Свобода, як зміїна отрута корисна тільки в малих дозах. Людський розум не сприймає абсолютної свободи. Він здатний розвиватися тільки в режимі обмежень, бо в основі всякого пізнання лежить жага недоступного. Нам хочеться все, чого НЕ МОЖНА.
У свій час Бог оцінив цю якість. Щоб Адам не помер ідіотом, він придумав заборонений плід і ледь не відбив йому нирки за перший академічний подвиг. Таким чином було забезпечено безперервний прогрес.
Соціологи відзначили, що багато жителів колишнього Радянського Союзу з настанням демократичного бардаку раптово перестали читати книги. Навіть кредитоспроможні люди втратили інтерес до придбання нових, досі недоступних видань. Про періодику й говорити не доводиться: її споживання впало до нікчемного рівня. Найбільш читаюча країна покинула бібліотеки і втупилася в телевізор. Легке, невибагливе чтиво заповнило книжкові прилавки і посіло перше місце в літературному рейтингу. Можна сказати, що в пострадянському просторі вибухнула інтелектуальна катастрофа.
Причиною всьому - відсутність забороненого. Нічим не стримуваний потік інформації миттєво знецінився. Наша свідомість втратила найважливіший стимул активного розвитку, зникло жадане НЕ МОЖНА.
Розум людини налаштований на автоматичний пошук забороненого. Наша підсвідомість регулярно сортує інформацію. Все, що має вільний доступ, сприймається як щось несуттєве. Інформація ж заборонена та ретельно приховується асоціюється зі сферою істотного і визначає зміст наших пріоритетів.
Вільний доступ різко знижує гостроту сприйняття. Нам важко згадати таблицю множення, бо за неї не саджають до в'язниці. Будь-яка заборона - це сигнал до його вивчення.
Тривала хронічна нестача свободи дозволила нам створювати унікальні театральні школи, шедевріальний кінематограф, неперевершену анімацію, літературу з глибоким підтекстом і здійснювати потужні прориви у фундаментальних науках. Тиск тоталітарної системи перетворив величезні маси населення в середньостатистичних
інтелектуалів, що духовно протистоять режиму. Не дивно, що більшість простих мешканців Заходу в порівнянні з нашими громадянами мислять занадто спрощено.
Все, що розвивається всупереч режиму, є головний сенс його існування. У цьому Божий промисел. На жаль, ми не можемо усвідомити істинних завдань свого шляху.
Сьогодні ми пам'ятаємо всі зруйновані храми, але варто їх відновити - і ми негайно про них забудемо. Як дітям, ми відчуваємо, що все офіційно дозволене - це явна брехня, позбавлена привабливості.
Щоб виховати велику кількість безбожників, досить продавати Біблію на кожному розі, читати проповіді по телевізору, влаштовувати колективні походи до церкви і включити вивчення Святого Письма в шкільну програму. Чим більше вчать любити батьківщину, тим більше з'являється бажаючих її продати. Гасло " Пролетарі всіх країн - єднайтеся! " - типова провокація міжнаціональної ворожнечі. Кожен день радянська пропаганда вселяла нам, що негри - хороші хлопці.
Демонстративна любов до нещасного негренятка Максимка зробила нас непримиренними расистами у світі. І це при тому, що живого негра більшість в очі не бачили. Неважко зрозуміти, чому британці, які розстріляли десятки тисяч беззбройних зулусів, сьогодні відчувають
моторошний комплекс провини і відрізняються завидною расовою терпимістю.
Любов до забороненого перетворює будь-яке протистояння у взаємний потяг.
Регулярний сімейний мордобій - типова ознака міцних відносин. Якщо комусь вже не хочеться бити дружину, значить прийшов час розлучатися.
Погані німці, які створили Третій рейх так люто засуджувались за свої злочини, що ми буквально перейнялися симпатією до них. Кіно про Штірліца - це практично зізнання в любові чорним мундирам СС.
Згідно вищого закону розвитку, кожне суспільство прагне здійснити повну амплітуду духовного коливання. Демократія підсвідомо тяжіє до насильства і диктатури. У свою чергу, тоталітарні режими провокують виникнення витончених ідеалів свободи. Це переконливо підтверджує порівняльний аналіз елітарного і масового мистецтва двох протилежних соціальних систем.
Щоб спрогнозувати перспективу розвитку тієї чи іншої культури, досить оцінити її зовнішні, офіційні форми. Садизм Римської імперії закінчився перемогою християнства. Пропаганда християнської любові до ближнього трансформувалася в багаття інквізиції. Гуманістичні ідеї ХVIII століття увінчала робота гільйотини.
Побожна Російська імперія захопилася розстрілами священиків. Тепер, награвшись у масові репресії, ми обурюємося боязким свавіллям білоруського президента.
В Україні офіційна установка на відродження народної культури породжує масове презирство до "шароварщини". Чим наполегливіше ми привчаємо дітей до традиційної вишивки та гончарної справи, тим більше вони тягнуться до вивчення рідкісних комп'ютерних програм та читання російської класики.
І так буде продовжуватися до нескінченності. Ми обов'язково знайдемо щось альтернативне. Адже краще страждати від болю, ніж від нудьги. Це підсвідомо відчуває кожен. Божественний закон суворий: там, де не буває забороненого, кінчаються межі раю.
Густав ВОДІЧКА
