата кожна людина. Те, якими були їхні

524 1
19.02.2018

Згідно Закону “Про статус депутата місцевої ради” – депутат міськради має не рідше, як раз на місяць проводити прийом громадян.  ГО “Центр Політичних Студій” вже вчетверте здійснюють перевірку депутатів Івано-Франківсь

361 0
19.02.2018

Станиславівська фортеця існувала півтора століття – з 1662 до 1812 року. На її спорудження, модернізацію, утримання пішли страшні гроші.

735 0
18.02.2018

До Вашої уваги підсумки восьмого в цьому році тижня від історика, блогера, нашого експерта Мирослава Кошика.

427 0
15.02.2018

Пропонуємо Вам ознайомитись за кого з прикарпатців вже навесні вболіватимемо у найвищому футбольному дивізіоні країни.

743 0

Корабель блазнів (не дурнів і не безумців, їх там не було) письменниці  Кетрін  Портер,  перетинаючи тривалий час  Атлантику  нікому не загрожував.  Його пасажири , як актори,  щасливі, спілкуючись між собою, у якійсь мі

205

У цьому тексті немає й слова про Україну чи українців, але думаю, що багатьом з нас такий спосіб мислення здається “своїм”, багато хто з нас міг би підписатися під кожним твердженням виступу.

298 0

Вчіться в успішних: Труханов - має російський і грецький паспорти, має гроші, друзів у Лондоні та москві, а попри те повертається в Україну, не зважаючи на кримінальну справу. Саакашвілі - має голанську ксіву, сім'ю в Європі, кінці у США, а попри те праг

794 0

«Всі люди брешуть», - казав герой популярного американського серіалу. Це здається банальністю, якщо не замислитися.

470 0
21.02.2018

Американські очевидці за допомогою сервісу Google Maps випадково виявили НЛО, який пересувався на території національного заповідника в штаті Флорида. Приголомшливі кадри плямистого об'єкта вже облетіли мережу. Запущений у 2005 році інтернет-сервіс Goog

198 0
12.02.2018

Знаменитий учений Скотт Уорінг, який спеціалізується на вивченні НЛО зобразив на камеру непізнаний літаючий об'єкт, фактично невидимий для очей людини. Про це повідомляють зарубіжні ЗМІ. Відео, на якому ми бачемо сліди присутності неопізнаного літальног

547 0
12.02.2018

Британські уфологи оприлюднили приховану інформацію про найбільш загадкові спостереження НЛО, що відбувалися в північній частині Англії в 1980-х роках. Перший випадок з участю НЛО стався в місті Дарвен, графство Ланкашир, в листопаді 1985 року. Тоді прот

512 0
24.02.2018

Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина.

81
17.02.2018

У проповіді під час ранішньої Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у п’ятницю, 16 лютого 2017 р., Святіший Отець перестеріг перед небезпекою вдаваного посту, що супроводжується погорджуванням іншими людь

535 0
21.02.2018

Один молодий художник приніс Гюставу Доре портрет Христа, написаний ним, щоб той оцінив його. Але Доре зволікав з відповіддю.

178 0
23.02.2018

Колишні футболісти збірної України Артем Мілевський та Дмитро Чигринський візьмуть участь у благодійній акції. 

892
22.02.2018

Зіркове подружжя та ведучі телеканалу "1+1" Катерина Осадча та франківець  Юрій Горбунов відсвяткували день народження сина. 19 лютого їхньому Іванку виповнився один рік. "Найкрасивіша мама року" за версією журналу Viva! виклала у свій Instagram фот

1449 0
21.02.2018

20-річний майбутній стоматолог Арсен Вітрецький успішно пройшов сліпі прослуховування на шоу «Голос країни».

345 0
20.02.2018

На Берлінському кінофестивалі "Берлінале" дебютує український фільм "Коли падають дерева" Марисі Нікітюк. У фільмі знявся актор Франківського драмтеатру Іван Бліндар. Про це інформують на сторінці франківського драмтеатру в мережі Фейсбук. "Тримаємо к

325 0