Днями Європарламент прийняв резолюцію, в якій оцінив політичну ситуацію України. Депутати у цьому документі кажуть про ерозію демократії в Україні, про порушення свободи слова, мирних зібрань, про недемократичне поводження влади з неурядовими організаціями та “політично вмотивовану” діяльність СБУ.
Опозиція назвала резолюцію “ляпасом владі”. Влада у свою чергу - “зваженим рішенням”. Якою є резолюція?
Як кореспондується ця резолюція із наданим нам на останньому самміті Україна – ЄС “Планом дій щодо надання Україні безвізового режиму?”
Кореспонденти УНІАНу попросили прокоментувати ці питання експертів-міжнародників, людей, які не працюють на українські політичні команди, втім розуміються на таких документах.
Володимир Посельський, віце-президент міжнародної неурядової організації «Україна в Європі» (Париж): «З ТАКИМ СТАНОМ ДЕМОКРАТІЇ УКРАЇНА НІКОЛИ НЕ СТАНЕ ЧЛЕНОМ ЄС»
Європарламент прийняв зважений документ, який, може, не настільки критичний, як можна було сподіватися українській опозиції. Але з іншого боку, він вказує на всі порушення демократії. Сам вислів “ерозія демократії” констатує нинішній перехідний етап української демократії.
В Європі остаточних висновків щодо України не зроблено. Втім зауважень відносно “крену в бік авторитаризму”, як це роблять в документах по Росії, не зафіксовано. Європейські документи щодо Росії в принципі класично негативні. Україні дається шанс та висловлюються сподівання, що ситуація виправиться. Європейські політики висловлюють нерозуміння та тривогу з приводу того, як розвиваються події в Україні, втім, вони не хочуть відштовхувати нинішню українську владу остаточно. Вони сподіваються, що ситуація буде втримуватися в рамках європейського поняття демократії, хоч і з українським виміром. Підкреслю, це не перша і не остання резолюція. Це – резолюція перехідного етапу. Я читав гіршу резолюцію щодо України періоду Кучми перед тим, як вперше відправили у відставку прем’єр-міністра Ющенка. Це було давно, вона була більш критичною. Йшлося навіть про те, щоб виключити Україну з Ради Європи. Нинішня резолюція - серйозне попередження. Щодо “Плану дій щодо надання безвізового режиму”, який прийняли двома днями раніше, то тут немає однозначної оцінки. З одного боку, це – крок вперед. Вперше європейці чорним по білому написали, які кроки нам слід зробити, щоб отримувати право без віз відвідувати країни ЄС бодай на короткий час. З іншого боку, на відміну від подібних документів, ухвалених раніше для інших країн, тут немає ніякої часової перспективи, передбачено двоетапний підготовчий період, тобто цей процес можна заблокувати. Гадаю, що безвізовий режим - перспектива трьох- п’яти років. Резолюція по Україні - це об’єктивна реальність. Але якщо пан Янукович сформує такий імідж, який випливає з резолюції, він влаштує певні сили у ЄС. Але всі розуміють, що Україна з таким станом демократії ніколи не вступить у ЄС.
Аркадій Мошес, дослідник пострадянського простору Фінського інституту міжнародних відносин:
«НА НАЙБЛИЖЧІ ДВА РОКИ ПАРАДИГМА ВІДНОСИН ЗАХОДУ ІЗ УКРАЇНОЮ ВИЗНАЧЕНА»
Я вважаю, що резолюція - зважено написаний текст, звичайно, він – результат компромісу з тими, хто вимагав більш жорсткої позиції. Це поміркований текст, я бачив й гостріші оцінки Європарламенту. Я безумовно, вважаю, ще цей документ зважений і з точки зору філології і з точки зору дипломатії, втім там є все необхідне. Позиція щодо процесів, які відбуваються в Україні останні сім-вісім місяців, виражена досить чітко. Це негативна позиція. Та, як мені здається, позиція Європарламенту цілком збігається із позицією європейських інститутів: Єврокомісії та Європейської Ради. Дуже часто буває, що Європарламент у своїй критиці висловлюється більш жорстко, ніж ті люди, які приймають прагматичні адміністративні політичні рішення. І в цій резолюції присутня абсолютно та ж сама ідеологія, яка була присутня у позиції ЄС на понеділковому саміті. На саміті, у “Плані дій щодо надання безвізового режиму” Україні висувають вимоги. Європа не приймає позиції української влади, згідно якої Україні можна трохи відійти від демократичних стандартів в ім’я, скажімо, підвищення керованості та стабільності. Це цілком однозначно. Це помітно в документі, вони вказують на конкретні речі. Гадаю, що на найближчі два роки парадигма відносин Заходу із Україною визначена. Це парадигма жорсткого обумовлення будь-яких кроків назустріч Україні, у тому числі й надання фінансової допомоги, збереженням рівня демократії в Україні.
Добре, що “План щодо надання безвізового режиму” був наданий. Журналісти кажуть про шістдесят важко виконуваних умов. Але цей план – краще, ніж те, що коли-небудь пропонувалося Росії. Так, це не обіцянка безвізового режиму. Хочете серйозно безвізовий режим – виконуйте. Але якщо ви виконаєте ці умови, приходьте, поговоримо. Так, там шістдесят пунктів, а коли мова буде йти про зону вільної торгівлі, то там буде шістсот пунктів. Але країни, які хотіли йти до ЄС, через це проходили. Стандарти стають жорсткішими, світ не спрощується. Але якщо влада все виконає, то Європі важко буде сказати “ні”. Планом зазначені чіткий набір технічно дрібних вимог та серйозне, ретельне відстеження ситуації в галузі демократичних стандартів. Може, Європа не надто успішно просуває демократичні стандарти в інших країнах. Але там, де вони є, вона намагається не допустити відступу. Це дуже добре.
Павел Коваль, депутат Європарламенту:
«МИ НЕ ХОЧЕМО ЗАКРИВАТИ ДВЕРІ ДЛЯ УКРАЇНИ В ЄВРОСОЮЗ»
Багато політиків сприймають цю резолюцію як лист українській владі. Я гадаю, що її варто розцінювати, як лист, комунікат до громадян України. Звісно, ми побачили, що були проблеми з виборами, але ми не хочемо закривати двері для України в Євросоюз. Ми б хотіли, як євродепутати, передати вашій владі, щоб вона найближчим часом привела до стандартів виборче законодавство, що дуже важлива адміністративна реформа. Водночас ми хочемо дати сигнал, що це не повинно впливати на входження України в ЄС. Тому ми прийняли план дій щодо безвізового режиму.
Але в основному це був месидж для громадян України, що ми готові відкривати для них двері в ЄС.
Деякі політики в Україні сприймають цю резолюцію, як свій успіх…
Коли я голосував за неї, я передусім мав на увазі інтереси громадян України, які для себе повинні зрозуміти, потрібно чи не потрібно Україні робити дуже сильні реформи.
Українським урядовцям, які вирішують зовнішню політику України, я особисто сказав, що ці вибори пройшли не за демократичними стандартами, до яких ми вже були звикли в Україні.
Я б не хотів наразі порівнювати Україну з Казахстаном, Узбекистаном чи якоюсь іншою країною пострадянського минулого, тому що рівень виборів в Україні в останні роки був дуже високий. Тому мій підхід до України не такий самий, як до когось іншого.
У своїх рапортах я сказав усе, що міг сказати. Внутрішню політику України коментувати не хочу. Так само я б не хотів, аби хтось коментував внутрішню політику Польщі.
15
