Треба сказати, що я відвідую давоські форуми з 1993 року, але такого ступеня розгубленості і нездатності охопити всю суму змін, що відбуваються в світі, я під час цього заходу раніше ще не спостерігав. У цьому році світ вступив в друге десятиліття XXI століття. Ця обставина повною мірою відчувався в ході давоського економічного форуму, який відбувся в кінці січня в Швейцарії.
Криза продовжує проявляти себе в менш вражаючих,
але досить переконливих формах
Можна говорити про те, що ми вступаємо в більш нестабільний час, більш хаотичну і дифузну систему міжнародних відносин та глобальної економіки. І ті настрої, які були помітні серед представників світової еліти в Давосі, дуже показові. Головним з них є відчуття незавершеності всіх перехідних процесів, які відбуваються в сучасному світі. У першу чергу мова йде про незавершеність економічної кризи, яку багато спостерігачів поспішили оголосити в 2010 році завершеною. Однак, як ми бачимо, вона продовжує себе проявляти - нехай, можливо, в менш вражаючих, але при цьому в досить переконливих формах.
Зокрема, як відомо, американська економіка демонструє в цьому році 3% зростання. При цьому, як стверджує нобелівський лауреат Джозеф Стігліц, не можна говорити про вихід з кризи, якщо економічний розвиток не створює нові робочі місця.
Тим часом безробіття США як було, так і залишається на рівні 2008-2009 років (період піку економічної кризи) і становить від 9,5 до 10%. А в Європі безробіття ще вище: десь 11-11,5%. Таким чином, те економічне зростання, яке зараз спостерігається в США, є лише наслідком вкидання гігантської кількості грошових коштів (більше $ 1 трлн), яке здійснює адміністрація Обами, що, власне, і дозволяє говорити про якесь зростання.
Проте в цілому ситуація нагадує крапельницю для хворого: як тільки ви її вимкнете, хворий відразу ж впаде у кому. Те ж саме відбувається і в США. Зараз економіка і банки цієї країни перетравлюють ті гігантські суми, які були вкинуті урядом, але насправді поки немає ознак зростання продуктивності економіки. Виробництво в США як і раніше стагнує, зате зростають прибутки банків. І це - друга риса, яка відзначалася у Давосі. Тобто банківська система знову повернулася до тих практик і принципів, які були у неї до 2008 року.
Банки не відповіли взаємністю
ні уряду, ні суспільству
Всі розмови про те, що потрібно змінити функціонування фінансової системи, або в іншому випадку нас чекає новий виток кризи, звернулися в пусті балачки. Незважаючи ні на що, великі банки стають все багатшими. Так, у США збанкрутували приблизно 300 банків, але в основному дрібних. Великі ж гравці продовжують процвітати. У першу чергу це Bank of America, Morgan Chase і Citibank, які разом контролюють майже 30% всіх грошових депозитів у США. Їх капітал продовжує наростати.
При цьому, всупереч обіцянкам урядів різних країн, банківські структури продовжують займатися не кредитуванням економіки, в чому полягає їхня головна роль, а спекулятивними операціями і «робленням грошей». Тобто криза ніяк не вплинула на ті банківські практики, які, власне, і привели до неї.
Цікаво при цьому, що уряди практично всіх розвинених країн надали банкам величезні переваги і виділили гігантські кошти, щоб вони вкладали їх в економіку, оживляючи її в період рецесії. Але банки насправді не пішли цим шляхом, тобто вони не відповіли взаємністю ні уряду, ні суспільству. Банки продовжують накопичувати гроші замість того, щоб кредитувати бізнес. Тобто вони використовували їх для того, щоб поправити власне становище, викликане минулими невиправданими і ризикованими діями.
Як пише американський журнал Time, проблема не в тому, що банки заробляють багато грошей, а в тому, що їхні доходи відірвані від загальної економіки. Тобто банки продовжують процвітати, в той час як економіка знаходиться в стані стагнації. І вся ця ситуація загрожує зривом в нову економічну кризу.
Звичний порядок в арабському світі валиться,
і яким буде новий порядок, незрозуміло
Ще один момент, який був відзначений у Давосі, - це те, що ми вступаємо в нову епоху політичної нестабільності, причому в глобальному масштабі. Подивіться, що зараз відбувається від Марокко до Йорданії і в арабському світі в цілому. Це - аж ніяк не випадковий процес і не черговий епізод в його історії.
Мова йде про глибоку зміну всієї системи відносин в арабських країнах. Цілком очевидно, що навіть відносно м'які авторитарні режими, які існували в Тунісі або Єгипті, вже відходять у минуле. Також не викликає сумнівів, що розвиток цих подій ще вплине на ситуацію в Саудівській Аравії, Марокко, Йорданії. Невипадково саудити вже пообіцяли провести деякі реформи, чого раніше вони не робили.
Загалом, звичний порядок в арабському світі валиться, і яким буде новий порядок, незрозуміло. Але ясно, що цей величезний регіон, який перебував під владою корумпованих сімейних кланів і політичних диктатур, починає набувати нове обличчя. Хоча поки що не очевидно, що це призведе до поліпшення загальної ситуації, тому що цілком можуть виникнути нові проблеми.
Наприклад, як відомо, при Мубараку Єгипет орієнтувався на добрі стосунки з США та Ізраїлем, що багато в чому і забезпечувало стабільність на Близькому Сході. Зараз же ми не знаємо, яким шляхом піде нове єгипетське керівництво.
В Азії вже не знають, де знаходиться найголовніша
для них столиця - у Вашингтоні або Пекіні
Четвертий момент: США втрачають своє лідерство, і криза різко прискорила цей процес. У Давосі дуже активно обговорювалося, до чого призведе нове китайсько-американське суперництво. Тобто абсолютно очевидно, що США дочекалися появи суперника в XXI столітті. Ним став Китай.
Хтось говорив, що це відбудеться до 2030 року, але ми спостерігаємо це вже зараз. Цей процес багато в чому прискорила економічна криза. Так що сьогодні в Азії вже не знають, де знаходиться найголовніша для них столиця - у Вашингтоні або Пекіні. Тобто відбувається дифузія влади у світі.
Якщо до цих пір західний світ керував глобальної порядком денним, то зараз в міжнародний порядок все більше втручається Китай, причому його позиція з цілої низки питань абсолютно інша. Це поки ще не конфліктне суперництво типу холодної війни, але в той же час це - досить жорстке геополітичне, фінансове і економічне суперництво, яке стане основним фоном світової політики у першій половині XXI століття.
П'ятий момент полягає в тому, що Європа демонструє відвертий дефіцит лідерства, тобто вона не здатна втрутитися в суперечку між США і Китаєм і стати третім центром сили, який буде визначати світовий порядок денний. І це вже абсолютно очевидно. Зараз вона захоплено «дивиться на свій власний пупець». Тобто Європа поглинена своїми проблемами відносин з мусульманським світом і своїми власними мігрантами, а також економічними труднощами. Єдина ідея, яка сьогодні об'єднує Європу, - це небажання її лідерів дати обвалитися євро, тому що в іншому випадку про єдину Європу можна буде забути.
Ніхто не пропонує рецептів того,
як повинна функціонувати нова світова система
Найдивовижніше, що в ситуації підвищеної нестабільності і дифузії влади ніхто не може запропонувати готових рецептів з приводу того, яким чином повинна функціонувати нова світова система.
Ніколя Саркозі дуже довго ходив з ідеєю більш жорсткого регулювання фінансових ринків, щоб уникнути нової глобальної кризи. Він обіцяв озвучити свої пропозиції на саміті «Великої двадцятки», головою якої в цьому році є Франція. Проте російський президент Дмитро Медведєв, який відкривав форум у Давосі, заявив, що Росія не буде підтримувати накладення додаткових обмежень на діяльність банків та фінансових структур. І Саркозі, який виступав через два дні після Медведєва, опинився в складній ситуації, тому що вже фактично отримав негативну відповідь від глави РФ. Ось чому він дав задній хід, кажучи, що «ми повинні більш глибоко вивчити цю ситуацію», створити якийсь комітет і т. д. Як відомо, коли створюється комісія на предмет вивчення можливості створення іншої комісії, як ми чудово розуміємо, це означає відмову від початкової ідеї.
Таким чином, світ вийшов з глобальної економічної кризи без явних рецептів для запобігання її повторення, зате з банківською системою, яка повторює всі ті ж самі помилки, які призвели до фінансової кризи, і ослабленими США, які тепер все більше змушені рахуватися з іншими центрами сили на зразок Китаю. При цьому в нинішній геополітичній системі старі центри влади виглядають все більш слабкими, а нові ще до кінця не сформувалися.
Олексій Пушков
Джерело: news.km.ru
11
