Історія така ж провокативна, як і сама природа, врешті, варто зрозуміти сутнісне місцезнаходження окремих речей та подій.
Філософія приваблює всіх, як і мистецтво, але знову ж варто знати, де саме межа і які її перспективи. Можливо самим правильним й дієвим є саме феномен делікатного контакту. Бо сокровенним залишиться сама Таємниця та окремим талантом буде можливість нерозпорошення. Один з догматів колись влучно помітив, що прогріта та тепла оселя з відкритими дверима неупинно втратить своє Тепло, тоді для чого було прогрівати так бережно хатинку... Так і будь-яка діяльність має в собі певну феноменологію й тим варто насолодитись.
Зараз філософія є всюди: філософія одягу, філософія танцю, філософія на кухні, в дизайні, в мистецтві, але сутнісно сама філософія, як тепла та прогріта келія, втрачає свою прерогативу. Як і мистецтво. Кожен може й має пряме право займатись мистецтвом, це мейнстрімна Програма Візуалізації. Візуалізація є суто американським шаблоном, але нам конче є необхідним інноваційна прогресія, бо ми занадто довго товчемося однією локацією....
Це теж свого роду філософія, філософія соціальних адаптацій та ідентифікацій. Наслідок американського хомо-віртуале, не знаю як й під яким соусом про це міркували свого часу Дельоз чи Гайдегер. Хомо-віртуале, згодом хомо-імаджінаре чи хомо-ендлеларі. Це ймовірні прояви мовного загравання, але суть залишається притаємниченою.
Наше теперішне становище, це розкриті рани із нагноєнням, котрі добре протираються заокеанними мазями та тальками французькими- але все гниє всередині...
Це методи й вони напрочуд ефективні, хоча повернення до традицій не уникнути, бо все розвивається синусоідально за нашим бажанням чи всупереч ним.
Про це неодноразово наголошував Свас'ян, в редукуванні тез Гьоте та Шпенглера.
Шпенглер можливо відтворив Кінець філософій, як Чорний Квадрат в мистецтві. Можливо це зробив раніше Гегель, а в візуальних практиках Мікеланджело. Але наслідок породжує Нові наслідки, як океани породжують моря, а дерева відтворюють ліси... Це парадигми Дельоза. Мистець вічний в творенні, навіть, якщо саме творення отримає нові дефініції й трактування, навіть, якщо це явитиме себе в Формах візуалізацій й ілюзіоній, все ж таки всі Абстракції повернуть нас в метафізику, а блукання метафізикою наверне нас в аналітичну галузь - тому жодногоОстаточного розуміння й прибажання. Про це говорив й наголошував Гьоте: життя живеться не для Результату, а для простого Про-Живання. Тому тішитись варто тільки в акуратний момент...
Мистецтво й Філософія всеодно апелює до знаковості й символізму, до алегорій та дихотоній, до протиріччя та заперечень, але все Нове, чого прагне саме Новий Час /н'ю ейдж/ є Анонімним реіноваційним, шаблоном, бо тираж та монтування тиражування є ознаками потрібності й актуальності. Геній - це творець Шаблону. Це Автор Шаблонів. Це є і у Гайдегера, є і у Сосюра, бо ідею Треба Візуалізувати, відтворити в різних методах та практиках із різними тактиками та стратегіями, жертвами й помилками. Філософія збудована на аксіометричній помилковості. Бо помилка сама по собі є Можливістю про-сування Вперед, хоча рухаючись назад не менше каузальних віднаходжень.
Філософія внаслідок помилок та їхнього рішення має на меті найголовніше - опредмечування, бо паранойї предметів та об'єктів переслідують нас , як дурний сопух,ще за часів Декарта, а мистецтво тішиться Оштучненням. Штучне знайде візуалізацію в хащах конструктивних преамбул й займе відповідну нішу в суцільному хаосі абстракцій. Подякуємо за це Платону. Штучні об'єкти є простими Штучними концепціями, але інакшого методу ще не вигадали. Можна бавитись міждискурсійними паранойями, але це філософський гомосексуалізм, й там перспектив жодних.
Сам постмодерн зазнав свій кінець в визнанні безперспективності самої самоіронії, але знову ж таки життя можна відверто поєднати з філософією й мистецтвом, навіть, якщо це болісно й безперспективно - всеодно тим рано чи пізно хтось скористається.
