Днями в Івано-Франківську відбувся круглий стіл на тему: «Вивіски та реклама на фасадах. Шляхи вирішення проблеми». Проблема для міста не нова, фактично перманентна. Протягом останніх років центр Івано-Франківська нагадує Шанхай з його яскравими та здавалося б ніким не регламентованими рекламними конструкціями. А саме впорядкування вивісок, яким займається комунальне підприємство «Рекламно-інформаційний центр» скидається на сізіфову працю, що не приносить задоволення ані її ініціаторам, ні безпосереднім виконавцям та підприємцям.
Один з присутніх на заході представників підприємців просив міську владу не чіпати старі вивіски «бо в країні війна».
Попри нові вимоги старі габаритні вивіски залишаться. Підприємці прагнутимуть обійти заборони, керуючись власними уявленнями про взаємопов’язаність розміру вивіски та її яскравості з продажами, в гаражах й далі виготовлятимуться незаконні рекламні конструкції, міліція складатиме акти, які не виконуватимуться, а міська влада матиме залізний аргумент – «ми стараємося».
Насправді старатись варто, якщо той кому щось прагнуть змінити усвідомлює потенційну цінність таких змін.
Мегаломанія – це хвороба українців, яка проявляється ледь не на кожному кроці. «Чим вищий в мене паркан, тим краще я виглядаю в очах сусідів».
Якщо європейські міста керуються здебільшого мінімалізмом у проектуванні міського простору, то у нас навпаки - діє принцип «швидше, вище, сильніше!» Не дивно, що підприємці прагнуть розмістити дедалі масивніші вивіски, якщо так роблять їхні сусіди та ще й на фоні потворних скляних будівель, які спотворюють історичний центр міста, однак це зараз привертає увагу потенційних споживачів товарів і послуг.
Кільце замкнулося.
Еволюція змін соціальної свідомості іванофранківців – тривалий процес. Першим кроком до вирішення проблеми є усунення її першопричини.
Невдовзі місто просто задихнеться без соціальної реклами, зокрема тієї, яка правильно демонструє міський простір. В наступний бюджет Івано-Франківська варто закласти кілька сотень тисяч гривень на соціальну рекламу. Людям потрібно бачити як може бути, щоб їх справді обурило те, що є. Інакше різноманітні комісії з благоустрою, рекламно-інформаційні центри, містобудівні ради залишатимуться звичайною профанацією, імітуючи активність там, де вона не потрібна абсолютній більшості містян.
