Місяць тому у військово-спортивному ліцеї м Надвірна на Прикарпатті, де навчаються майбутні офіцери, 14-річний курсант вбив свого товариша.
У хлопця не було особливого мотиву - за хвилину до загибелі Богдан Данищук зробив йому зауваження, що погано вимитий підлогу. В помсту той дістав з рукава ніж і холоднокровно вдарив однокурсника в серце.
Сьогодні Павло Н. перебуває в СІЗО, а мати загиблого не може отямитися від горя. На питання "Навіщо?", Вбивця її сина відповів: "Так ся стало".
У той же час він часто "зависає" в соцмережах, оновлює статуси, хоч це заборонено законом. Поліція веде слідство, і родичі вбитого дуже сподіваються, що винний понесе заслужене покарання.
"Мого сина люди бачили священиком, але він вибрав військово-спортивний ліцей"
Ми зустрілися з мамою загиблого Богдана, 47-річною Оленою Данищук, в Івано-Франківську. Двадцать років тому вона переїхала на Прикарпаття з Камчатки - полюбила "гуцула", вийшла за нього заміж і народила трьох дітей. Але життя внесло свої корективи. Чоловік, з часом, знову поїхав на Камчатку, старші дочки, Святослава і Катя, поїхали до Москви вчитися, а вона залишилася разом з Богданом - єдиною відрадою і захисником. Щоб заробляти на життя, Олена відкрила кафе, а син мріяв стати військовим льотчиком і повезти маму в кругосвітню подорож.
"Ось постійно думаю, чому гинуть тільки самі добрі і світлі люди. Ви знає, яким був Бодя, мій єдиний друг і надія. До навчання в ліцеї, з першого класу, він чотири роки прислуговував у церкві. Ніхто ніколи не бачив, щоб він ліз у бійку, лаявся або хуліганив. Пам'ятаю, був період, коли ми зовсім залишилися без грошей, не вистачало навіть на молоко і хліб. Бодя продав на металобрухт свій старенький велосипед і купив продукти. Ми мріяли з ним удвох поїхати до Ніагарського водоспаду, побачити пустелю Сахару і Дісней-ленд в Парижі. Одного разу я заїкнулася, що хотіла б в сауну, так він пішов колядувати, а отримані гроші віддав і каже: "Мамо, я дарую тобі відпочинок в сауні". У той же час він не був "маминим синочком "- займався рукопашним боєм і міг за себе постояти", - згадує Олена.
За словами жінки, за півроку до загибелі Богдан захотів побачити всіх своїх близьких - сестер, з якими не бачився майже два роки, батька, бабусю в Росії. "Можливо, він щось передчував, адже, навіть перебуваючи на "лікарняному", замість того, щоб лежати, він пішов до школи до своїх однокласників і просидів з ними в класі всі шість уроків", - розповідає Олена.
До речі, перша вчителька Богдана пророкувала йому кар'єру священика, і до цих пір зберігає букет квітів, подарований Богданом.
"Ви не уявляєте, як сильно всі діти плакали за Богданом. Він був дуже відкритим і милим. А спортивний ліцей - це було не для нього, але хлопчик сам зробив вибір, сам пройшов медкомісію і поступив. Пам'ятаю, як тільки він став курсантом, то приніс мені вазу з букетом квітів, сплетених з бісеру. І там була одна незабудка, а він каже: "Це для того, щоб ви мене завжди пам'ятали". Я цю вазу зберігаю дотепер", - розповідає Наталя Петрівна.
Богдана пам'ятають і в церкві, де він прислуговував. "Ми його бачили тут щонеділі, він ще меншим був, а тепер ось, тут же його відспівували. Лежав - як живий, у військовій формі. Це страшна трагедія", - говорить один з парафіян.
"Коли ми ховали Бодю, в небі з'явилася величезна веселка"
У військово-спортивному ліцеї Надвірної ця трагедія також наробила багато галасу. Прощатися з Богданом прийшли всі, хто міг. Друзі Боді несли труну, і ніхто з чоловіків не приховував сліз про безглуздо загиблого товариша.
До речі, за тиждень до загибелі сина мати я їздила до ліцею запитати, як він вчиться, і чи не порушує дисципліну - адже виховувати хлопця доводилося самостійно.
"Але про нього ніхто поганого слова не мовимо. Викладачі запевняли, що він "добряк, який любить брати на себе відповідальність", - каже мати.
У неділю, 29 листопада зателефонував директор училища, і повідомив, що син загинув від ножового поранення.
"Почувши це - я втратила свідомість. З того дня все пішло однією чорною смугою. Як мені розповідали очевидці, ніякої серйозної сварки між хлопцями не було. У спальному приміщенні, де знаходилося багато курсантів, хлопець з паралельного класу мив підлогу. Богдан повинен був приймати у нього наряд, але той погано виконав свою роботу і син зробив йому зауваження. Той моментально перестрибнув через ліжко, вихопив з рукава ніж і вдарив хлопчика в серце. Друг Боді відразу взяв його на руки, і поніс медпункт. Але було пізно. Він помер", - нарікає Олена.
З Павлом Н. загиблий Богдан ніколи не перетинався - ні на тренуваннях, ні у спілкуванні. Вчилися у різних класах. Також мати не може зрозуміти, чому ліцеїст в рукаві носив ніж, який йому передали з дому, щоб відкривати консерви. Адже при кожній можливості керівництво ліцею попереджало, що їх відмінно годують, поруч є магазин, і ніякі домашні консервації хлопчакам не потрібні.
Після того, що сталося винуватець трагедії намагався втекти, але його незабаром зупинили. Як повідомили Олені правоохоронці, в його крові навіть був виявлений алкоголь. Павла забрали в СІЗО, а ховати Богдана зібрався весь ліцей.
"Коли ми везли труну з тілом Богдана із Надвірної в Івано-Франківськ - на небі з'явилася величезна веселка. І викладач сина сказав - це ангели спустилися на землю забрати Богдана в рай. Сподіваюся, що це так", - плаче мама.
"Найстрашніше те, що життя триває ..."
Коли Павла забрали в СІЗО, його батько відразу найняв адвоката. За словами Олени, це ще можна зрозуміти. "Але за три дні після похорону, мої доньки помітили, що вбивця мого сина сидить у соцмережах, змінює статуси і, вочевидь, зовсім не журиться про те, що трапилося. Ми відразу повідомили про це в прокуратуру, і він, на час, припинив розважатися, а потім знову з'явився. Також нам відомо, що батько Павла - співробітник правоохоронних органів, а мама - на заробітках закордоном. Ось і переживаємо, щоб вони чого не «намутили, за старими схемами", - розповідає наша співрозмовниця.
Найбільше матері хотілося подивитися в очі тому Павлу і запитати, навіщо він це зробив. Коли така можливість настала, в поліції, на упізнанні, затриманий, навіть не опускаючи очей, відповів: "Так сі стало".
"Для мене все закінчилося, я закрила кафе і не можу бути там, де музика і сміх. Краще б мій син був алкоголіком, я б могла його обійняти, ніж ось так. Життя триває - і це для мене найстрашніше", - горює жінка.
У поліції нам розповіли, що зараз у справі ведеться слідство, після чого матеріали відправлять до суду. "Підслідний, уродженець міста Миколаїв, перебуває під вартою, проводитися ряд експертиз, в тому числі і обов'язкова судово-психіатрична", - повідомила начальник сектора молодіжної превенції ГУ НП Івано-Франківської області Алла Бойчук.
Про те, чи можна користуватися соцмережами, перебуваючи в СІЗО, ми поцікавилися у начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Львівській області Михайла Дзюдзя.
"У місцях позбавлення волі категорично заборонено користуватися соціальними мережами, це стосується всіх категорій ув'язнених. Використовувати мобільний зв'язок можна в певний час і з дозволу начальства. Те саме стосується користування Інтернетом - на комп'ютері в спеціально відведеному місці. Але такі привілеї стосуються тільки тих засуджених, які отримали вирок. В даному випадку, цей хлопець не має права доступу до жодного", - додав Дзюдзь.
Нагадаємо, 29 листопада під час сварки один із учнів ліцею, перебуваючи у спальному приміщенні, ножем наніс один цілеспрямований удар в ліву ділянку грудної клітки своєму однолітку. Внаслідок цього 14-річний хлопець помер на місці. За цим фактом прокуратурою Надвірнянського району розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) КК України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Це Атас я ще туди поступати хочу