До Нового року залишилися лічені дні. Здебільшого всі вже знають, як проведуть першу ніч 2020 року, а за нею і найпотаємніше християнське свято - Різдво Христове.
Фіртка дізнавалася, як святкуватимуть новорічно-різдвяні свята знамениті прикарпатці. А ще бонус - з нами поділилися курйозними та неймовірними святковими історіями.
Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська
Святкуватиму Новий рік та Різдво як звично – вдома. Це сімейні свята, як на мене, хочеться побути зі своїми рідними, поділитися спогадами, щось запланувати на наступний рік. Це, мабуть, одні з небагатьох свят, які на моїй посаді вдається зустріти в родинному колі.
Трапилась зі мною на Новий рік одна смішна історія ще коли був студентом. Їхав на свята з Франківська до батьків в Отинію і переплутав поїзди, сів на рахівський поїзд. То мусив у Хриплині сходити і пересідати на електричку до Отинії.
Ростислав Держипільський, український театральний режисер і актор, народний артист України, директор Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івано-Франка.
Традиційно Різдво я зустрічатиму у Косові, звідки я родом, де живуть мої батьки. Туди я приїжджаю разом зі своєю родиною. Дякувати Богу, скільки років я живу, стільки Різдво святкую там.
Новий рік зустрічаю дуже по-різному. В ті роки, коли був актором, то часто доводилося і працювати на Новий рік. Колись ще любив у горах зустрічати. Як був хлопцем, то могли взагалі далеко йти у гори та досить екстремально зустрічати у печерах. Цього року думаю, що буду в горах у колі сім’ї.
Пригадую, як одного року у горах була така погода, що нам довелося гребти по пояс в снігу і ми не встигли до 12 прийти на вершину та розбити табір. Тому, зустрічали просто на дорозі.
Тетяна Терсенова-Заводовська, власниця модельного агентства «Ювента», світська леді, експерт з етикету та лауреат премії «Жінка третього тисячоліття»
Новий рік за традицією ми зустрічаємо дома, у нас. Приходить багато друзів. Це завжди весело, обов‘язково хтось виконує функцію тварини, під знаком якої буде Новий рік. Майже завжди ця роль діставалась чоловікам! Одного року, а саме в рік Півня, усі чоловіки категорично відмовились бути цим символом. І повідомили про це тоді, коли проводжали старий рік, тобто за столом. Треба було щось вирішувати.
За сім хвилин до бою курантів я влетіла в гардеробну. Гофровану хустинку перетягнула паском і це стало гребінцем, жмут краваток, - штук 50 різного кольору, стали хвостом, а на грудях висів вимпел «Переможець соціалістичного змагання» червоного кольору з жовтими китицями. Це було спонтанно зроблено, але виглядало дуже прикольно. Під бій курантів півень закукурікав. Гості валялись під столом від сміху.
Різдво святкуємо з дітьми та онуками. А вже 7 січня йдемо в коляду. В нас є пісенна бригада, ми пишемо різдвяні слова на сучасні світові хіти. В хату заходимо з традиційними колядками, а вже потім іде цілий концерт.
Назарій Павлів, український богатир (стронґмен), багаторазовий рекордсмен України, його силові досягнення з перетягування різноманітних великотоннажних транспортних засобів занесені до Книги рекордів України, чемпіон України зі штовхання ядра
Оскільки у мене нещодавно народився другий малюк і ми ще дуже маленькі, то ніяких новорічних подорожей не плануємо, а сам Новий рік будемо зустрічати з сім’єю вдома. На Святий вечір підемо в гості до батьків, які також проживають в Івано-Франківську.
Коли я був школярем, то усі свої зимові канікули та усі Різдвяні свята я проводив у селі. У мене їх два: татове і мамине. Обидва села знаходяться на Львівщині. На жаль, зараз там уже немає нікого, але колись на свята збиралися усією великою родиною. Пам’ятаю, як тривала підготовка до свята: готувалась кутя, пампушки, інші страви.
Ще пам’ятаю, як ми ходили колядувати по селі. Я брав участь у дитячому «Вертепі». Хотілося аби наші українські традиції продовжувалися і щоб про них пам’ятали наші діти. Колись не було Інтернету і комп’ютерів, тому я та й усі інші діти цілими днями проводили на засніженому горбі, чи то з санками, чи з лижами. Зими тоді були холодніші, з більшим морозом і снігом. Тоді не було телефонів з камерою, то фотографій я не маю, а ці приємні спогади залишились тільки в моїй пам’яті. Але на все житття.
Євген Клопотенко, український кулінарний експерт, шеф-кухар, бізнесмен, телеведучий. Переможець проєкту «МастерШеф», засновник соціального проєкту зі зміни культури харчування «CultFood», частий гість Івано-Франківська
У мене зараз є два моменти. Найбільше я хочу поїхати першого числа на чотири дні десь відпочити. Я знайшов готелі у Фінляндії, які схожі на склянні кулі, де є тільки диван та камін і ти лежиш і дивишся на небо. Я хочу кілька днів просто поспати, адже маю надзвичайно багато проєктів, останні два місяці мені це не вдається. Але якщо у мене не вийде, то буду в Києві зі своїми друзями. Тоді 30 числа піду на базар, куплю щось дивне і приготую з цього надзвичайно смачну страву.
Що ж до історії, то в мене все життя курйозне і кожного дня трапляються цікаві моменти. Можу пригадати, як будучи студентом на першому курсі, зібралися з друзями святкувати і зрозуміли, що одна дівчинка хоче пити "Мартіні". Я, як джентльмен, разом з товаришем пішли у магазин і купили його. Але по дорозі назад застрягли у ліфті. Нам вдалося трішки відкрити ліфт і через шпаринку ми з друзями і зустрічали Новий рік. Тільки десь після другої години прийшов вже трішки випивший ліфтер і витягнув нас.
Любов Загоровська, журналістка, письменниця, поетеса та автор пісенних творів
У мене немає звички святкувати Новий рік, це не моє свято, тому в Новорічну ніч я традиційно відключаю телефон і лягаю спати. А от Різдво – моє найбільш улюблене свято в році. Вдома ми завжди дуже урочисто готуємося до цього свята. Напередодні, на Святвечір, готуємо традиційні страви. З п’ятирічного віку я в цей день взагалі нічого не їм і навіть не п’ю води до Вечері. Впродовж останніх років в цей день обов’язково їду на міське кладовище, аби запалити свічку на татовій могилі і помолитися біля нього. А потім накриваємо стіл і усі страви у нас – у керамічному посуді. Дуже люблю, коли на Святвечір приходять гості. А ще люблю малих колядників і завжди відкриваю їм двері.
Власне, із Різдвом у нашій сім’ї асоціюється одна дуже кумедна історія. В середині 90-х місяцями затримували пенсії і не виплачували зарплату - ось така фінансова криза була саме на свята. Моя мама тоді дуже гірко плакала, журилася, що прийдуть малі колядники, а грошей в домі немає зовсім. І раптом вона придумала вихід із ситуації. Ми з нею написали на папірцях текст розписки. Там йшлося про те, що така-то (прізвище, ім’я, по батькові) визнає, що винна коляднику гроші за виконані колядки і зобов’язується повернути такого-то числа (коли передбачалася пенсія) і підпис. Діти дуже дивувалися, отримавши, замість коляди, папірець. Але ми їм пояснювали ситуацію і вони колядували в нашій квартирі, а потім серйозно ховали розписку в кишеню. А через два тижні до хати потяглися малі діти, пред’являли розписку і отримували чесно заколядовані гроші.
Галина Баранкевич, акторка Івано-Франківського національного драматичного театру, заслужена артистка України
Мабуть, чи не вперше цей Новий рік святкуватиму не в Україні. Де саме точно, відкривати секрети не хочу, бо не хочу говорити наперед. Але це країна, в котрій я ще ніколи не була. Але я вчергове побачу море. Різдво, як зазвичай, відбудеться в сімейному колі, хоча 7 січня маю вже два заплановані благочинні концерти у двох Храмах Івано-Франківська.
Згадую, як багато років підряд зустрічала Новий рік, працюючи на корпоративах. Одного разу, переїжджаючи з одного ресторану з Івано-Франківська до іншого в Яремче, зустріла Новий рік в автомобілі на швидкості. Загадала бажання і сприйняла таку зустріч Нового року, як постійну дорогу і рух вперед.
Андрій Грималюк, депутат Івано-Франківської міської ради
Новий рік зустрічатиму вдома, як і минулого року. Можливо, вночі піду у центр зробити селфі на фоні ялинки, арочок і гарної ілюмінації у сквері Міцкевича.
Пригадую, як на третьому курсі, щоб мати гроші на пиво, влаштувався на роботу охоронцем у цілодобовий, продуктовий магазин "Олеся", що на Галицькій. Працював у нічну зміну і задача в основному проста - контролювати "аватарів", котрі деколи поводились нечемно, ну і допомагав товар розставляти на прилавку. Оскільки я був новенькій у цій справі, то мені припала зміна на Новорічну ніч і обидва Святвечори.
Новий рік зустрічав з продавчинею. О 23:55 закрили двері, я відкрив шампанське, вона поламала шоколадку. Так і зустріли під салюти і стукіт у двері тих, хто не встиг дійти з Пасічної, щоб зустріти Новий рік у центрі. Нічка була весела.
На обидва Святвечори запарював курячу "Мівіну" і вечеряв у комірці. Було смачно, але без родини. Ще якось у горах ледь з ведмедями не зустрічав Новий рік, але знайшов стежку, полонину і колибу зі своїми друзями, але то вже зовсім інша історія.
Маргарита Бойко, готельєр, ресторатор, заслужений працівник сфери послуг України, кандидат економічних наук. Генеральний директор ТзОВ «Фірма «Надія»
Зустрічати Новий рік та святкувати Різдво традиційно планую на улюбленій роботі, тобто в «Надії». Святкую вже так 13 років, збираю добрих друзів за великим столом, це завжди весело і неповторно. До нас приїздять туристи з цілої України та світу. Цього року програма дуже цікава, в стилі NADIYA CIRCUS (цирковий перформанс).
У понеділок, 6 січня зберу друзів в «Надії» на містерію Різдвяного вечора з Вифлеємським Вогнем Миру, щирою молитвою, колядою з трембітою та посмакуємо традиційні 12 пісних страв, це завжди душевно і по-домашньому, особливо для моїх іноземних колег.
Кожного року я налаштовуюсь та чудеса та веселощі, а екстремальною історією можу назвати ту, коли 10 років тому була за кордоном в Кейптауні, проте поспішала на Новий рік додому в Україну. Рейси затримали і я зустріла Новий рік у літаку в 12 годинному перельоті. Не дуже весело, зате запам’яталось на все життя.
Михайло Смушак, директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради
Новий рік, зважаючи на маленьку донечку, плануємо зустрічати в сімейному колі вдома.
Щодо Різдва, то це гарне родинне свято, коли є нагода побути з рідними та близькими. За добрими українськими традиціями, будемо ходити в ці дні в гості, запрошувати гостей до себе. Звучить не по-комунальному, але дуже б хотілося, щоб на свята були сніг і мороз, справжня зима. Новий рік чи Різдво із дощем - це не те.
Цікаві спогади, які запам'ятались? Мабуть, із дитинства, коли збиралися всією родиною за Святою вечерею, колядували з друзями по вулицях, ходили до ялинки у центрі і там ще була хатинка Баби Яги, яка крутилась. І це все здавалось таким казково прекрасним. Хочеться в ці дні отого відчуття казки.
Ігор Дебенко, депутат обласної ради, генеральний директор ОТБ Галичина, футбольний арбітр
Новий рік із сім'єю традиційно святкуємо в колі друзів мого дитинства. Щороку всі разом із сім'ями та дітьми зустрічаємось у когось вдома на Пасічній. Щодо Різдва Христового, то це - винятково сімейне, родинне свято. З дружиною домовились, що Різдво святкуємо у її батьків на Тернопільщині, Великдень - у моєї мами в Івано-Франківську.
То ж і цьогоріч на Святвечір, і у перший день Різдва будемо колядувати на Тернопільщині, а далі - відвідаємо моїх родичів в Івано-Франківську.
Стосовно якоїсь особливої історії, то навряд чи виокремлю бодай якусь, оскільки Різдво - це щоразу магія й особлива родинна атмосфера. Втім, мабуть Різдво 2015-го, коли його вперше святкували з нашою донечкою, справді стоїть окремо!
Володимир Макаров, президент елітарного клубу метикуючих
Традиційно у компанії сімейства та родичів за "тазіком з олівйом" та заливною осетриною з хріном. На новий рік колись придумав традицію, коли з колегами по клубу збиралися у моєму службовому кабінеті пограти в улюблені інтелектуальні забави - ніхто не напивався жодного разу, тому екстриму не ставалося.
Але якось на Новий рік колектив одної з телестудій міста подарував надзвичайно рідкісну на той час штучну ялинку. Тільки татко (тобто я) з діточками почали збирати штучне диво, як рученята та щічки дітей стали катастрофічно червоніти - новорічний сувенір виявився алергеном ще тим! Зате зустріли Новий рік з рум'янцем. А ще одного разу на Різдво у нас вибухнула пічка! Але про це якось іншим разом. Зі святами! Гараздів всім на весь 2020!
Олексій Петечел, член виконавчого комітету міської ради, юрист
Новий рік завжди святкуємо дома, в колі сім’ї. На Різдво традиційно збираємося близькою родиною. Наступні дні колядуємо в друзів, родичів. Незвичних історій не маю, але на Святвечір є жартівлива традиція у вареники підкладати додаткові компоненти - горіхи, перець.
Оксана Румак, директорка Дитячо-юнацького пластового центру
.png)
В мене все традиційно - Новий рік вдома, в затишному родинному колі з різними смаколиками. Я дуже люблю різдвяні свята, а особливо приготування - витинанки на вікна, різдвяні вінки, іграшки з фетру, сіна, вогники, свічки. Ялинку прикрашаємо живу.
Святвечір також вдома, а потім йдемо до батьків, колядуємо, смакуємо мамині пампушки. Готую і кутю, і борщ із вушками, і вареники, узвар, гриби. А ще я печу особливий різдвяний кекс.
Христина Решетнік, журналістка, дружина шоумена Григорія Решетніка
Місяць напередодні новорічних свят - це найгарячіший період. Тому я і вся моя сім’я дуже чекає 1 січня і головне - Різдва, адже тоді можна відпочити і насолодитися сповна спілкуванням з рідними та близькими. Новий рік - це та ніч, коли мій чоловік Григорій Решетник працює, а ми з синами в цей час знаходимося поряд.
Цей рік не став виключенням із правил. Ми з коханим їдемо на новорічне святкування на мою рідну Західну Україну і в Трускавці зустрінемо Новий рік. Разом будемо зустрічати 2020 рік, танцювати та допомагати татусеві. Ми - та сім’я, яка намагається ніколи не розлучатися. Всюди в поїздки ми беремо наших Ванюшу та Дімусю. Не уявляємо, як можна бути без них. Тому, їм щастить - в своєму віці вони об’їздили уже більше 20 країн.
Також до нас у новорічну ніч приєднаються наші друзі, тому ми впевнені, що це має бути незабутнє свято, яке задасть хороший темп і настрій на увесь наступний рік. Ну і одразу після Нового року ми їдемо в моє улюблене і рідне місто, де живуть батьки, бабуся та дідусь. І ось тут у нас справжнє родинне свято, якого і я, і Гріша, і наші синочки, дуже чекають.
Ми з коханим будемо насолоджуватися смаколиками, що приготує моя матуся, а діти будуть нам колядувати. Потім підемо гуляти святковим містом і обовя'зково зустрінемося з кумами та друзями і всі разом підемо до церкви. Взагалі, Різдво в Івано-Франківську - це така уже наша сімейна традиція. Саме таке свято дуже хочеться проводити там, де тебе по-справжньому люблять і чекають - в родинному колі. На Франківщині є особливий колорит святкування, вертеп, відчуття справжнього свята! Люблю наше місто, а в час Новорічно-Різдвяних свят - ще більше.
Курйозна історія... Ви знаєте, всі історії у нас пов’язані з роботою! Пам'ятаю, коли наш перший син Ванюша тільки народився і йому було 8 місяців, то ми мали вилітати в Буковель. Але через сильний туман, рейс постійно переносили. І ось, прочекавши в аеропорту майже 6 годин, Гріша вирішує виїжджати на авто, бо варіанту «не потрапити» на свято - взагалі не було. Треба доїхати в будь-якому випадку. З маленькою дитиною - це було зовсім нелегко. Були сильні снігопади, погана видимість і коли вже залишалося зовсім трошки до кінцевого пункту у нас пробилось колесо. І з малою дитиною на руках - це все було ой, як нелегко...
Але, на щастя, приїхали мої батьки, які допомогли нам і за 5 хвилин до виходу Григорій вибіг щасливий на сцену, наче й не було нічого. А ми тоді з батьками і з маленьким синочком зустріли свій Новий Рік в гримерці. Словом, є що згадати.
